1. Особливості й види міжнародних перевезень

Спочатку регулювання питань перевезення було правом національного законодавства. Але національна уніфікація була неадекватним засобом регулювання. На сьогодні існує велика кількість видів міжнародних перевезень.

Міжнародне сполучення – установлення зв’язків між державами, перевезення – дії, які відбуваються після встановлення зв’язків.

Перевезення між державами можуть мати місце за угодою двох держав (перевезення в Україні здійснюється за українським законодавством, перевезення в Польщі – за польським законодавством). Це не є міжнародним перевезенням. Тому що перетин кордону не є обов’язковим для міжнародних перевезень.

Міжнародне перевезення – перевезення вантажу або пасажирів, яке здійснюється між двома або більшою кількістю держав, але виконується на умовах, які встановлені відповідними міжнародними угодами.

Існують Конвенції, в яких врегульовані майже усі аспекти міжнародних перевезень. Їх можна поділити на три види:

 Конвенції, які регулюють загальні принципи та організацію міжнародних сполучень (матеріальні норми спеціального характеру) – визначають головні умови перевезення на всьому їхньому шляху й вирішують чотири групи питань: установлюють вимоги щодо перевізної документації; порядок прийому й видачі вантажів та пасажирів; умови відповідальності перевізника; норми, які регулюють пред’явлення до перевізника претензій та позовів;

 Конвенції, які встановлюють одноманітні умови перевезень вантажів й пасажирів;

 Конвенції щодо полегшення транспортних зв’язків між державами (Конвенція про повернення контейнерів).

Вони укладаються у певній галузі під егідою відповідної організації.

У випадках прогалин в уніфікаціях, а також якщо не встановлюється інше у договорах транспортні Конвенції передбачають звернення до національних законодавств. Якщо в Конвенції не містяться колізійні прив’язки, то право, що підлягає застосуванню визначається шляхом застосування правила, яке зазначається у перевізній документації.

Якщо цього не зазначено в документації – застосовується три правила (щодо вантажу):

 у випадку відправлення застосовується закон держав-відправлення;

 при видачі вантажу – закон держави призначення;

 в інших випадках – закон держави перевізника або закон суду.

Перевезення може здійснюватися як одним перевізником, так і більшою кількістю. Перевезення бувають прямого сполучення, непрямого сполучення й ті, які здійснюються декількома перевізниками.

При прямому сполучені укладається один договір, який є обов’язковим для усіх сопервізників, видається один транспортний документ, умови перевезення залишаються незмінними.

При здійснені непрямого сполучення з кожним із соперевізником укладається окрема угода, застосовується своя транспортна документація й свої умови перевезення. Укладення подальших договорів між соперевізниками здійснює перший перевізник або всі угоди укладає сторона у договорі перевезення.

Перевезення декількома перевізниками – хоча кожен із сопервізників застосовує свою транспортну документацію, все ж деякі важливі умови перевезення залишаються незмінними (відповідальність сторін).

Перевезення сусідського сполучення – коли між двома державами є спільний кордон. При транзитних перевезеннях процедура перевезення не однакова.

Перевезення у сквозному сполученні – перевезення по території однієї й тієї ж держави, але з перетинанням іноземного кордону (Москва-Калінінград).

Існує також такі види перевезення як перевезення без перевантажування й з перевантажуванням, перевезення з пересадкою й без пересадки. Усі вони здійснюються на кордоні між державами.