4. Захист прав громадян України за кордоном

У переважній більшості держав авторські права іноземців визнаються лише у випадках, коли держава-громадянства автора є учасницею відповідного міжнародного договору або на підставі взаємності.

Щодо двосторонніх договорів існує договір між Україною й Білоруссю, Україною й Угорщиною.

Багатосторонні договори

Першим багатостороннім договором з авторських прав була Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886). За Бернською конвенцією створено Бернський союз. Україна 13 березня 1995 року приєдналася до Бернської конвенції. Зараз членами Конвенції є більше 128 держав. За Конвенцією адміністративні функції виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Громадянин будь-якої держави-союзу, перебуваючи в іншій державі-союзу, користується тими функціями, які надаються у цей час або будуть надані у подальшому законами цих держав своїм громадянам, а також правами, що надаються за цією Конвенцією окремо.

За Конвенцією захист прав громадян пов’язується з державою першого опублікування твору. Якщо твір опубліковано не в державі-союзу, але протягом 30 днів він був опублікований у державі-члені Конвенції, то ця держава буде вважатися державою першого опублікування твору.

За Конвенцією авторське право автора захищається усе його життя, а також 50 років після його смерті. В Німеччині цей термін складає 70 років після смерті автора. У Конвенції міститься наступне застереження щодо застосування більш пільгового законодавства, тому в Німеччині, наприклад, буде діяти термін у 70 років, а не у 50. А в інших державах, де цей термін становить менше 50 років, буде діяти правило щодо застосування строку дії захисту в 50 років.

Принципами авторського права є:

 принцип надання національного режиму;

 принцип “автоматичної охорони” – на території держав-членів Конвенції повинні бути виконані всі формальні вимоги щодо охорони прав автора;

 принцип “незалежності охорони прав від громадянства держави, де ця охорона вимагається” – даний принцип поширюється тоді, коли у державі-походження твору охорона не надається;

 принцип географічного критерію – пов’язаний з першою державою опублікування твору.

Дана Конвенція має зворотну силу, тобто держави, які приєднались до Конвенції на час приєднання повинні захищати всі твори, які були видані раніше у цій державі.

Другим документом є Всесвітня конвенція про авторське право (6 вересня 1952) розроблена під егідою UNESCO. Конвенція набула чинності 16 жовтня 1955 року. Україна ратифікувала 23 грудня 1993 року, з 3 листопада 1995 року набула чинності для України.

Принципи побудови Конвенції 1952 року:

 зворотної сили немає, строк охорони авторських прав відбувається усе життя автора, а також 25 років після його смерті;

 містить відсилання до національного законодавства певної держави й містить більше процесуальних норм, а не матеріальних;

 закріплено право на переклад твору – якщо автор твору згоди на його переклад в іншій державі не дав, то перекладати твір можна, але лише у разі направлення гонорару цьому авторові.

Третім документом є угода 12 держав-членів СНД від 24 вересня 1993 року про співробітництво в галузі охорони авторського права й суміжних прав. 27 січня 1995 року Україна ратифікувала угоду, 6 травня 1996 року набула для України чинності.

За угодою держави-члени прийняли на себе зобов’язання за Всесвітньою конвенцією щодо застосування цієї Конвенції у своїх державах щодо творів, які були видані як після 1887 року так і тих, що були видані раніше цього терміну й розповсюдили національний режим охорони цих творів.

Держави зобов’язались імплементувати у своєму законодавстві положення Всесвітньої конвенції.