- •Міжнародне приватне право
- •Тема №1. Сутність міжнародного приватного права
- •Поняття, предмет й система міжнародного приватного права
- •2. Джерела міжнародного приватного права
- •3. Судова й арбітражна практика
- •4. Міжнародні договори
- •3. Методи правового регулювання міжнародного приватного права
- •1. Прямий метод правового регулювання
- •2. Колізійний метод регулювання правовідносин
- •3. Переваги й недоліки вказаних методів
- •Співвідношення міжнародного приватного права й міжнародного публічного права
- •Тема № 2. Уніфіковані норми у міжнародному приватному праві
- •1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій
- •Уніфіковані норми можуть отримувати форму:
- •2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм
- •3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм
- •4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру
- •Тема № 3. Колізійне право
- •1. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійні норми й колізійне право
- •2. Колізійна норма та її побудова
- •3. Види колізійних прив’язок
- •4. Типи колізійних прив’язок
- •Особистий закон юридичної особи визначається:
- •Тема № 4. Застосування колізійних норм
- •1. Загальні питання застосування колізійної норми
- •2. Визначення змісту іноземного закону
- •3. Зворотня відсилка й відсилка до третього закону
- •4. Застереження щодо публічного порядку
- •5. Обхід закону у міжнародному приватному праві
- •Тема № 5. Субєкти міжнародного приватного права
- •1. Поняття режиму у міжнародному приватному праві та його види
- •2. Фізичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права
- •1) Іноземі громадяни
- •3) Біпатриди
- •4) Біженець;
- •3. Юридичні особи у міжнародному приватному праві
- •4. Специфічні категорії юридичних осіб у міжнародному приватному праві
- •Тема 6. Специфіка правового регулювання майнових прав у міцжнародному приватному праві
- •1. Загальне уявлення про речові права
- •2. Колізійні питання права власності
- •3. Деякі зауваження щодо власності колишнього срср за кордоном
- •Тема 7. Захист аворських та суміжних прав у міжнародному приватному праві
- •1. Поняття авторських прав. Немайнові й майнові права авторів
- •2. Авторські та суміжні права
- •3. Захист прав іноземців у національному законодавстві України
- •4. Захист прав громадян України за кордоном
- •Тема 8. Охорона прав на об′єкти промислової власності
- •1. Визначення й основні поняття права промислової власності
- •2. Охорона прав іноземців в Україні
- •3. Захист прав українських суб’єктів промислової власності
- •4. Охорона нових сортів рослин
- •5. Ліцензійні угоди
- •6. Договір про передачу науково-технічної інформації. Передача “ноу-хау”
- •Змістовий модуль і. Договірні зобов′язання у міжнародному приватному праві
- •Тема 1. Міжнародні комерційні контракти
- •У міжнародному приватному праві
- •1. Загальні зауваження щодо зовнішньоекономічних договорів
- •2. Зовнішньоторговельна угода
- •3. Колізійні питання щодо форми контракту
- •Колізійні питання щодо змісту зовнішньоторговельних контрактів
- •5. Уніфіковані норми міжнародних торговельних контрактів
- •Тема 2. Договори перевезення у міжнародному приватному праві
- •1. Особливості й види міжнародних перевезень
- •2. Міжнародні залізничні перевезення
- •3. Міжнародні автомобільні перевезення
- •4. Міжнародні повітряні перевертня
- •5. Міжнародні морські перевезення
- •Тема 3. Неназвані контракти у міжнародному приватному праві
- •1. Неназвані контракти (contractus inaminatis)
- •Змістовий модуль іі. Позадоговірні зобов′язання та сімейні, спадкові і трудові відносини у міжнародному приватному праві
2. Зовнішньоторговельна угода
Після укладання договору між державами оголошується конкурс, за яким держави продають імпортні й експортні ліцензії й на основні цих ліцензій фізичні або юридичні особи двох держав укладають між собою зовнішньоторговельний контракт. Тобто контракт є складовою зовнішньоекономічного договору.
Зовнішньоекономічний договір – рамкова угода для контрагентів, яка укладається між двома державами, в якій зазначаються межі, в яких й будуть укладатися контракти між контрагентами. Якщо зовнішньоекономічна угода (між державами) розривається або зменшуються її обсяги, тоді дія всіх контрактів між особами стає обмеженою.
Питаннями врегулювання контрактів (зовнішньоторговельних угод) присвячено Віденську конвенцію про міжнародні договори купівлі-продажу товарів (1980), яку називають конституцією торговельного права. В ній міститься визначення контракту – це договір купівлі-продажу товарів, що укладаються між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах.
Доктрина під зовнішньоторговельними угодами розуміє, що це є угоди, в яких хоча б однією зі сторін є іноземний громадянин чи іноземна юридична особа й змістом яких є операції щодо ввозу із закордону або вивозу за кордон товарів, а також будь-які допоміжні операції, що пов’язані з вивозом або ввозом товарів. Предмет – купівля-продаж, зміст – імпорт-експорт.
Товарообмін між державами є або вільним або проводиться на компенсаційних засадах (здійснюється на безвалютних підставах). Найгіршим видом компенсаційної угоди є бартер.
Найчастіше контракти укладаються в умовах, коли не співпадають ні місце виконання контрактів, ні місце, де знаходяться сторони. Тоді виникає питання визначення права, якому контракти повинні підкорятися. Тут діє принцип автономії волі, але якщо сторони цим принципом не скористувались або реалізували неналежним чином. Обмеження принципу автономії волі – сторони, при укладанні контракту повинні підкорити увесь документ праву однієї держави, а це є невигідно для сторін. Також дія автономії волі може обмежуватися уніфікацією.
У результаті цей принцип або прив’язується до іншої колізійної прив’язки або зазначає право, яке підлягає застосуванню, із яким договір є найбільш тісно пов’язаний.
Доктрина характерного виконання – є правом продавця. Англійські суди при укладанні контрактів надають принципу автономії волі сторін майже абсолютну свободу. Це було б так, якби у законодавстві не було записано: “суд повинен вибирати закон, так як це зробили б справедливі й розумні люди, якби вони лише подумали про це при укладанні договору”.
В Україні при відсутності погодження між сторонами щодо права, яке повинно застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів, застосовується право держави, де заснована, має основне місце діяльності сторона-продавець у договорі купівлі-продажу. Оце місце визначається за законодавством України (стаття 6).
Укладання контракту між відсутніми – принцип “lex loci actus” неможливо застосувати при відсутності місця, де договір був укладений. Різновидами вирішення цього принципу є закон місця вчинення останньої дії – дія, без якої контракт буде неможливим (в англосаксонському праві – місце, із якого направлено акцепту (концепція поштової скриньки), у державах загального права – місце, де оферент отримав акцепту).