78. Проаналізуйте суть суперечки – д.Локк - Нічого немає в свідомості, що не пройшло б раніше через відчуття. Лейбніц - …Окрім самої свідомості.

Локк затверджував, що не існує ніяких – ні теоретичних, ні практичних – уроджених ідей. Всі ідеї виникають з досвіду, що буває двох видів: зовнішній і внутрішній. Зовнішній досвід – відчуття – дає нам прості ідеї. Одні з них відносяться до первинних якостей речей, що належать самим речам (наприклад, довжина в її різних модифікаціях, рух в всім його різноманітті, непроникність тіл і т.п. Інші ідеї відносяться до вторинних якостей, що виникають в результаті впливу тіл з їх первинними якостями на наші органи почуттів – колір, запах, температура і т.д.

Теорія пізнання Лейбніца-ідеалістичний раціоналізм-спрямована проти сенсуалізму та емпіризму Локка. До становища Локка «Немає нічого в розумі, чого не було б у почутті», Лейбніц додав - «крім самого інтелекту». Не поділяючи думки Локка, що розум-гладка дошка (tabula rasa), заперечуючи чуттєвий досвід, як джерело загальності та необхідності знання, Лейбніц стверджував, що таким джерелом може бути тільки розум, і що душа споконвіку містить в собі початку різних понять і положень, які тільки пробуджуються зовнішніми об'єктами.

79. Проаналізуйте тезу Парменіда – Лише буття є, а небуття взагалі немає.

Буття єдине і незмінне, абсолютне, не має усередині себе розподілу на суб’єкт і об’єкт, воно є вся можлива повнота досконалостей, серед яких на нервом місці Істина, Добро, Благо, Світло. Визначаючи буття як щире суще, Парменід учив, що воно не виникло, не знищене, єдине, нерухоме, нескінчене в часі. Воно ні в чому не бідує, позбавлено почуттєвих якостей, а тому його можна осягати тільки думкою, розумом.

Вважаючи, що "все є буття, а небуття немає", він тим самим відкинув мінливість, рухливість буття в цілому.

Щоб полегшити розуміння того, що таке буття, людям, не спокушеним у мистецтві філософського мислення, Парменід дає наступне тлумачення буття: буття є куля, сфера, що не має просторових границь. Порівнюючи буття зі сферою, філософ використовував сформоване в античності переконання в тім, що сфера – досконала і найкраща форма серед інших геометричних фігур.

80. Проаналізуйте тезу – Абсолютної істини не існує. Скільки людей, стільки істин

Перебільшуючи відносність наших знань, деякі філософи доводили, що взагалі ніяких незмінних істин немає й бути не може, що всі істини лише відносні й що навіть існує стільки істин, скільки є людей, оскільки кожна людина вважає за істину щось своє.

Серед знань людини є такі, які, по суті, залишаються незмінними. Це насамперед так звані вічні істини, які фіксують певні події або факти. Разом з тим існують і такі знання, які є незаперечною істиною лишень у певних межах або за певних умов. Наприклад відомі нам закони біології є істинними тільки для живих організмів, тобто в рамках живої природи. Це свідчить про відносну істинність наших знань, тобто про те, що одні й ті самі знання стосовно одних предметів або явищ можуть бути абсолютно істинними, а стосовно інших вони вже не можуть вважатися істинними.

Звичайно, кожна людина сприймає світ по-своєму й щось вважає істинним, а щось — ні. Проте справжня істинність наших знань визначається не суб'єктивними міркуваннями про ці знання самих людей, а їх відповід¬ністю дійсності. Пересвідчитися у тому, чи відповідають наші знання про дійсність самій дійсності, можна ли¬шень у процесі практичної діяльності. Наприклад, відо¬мо, що дерево м'якіше, ніж залізо. Щоб переконатися в істинності цього, достатньо взяти лезо або ніж і заструга¬ти ним олівець.

Отже, лише практика є головним критерієм (мірилом) вірогідності істини.