57.Теорія «подвійної істини» та її роль для середньовічної філософії.

Теорія двоїстої істини - термін, що позначає теорію, згідно якої опис, або описове висловлювання, може бути істинним за одної підстави (т.зр., з якою щось описується) і помилковим при іншій підставі. Дана теорія склалася в Середні віки, коли виявилося, що деякі положення філософії Аристотеля суперечать догмам християнства та ісламу. Це ускладнення спробували подолати за допомогою вчення про поділ філос. і богословських істин: істинне в філософії може бути помилковим у теології, і навпаки. Теорії Д.І. дотримувалися Ібн Рушд (Аверроес) і його послідовники, номіналісти І. Дунс Скот і У. Оккам та ін Широке поширення вчення про істинність деяких описів в теології і хибності їх у філософії або ін областях знання отримало в епоху Відродження (П. Помпонацці, Падуанськая школа аверроістов та ін.) Прагнучи відмежувати наукове дослідження від теологічних міркувань, цього вчення дотримувався пізніше Т. Галілей.

Зазвичай теорія Д.І. тлумачиться вузько, як що стосується лише взаємних відносин істин філософії і теології. При широкому тлумаченні ця теорія відноситься до всіх описів, незалежно від галузі знання, в якій вони отримані.

Двоїста істина - подвійна і с т і н а, термін, що позначає вчення про поділ філос. і богословських істин, згідно з яким істинне в філософії може бути помилковим у теології і навпаки. Вчення про Д. і. виникло в середні віка, в епоху розповсюдження філософії Аристотеля, коли виявилося, що ряд філос. положень арістотелівської системи суперечить догмам ісламу і християнства. Найбільш впливовим мислителем, що спирався на вчення про Д. і. у своїй полеміці з мусульм. богословами, був Ібн Рушд. З цього ж навчання виходили і франц. аверроїзм 13 ст. (Сігер Брабантський идр.), Представники англ. номіналізму (Іоанн Дуне Скот, У. Оккам). Широке поширення вчення про Д. і. отримало в епоху Відродження (Помпонацці, Падуанському школа аверроістов та ін.) Вчення про Д. і. сприяло розвитку раціоналізму.

58.Філософія як теоретична форма світогляду. Структура світогляду.

Світогляд - система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань, що визначають напрямок діяльності окремої людини, соціальної групи, класи чи суспільства в цілому. Це не тільки картина світу, а й ставлення до світу, це умова для практичної діяльності человека.Суб'ект світогляду - всякий мислячий індивід, окремий еловек. Воно у нього завжди неповторно. Філософія - теоретично сформульоване світогляд. Це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, з'ясування різних форм відношення людини до світу.

За структурою світогляд можна підрозділити на: світогляд (емоційно - психологічна сторона світогляду на рівні настроїв, почуттів); світосприйняття (досвід формування пізнавальних образів світу з використанням наочних уявлень); світорозуміння (пізнавально - інтелектуальна сторона світогляду).

Важливими атрибутами будь-якого світогляду є розум, почуття, погляди, переконання, віра, сумніви.

Основні форми світогляду: міфологічний (в основі - фантазія), релігійне (віра в надприродну силу (Бог) і поклоніння їй), наукова (достовірні знання людини л світі і самим собі), повсякденне (найпростіші знання та уявлення людини про навколишній світ).

Історичні типи світогляду: міфологічний (характерний для ранніх стадій суспільного розвитку, Природні сили овластивості і риси переносяться на навкрлишній світ), релігійний (світ розділений на земний, природний, що сприймається органапи почуттів людини і потойбічний – небесний, надприродний. Релігія дає відповіді на всі питання, що виникають у процесі життєдіяльності людини. Віра в існування надприродних сил), філософський (філософія виходить із єдності обєктивного природного світу, яка відбивається способом загальних понять основна увага –інтелектуальним аспектам), науковий().

Світогляд – це форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння світу.

Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно- практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. В чому вона полягає? Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості, способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина – світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).