- •01.Свідомість людини як діалектичне співвідношення обєктивної й субєктивної реальності.Структура свідомості.Свідоме і несвідоме.Самосвідомість.
- •02.Антична філософія.Стихійна діалектика грецьких матеріалістів.
- •03.Взаємозвязок міфології, релігії та філософії
- •04.Гносеологія.Загальний зміст і форми пізнавальної діяльності.
- •05.Дуалізм Рене Декарта.Декартовський метод сумніву.
- •06.Закон взаємного переходу кількісних змін і якісних
- •07.Закон єдності і боротьби протилежностей – ядро діалектики
- •08.Закон заперечення заперечення і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •09.Західна філософія хх ст. Проблема ірраціонального. «Філософія життя» ф.Ніцше
- •10.Києво-Могилянська академія як осередок розвитку філософії в Україні.
- •11. Марксистська філософія. Її роль у розвитку філософської думки.
- •12.Німецька класична філософія. Діалектичний метод та історизм ф.Гегеля.
- •13.Німецька класична філософія. І.Кант:критичність трансценденталізм.
- •14.Німецька класична філософія. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •15.Німецька класична філософія. Натурфілософія ф. Шеллінга
- •16.Німецька класична філософія. Суб’єктивний ідеалізм Фіхте
- •17.Основні атрибути матерії. Матерія і рух. Різноманітні форми руху та їх співвідношення.
- •18.Предмет і метод філософії, її функції
- •19.Проблема істини у філософії. Характеристики істини. Критерії істини. Діалектика відносної і абсолютної істини.
- •20.Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди. Ідея спорідненої праці.
- •21.Проблема сутності та існування,відчуження і свободи,життя і смерті у філософії екзистенціалізму.
- •22.Психоаналіз Фрейда. Проблема несвідомого та свідомого та її значення для філософії.
- •23.Субєктивний ідеалізм Дж.Берклі та д.Юма.Загальна спрямованість.
- •24.Філософія нового часу. Сенсуалізм і раціоналізм.
- •25.Філософія Середньовіччя. Містика і схоластика. Номіналізм та реалізм.
- •26.Єдність і різноманітність історико-філософського процесу. Періодизація історії філософії.
- •27. Гуманістична орієнтація філософії і пошук засобів дійсного утвердження гуманізму.
- •28.Філософська концепція людини. Роль праці і мови у формуванні свідомості.
- •29.Філософський зміст проблеми буття. Основні форми буття.
- •30.Філософські ідеї Френсіса Бекона. Вчення про ідоли і його значення.
- •31.Августин Блаженний, його вплив на середньовічну філософію.
- •32. Атомізм Демокріта і Епікура. Значення атомізму.
- •33. Богословська концепція Томи Аквінського.
- •34.Вчення про активну форму Арістотеля.
- •35.Гносеологічний оптимізм та песимізм
- •36.Діалектика та її антиподи. Софістика, еклектика, метафізика.
- •37.Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні.
- •38.Економічна, соціальна і духовна сфери життя людей. Діалектика взаємодії.
- •39.Зміст і форма. Сутність і явища.
- •40. Матеріалізм т.Гоббса.
- •41.Матеріальне і духовне виробництво. Продуктивні суспільства, їх будова і склад.
- •42.Мілетська школа: Фалес, Анаксимен, Анаксимандр.
- •43. Монадологія Лейбніца.
- •44.Обєкт і суб’єкт пізнання. Діалектика взаємодії.
- •45.Онтологія. Роль категорії субстанції.
- •46.Пантеїзм Спінози.
- •47.Принципи діалектики. Історизму, детермінізму,системності.
- •48.Принципи,закони і категорії філософії.
- •50.Причина і наслідок. Необхідність і випадковість. Можливість і дійсність.
- •51.Прогрес і проблеми сучасності
- •52.Прогрес сучасної цивілізації. Критерії прогресу.
- •53.Простір і час як форми саморуху матерії. Всезагальні форми існування матерії. Сучасні філософські уявлення про простір і час.
- •54.Самореалізація особи в економічній, соціально-політичній сферах суспільного життя. Сенс життя людини.
- •55.Світ ідей Платона
- •56.Суспільна психологія і ідеологія.
- •57.Теорія «подвійної істини» та її роль для середньовічної філософії.
- •58.Філософія як теоретична форма світогляду. Структура світогляду.
- •59.Філософська думка в Київській Русі.
- •60.Частина і ціле. Елемент і система.
- •61.Поясніть вислів Юма – Ми не знаємо, чи існує зовнішній світ
- •62.Поясніть тезу Спінози – Свобода – це усвідомлена необхідність.
- •65.Проаналізуйте, у чому полягає песимізм скептицизму.
- •67.Проаналізуйте вислів Геракліта: «в ту же річку вступаємо і не вступаємо. Існуємо і не існуємо»
- •69. Проаналізуйте вислів Канта – «Ми не тому моральні, що віримо в Бога, а тому й віримо в Бога, що моральні».
- •70. Проаналізуйте вислів Ніцше: «Сильних треба оберігати від слабих».
- •71. Проаналізуйте вислів Оккама – Сутність не слід примножувати без необхідності. Чому цей афоризм здобув назву Окаммової бритви?
- •72. Проаналізуйте вислів Протагора - Людина є мірою всіх речей
- •73. Проаналізуйте вислів Сартра – Екзистенціалізм – це гуманізм.
- •74. Проаналізуйте вислів Сократа – я знаю, що я нічого не знаю, але інші не знають і цього.
- •75. Проаналізуйте вислів ф. Бекона – Знання – сила
- •76. Проаналізуйте роль філософії у національному відродженні України сьогодні.
- •77. Проаналізуйте сутність філософії як мистецтва.
- •78. Проаналізуйте суть суперечки – д.Локк - Нічого немає в свідомості, що не пройшло б раніше через відчуття. Лейбніц - …Окрім самої свідомості.
- •79. Проаналізуйте тезу Парменіда – Лише буття є, а небуття взагалі немає.
- •80. Проаналізуйте тезу – Абсолютної істини не існує. Скільки людей, стільки істин
- •81. Проаналізуйте тезу – Історія філософії це і є сама філософія.
- •82. Проаналізуйте в чому полягає песимізм агностицизму.
- •83. Проаналізуйте в чому полягає оптимізм раціоналізму.
- •84.Розкрийте гуманістичну спрямованість категоричного імперативу і. Канта
- •86.Співвіднесіть поняття індукції і дедукції. Яку роль ці логічні операції зіграли в історії філософської думки?
- •87. Чому, на ваш погляд, в радянській філософії Ніцше традиційно відносили до ідеологів фашизму?
- •88. Як на ваш погляд співвідносяться раціоналізм Декарта з теорією вроджених ідей?
- •89.Якщо в онтології Гоббса світ це сукупність тіл, то яке місце в світі займає душа людини?
- •90. Якщо по Платону існує «світ ідей», то звідки, на вашу думку, вони там беруться?
24.Філософія нового часу. Сенсуалізм і раціоналізм.
Остаточний поворот до затвердження автономії людського розуму, до визнання його основою поведінки і пізнавальної активності людини відбувся із зародженням філософії Нового часу, основоположниками якої виступили Френсис Бекон (1561-1626 р.) і Рене Декарт (1596-1650 р.). Відновлення в правах самоцінності природи і людської індивідуальності, здійснене світоглядом епохи Відродження, висунуло як першорядне філософське завдання обґрунтування адекватного методу пізнання самосущої природи, а також дослідження природи самого людського розуму як суверенного і самодостатнього засобу людської активності. До цього спонукала не тільки логіка руху думки, але і наростання соціального руху проти суспільних відносин і інститутів феодального суспільства, усвідомлення їхньої неадекватності буржуазним економічним відносинам, що поволі формувалися.
Сенсуалізм (від фр. sensualisme, лат. sensus — сприйняття, почуття, відчуття) — напрямок в теорії пізнання, згідно з яким відчуття й сприйняття — основна й головна форма достовірного пізнання. Суперечить раціоналізму. Основний принцип сенсуалізму — «немає в розумі нічого такого, чого б не було в почуттях». Принцип сенсуалізму належить до чуттєвої форми пізнання, до якої крім відчуття входить також уява.
Відомі філософи-сенсуалісти:Аристотель,Фома Аквінський,Джон Локк,Джордж Берклі, Девід Юм.
Раціоналі́зм (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди.
25.Філософія Середньовіччя. Містика і схоластика. Номіналізм та реалізм.
У середньовічному, заснованому на християнській релігії, світогляді світ уперше знаходить часовий вектор — від створення його Богом до майбутнього «страшного суду». Історія одержує спрямованість. Центральне місце людини у світі зумовлене тим, що вона є вищим творінням Бога, створена за образом і подобою Божими Істотна відмінність людини від всього іншого предметного світу, вбачалося в духовності; за цим же критерієм порівнювалися всі люди.
У зв'язку з загальним світоглядним переворотом у розумінні місця людини у світі і статусу самої людини в теологізованій філософії середніх століть відбувається зміна основних тем, що підлягають осмисленню. Оскільки пафос християнства закладений в ідеї особистого порятунку; філософія прагне осмислити особистісні механізми самооцінки людини — совість, релігійний мотив, самосвідомість. Осередок духовності людини — віра; розуму приділялася другорядна роль. Центральним пунктом проблематики стає внутрішній світ людини.
У середньовічній філософії з'явилися два методи філософствування: містичний і схоластичний. Містичний найбільш характерний для патристики (від лат. Патрес - батьки, мається на увазі - отці церкви) - ранньої християнської філософії (I-VII) ст.), Схоластичний (від лат. Схол - школа) характеризував другий період християнської філософії (VIII-XV ст .).
В основі Містицизму (від грецьк. Містікос - таємничий) лежало вчення про божественне проникненні в людське пізнання.
Поряд з містицизмом, величезним впливом в середньовічній філософії користувалася Схоластика - філософія, пристосована для навчання народних мас основам християнського світогляду. У ній була наявна ієрархія сфер буття, на вершині якої розташовувалася церква. Одним з найбільш характерних ознак схоластичного методу філософствування був авторіторізм. Схоластів, зокрема, не хвилювало походження тих чи інших положень, якими вони оперували. Для них головним було схвалення цих положень авторитетом церкви.
Однією з особливостей середньовічної філософії є боротьба між реалістами та номіналістами. Слід зазначити, що реалізм у його середньовічному розумінні не має нічого спільного з сучасним значенням цього терміна. Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність /буття/ існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Згідно з їх вченням, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. Номіналізм. Термін "номіналізм" походить від латинського слова "nomen", що означає "ім'я". В протилежність середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття /т.зв. універсалії/ - лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленнях.