24.Філософія нового часу. Сенсуалізм і раціоналізм.

Остаточний поворот до затвердження автономії людського розуму, до визнання його основою поведінки і пізнавальної активності людини відбувся із зародженням філософії Нового часу, основоположниками якої виступили Френсис Бекон (1561-1626 р.) і Рене Декарт (1596-1650 р.). Відновлення в правах самоцінності природи і людської індивідуальності, здійснене світоглядом епохи Відродження, висунуло як першорядне філософське завдання обґрунтування адекватного методу пізнання самосущої природи, а також дослідження природи самого людського розуму як суверенного і самодостатнього засобу людської активності. До цього спонукала не тільки логіка руху думки, але і наростання соціального руху проти суспільних відносин і інститутів феодального суспільства, усвідомлення їхньої неадекватності буржуазним економічним відносинам, що поволі формувалися.

Сенсуалізм (від фр. sensualisme, лат. sensus — сприйняття, почуття, відчуття) — напрямок в теорії пізнання, згідно з яким відчуття й сприйняття — основна й головна форма достовірного пізнання. Суперечить раціоналізму. Основний принцип сенсуалізму — «немає в розумі нічого такого, чого б не було в почуттях». Принцип сенсуалізму належить до чуттєвої форми пізнання, до якої крім відчуття входить також уява.

Відомі філософи-сенсуалісти:Аристотель,Фома Аквінський,Джон Локк,Джордж Берклі, Девід Юм.

Раціоналі́зм (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди.

25.Філософія Середньовіччя. Містика і схоластика. Номіналізм та реалізм.

У середньовічному, заснованому на християнській релігії, світогляді світ уперше знаходить часовий вектор — від створення його Богом до майбутнього «страшного суду». Історія одержує спрямованість. Центральне місце людини у світі зумовлене тим, що вона є вищим творінням Бога, створена за образом і подобою Божими Істотна відмінність людини від всього іншого предметного світу, вбачалося в духовності; за цим же критерієм порівнювалися всі люди.

У зв'язку з загальним світоглядним переворотом у розумінні місця людини у світі і статусу самої людини в теологізованій філософії середніх століть відбувається зміна основних тем, що підлягають осмисленню. Оскільки пафос християнства закладений в ідеї особистого порятунку; філософія прагне осмислити особистісні механізми самооцінки людини — совість, релігійний мотив, самосвідомість. Осередок духовності людини — віра; розуму приділялася другорядна роль. Центральним пунктом проблематики стає внутрішній світ людини.

У середньовічній філософії з'явилися два методи філософствування: містичний і схоластичний. Містичний найбільш характерний для патристики (від лат. Патрес - батьки, мається на увазі - отці церкви) - ранньої християнської філософії (I-VII) ст.), Схоластичний (від лат. Схол - школа) характеризував другий період християнської філософії (VIII-XV ст .).

В основі Містицизму (від грецьк. Містікос - таємничий) лежало вчення про божественне проникненні в людське пізнання.

Поряд з містицизмом, величезним впливом в середньовічній філософії користувалася Схоластика - філософія, пристосована для навчання народних мас основам християнського світогляду. У ній була наявна ієрархія сфер буття, на вершині якої розташовувалася церква. Одним з найбільш характерних ознак схоластичного методу філософствування був авторіторізм. Схоластів, зокрема, не хвилювало походження тих чи інших положень, якими вони оперували. Для них головним було схвалення цих положень авторитетом церкви.

Однією з особливостей середньовічної філософії є боротьба між реалістами та номіналістами. Слід зазначити, що реалізм у його середньовічному розумінні не має нічого спільного з сучасним значенням цього терміна. Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність /буття/ існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Згідно з їх вченням, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. Номіналізм. Термін "номіналізм" походить від латинського слова "nomen", що означає "ім'я". В протилежність середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття /т.зв. універсалії/ - лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленнях.