8

Доцент Г.А. Чередниченко

Тема 4. Відтворення індивідуального капіталу

1. Капіталістичне просте і розширене відтворення.

2. Нагромадження капіталу і фактори, що визначають розміри нагромадження. Концентрація і централізація капіталу.

3. Технічна, вартісна та органічна будова капіталу, тенденції їх динаміки.

4. Нагромадження капіталу і зайнятість.

Ми з вами розглянули процес перетворення грошей в капітал, виробництво додаткової вартості, роль в цьому процесі робочої сили як товару. Далі важливо з’ясувати як відбувається відтворення капіталу, його зростання, як відтворюються відносини між капіталістами й найманими робітниками.

Оскільки будь-яке суспільство не може припинити споживання, остільки воно не може припинити виробництво продуктів, тобто виробництво представляє собою безперервний процес.

Відтворення – це процес виробництва, що розглядається не як одиничний акт, а як процес, що постійно повторюється.

Відтворення в кожному суспільстві має специфічну соціально-економічну форму, яка відповідає специфічній формі виробництва. В даній темі мова піде про капіталістичне відтворення.

Виробництво може бути простим і розширеним.

Простим відтворенням називається таке відтворення, при якому процес виробництва відновлюється у незмінних масштабах.

В цьому випадку додаткова вартість цілком використовується для особистого споживання капіталіста (на предмети споживання).

Розширене відтворення означає повторення процесу виробництва у зростаючих розмірах, при цьому відтворюються постійний і змінний капітал, а частина додаткової вартості перетворюється у додатковий капітал, тобто система капіталістичних виробничих відносин відтворюється у розширеному вигляді.

Капіталізму притаманне розширене відтворення. Але просте відтворення – основа, момент розширеного відтворення, тому вже дослідження простого відтворення дозволяє з’ясувати специфічні риси капіталістичного відтворення.

Специфічні риси капіталістичного виробництва, що проявляються при розгляданні його не як одиничного акту, а як процесу, що постійно повторюється:

1. Змінний капітал є вартість, що створена минулим трудом робочого класу, він не є вартістю, що авансована з власного фонду капіталісту.

Якщо розглядати виробництво як одиничний акт, то створюється видимість, що капіталіст виплачує робітникам гроші з власного фонду, - бо до моменту отримання тижневої чи місячної зарплати вироблені за цей час товари можуть бути ще не реалізованими. Якщо ж розглядати процес капіталістичного виробництва як процес, що безперервно відтворюється, то з’ясується, що джерелом зарплати робітників є частина їх власного минулого труда або минулого труда інших робітників, які колись працювали на цьому підприємстві, тобто робітники отримують еквівалент вартості робочої сили, що втілена в раніше вироблених та вже реалізованих товарах.

2. Будь-який капітал, незалежно від його початкового походження, після закінчення певного терміну неминуче перетворюється в капіталізовану, накоплену додаткову вартість.

Якщо розглядати капіталістичне виробництво як одиничний акт, то представляється, що капіталіст авансував свої гроші не тільки на робочу силу, але й на засоби виробництва.

Припустимо, що у капіталіста є 300 тис. дол. Якщо б він щорічно витрачав на особисте споживання 60 тис. дол., то через 5 років від 300 тис. дол. нічого б не залишилось, він би їх “проїв”. Але, оскільки ці гроші функціонують як капітал, та щорічно приносять 60 тис. додаткової вартості, остільки й через 5 років у капіталіста буде постійний та змінний капітал в обсязі 300 тис. дол. Хоча через 5 років натурально-речова оболонка капіталу не змінилась, але змінилась його соціально-економічна природа – якщо навіть спочатку він був власністю, що особисто заробив капіталіст, то через 5 років він став накопленою додатковою вартістю, матеріалізацією чужої неоплаченої праці.

3. Особисте споживання робітника (споживання життєвих засобів чи предметів споживання) – момент у виробництві та відтворенні капіталу, відтворення робочого класу є умовою відтворення класу капіталістів, капіталістичних виробничих відносин.

Якщо розглядати капіталістичне виробництво як одиничний акт, то представляється, що особисте споживання робітника виходить за межі цього процесу і не стосується капіталіста. Якщо ж розглядати капіталістичне просте відтворення, то з’ясується, що купляючи товар “робоча сила”, капіталіст отримує двоїсту вигоду («одним пострілом вбиває двох зайців»):

1) здобуває користь з праці робітників, що створюють додаткову вартість і відтворюють його як капіталіста;

2) здобуває вигоду з того, що надає робітникам у вигляді зарплати, тому що особисте споживання робітника означає відтворення робочої сили, придатної для нової експлуатації, причому відтворюється робоча сила як товар у зв’язку з відтворенням відокремлення робітника від власності на засоби виробництва (все життя він вимушений продавати робочу силу одному або різним капіталістам).

Отже, в ході капіталістичного відтворення постійно відтворюються суб’єкти капіталістичних виробничих відносин: наймані робітники і капіталісти.

Всі висновки, зроблені стосовно простого капіталістичного відтворення, залишаються дійсними й для капіталістичного розширеного відтворення. При капіталістичному розширеному відтворенні не вся додаткова вартість використовується на особисте споживання капіталіста, а лише її частина, друга частина додаткової вартості перетворюється у додатковий постійний та змінний капітал.