2 Питання.

Нагромадження капіталу – це перетворення додаткової вартості в капітал.

У додатковому капіталі особливо ясно видна його природа як накопленої додаткової вартості. В ході капіталістичного розширеного відтворення закони приватної власності, що базується на особистій праці власників засобів виробництва, перетворюються в закони капіталістичного привласнення. Капіталістичний спосіб привласнення виникає не з порушення закону вартості, а з його розвитку.

Закон вартості обумовлює рівність лише для мінових вартостей товарів, що обмінюються, він не має ніякого відношення до споживання цих товарів. Первісне перетворення грошей в капітал здійснюється у відповідності з законом вартості і обумовленим ним правом власності (правом привласнювати еквіваленти). В наслідок цього виявляється: 1) процес праці належить капіталісту, а не робітнику; 2) вартість товару включає в себе додаткову вартість – результат неоплаченої праці робітника, що належить капіталісту; 3) робітник зберігає робочу силу і може її знову продавати.

Таким чином, відношення еквівалентного обміну між капіталістом і робітником стає лише видимістю, що стосується процесу обігу, який затемнює зміст цих відносин.

Процес нагромадження капіталу означає, що капіталіст частину уречевленої чужої праці – додаткову вартість, - що привласнюється ним без еквіваленту, знову і знову обмінює на більшу кількість живого чужого труда, яка знову приносить йому додаткову вартість. Власність для капіталіста – це є право привласнювати чужий неоплачений труд та його продукт (порівняйте з простим товарним виробництвом: привласнення чужого товару тільки шляхом продажу власного товару – продукту своєї праці).

Фактори, що визначають розміри накопичення капіталу:

1. Величина додаткової вартості (ступінь експлуатації найманих робітників, падіння зарплати нижче за вартість робочої сили, кількість робітників).

2. Співвідношення між частинами додаткової вартості, що особисто споживає капіталіст і що накопичується.

3. Рівень продуктивності суспільної праці. Зростання продуктивності суспільної праці дозволяє капіталісту на ту ж саму грошову суму купити більше здешевлених засобів виробництва і робочих сил.

4. Зростання амортизаційного фонду, що призначається для відтворення через певний строк засобів праці, і використовується до наступу цього строку для накопичення.

5. Величина авансованого капіталу.

Процес збільшення розмірів окремих капіталів відбувається шляхом концентрації та централізації капіталів.

Концентрацією капіталу називається збільшення його розмірів в результаті нагромадження капіталу (за рахунок додаткової вартості). При цьому зростають також розміри суспільного капіталу.

Централізацією капіталу називається збільшення його розмірів в результаті приєднання до нього інших капіталів (добровільне об’єднання капіталів чи поглинання збанкрутілих компаній).

При житті Маркса посилювалась тенденція до укрупнення капіталу, яка на межі ХІХ і ХХ сторіч привела до виникнення крупних компаній – монополій (грец. “один” “продаю”), які зайняли панівне положення в економіці. Звісно, крупні компанії і в наш час представляють обличчя найбільш розвинутих країн, вони виробляють більшу частку високотехнологічної продукції, мають розгалужену мережу своїх філіалів за кордоном. Але не слід абсолютизувати тенденцію до укрупнення капіталу бо у зв’язку з НТР та з дією антимонопольного законодавства в розвинутих країнах спостерігається швидке зростання кількості дрібних та середніх фірм і збільшення їх долі в загальній зайнятості економічно активного населення (50-70% зайнятих). Малий бізнес конкурентноздатний в галузі інформатики, у виробництві малими серіями товарів масового попиту, у сфері послуг. Малі фірми більш гнучкі, ніж крупні, швидше пристосовуються до зміни технологічних та соціально-економічних умов.