- •01.Свідомість людини як діалектичне співвідношення обєктивної й субєктивної реальності.Структура свідомості.Свідоме і несвідоме.Самосвідомість.
- •02.Антична філософія.Стихійна діалектика грецьких матеріалістів.
- •03.Взаємозвязок міфології, релігії та філософії
- •04.Гносеологія.Загальний зміст і форми пізнавальної діяльності.
- •05.Дуалізм Рене Декарта.Декартовський метод сумніву.
- •06.Закон взаємного переходу кількісних змін і якісних
- •07.Закон єдності і боротьби протилежностей – ядро діалектики
- •08.Закон заперечення заперечення і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •09.Західна філософія хх ст. Проблема ірраціонального. «Філософія життя» ф.Ніцше
- •10.Києво-Могилянська академія як осередок розвитку філософії в Україні.
- •11. Марксистська філософія. Її роль у розвитку філософської думки.
- •12.Німецька класична філософія. Діалектичний метод та історизм ф.Гегеля.
- •13.Німецька класична філософія. І.Кант:критичність трансценденталізм.
- •14.Німецька класична філософія. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •15.Німецька класична філософія. Натурфілософія ф. Шеллінга
- •16.Німецька класична філософія. Суб’єктивний ідеалізм Фіхте
- •17.Основні атрибути матерії. Матерія і рух. Різноманітні форми руху та їх співвідношення.
- •18.Предмет і метод філософії, її функції
- •19.Проблема істини у філософії. Характеристики істини. Критерії істини. Діалектика відносної і абсолютної істини.
- •20.Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди. Ідея спорідненої праці.
- •21.Проблема сутності та існування,відчуження і свободи,життя і смерті у філософії екзистенціалізму.
- •22.Психоаналіз Фрейда. Проблема несвідомого та свідомого та її значення для філософії.
- •23.Субєктивний ідеалізм Дж.Берклі та д.Юма.Загальна спрямованість.
- •24.Філософія нового часу. Сенсуалізм і раціоналізм.
- •25.Філософія Середньовіччя. Містика і схоластика. Номіналізм та реалізм.
- •26.Єдність і різноманітність історико-філософського процесу. Періодизація історії філософії.
- •27. Гуманістична орієнтація філософії і пошук засобів дійсного утвердження гуманізму.
- •28.Філософська концепція людини. Роль праці і мови у формуванні свідомості.
- •29.Філософський зміст проблеми буття. Основні форми буття.
- •30.Філософські ідеї Френсіса Бекона. Вчення про ідоли і його значення.
- •31.Августин Блаженний, його вплив на середньовічну філософію.
- •32. Атомізм Демокріта і Епікура. Значення атомізму.
- •33. Богословська концепція Томи Аквінського.
- •34.Вчення про активну форму Арістотеля.
- •35.Гносеологічний оптимізм та песимізм
- •36.Діалектика та її антиподи. Софістика, еклектика, метафізика.
- •37.Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні.
- •38.Економічна, соціальна і духовна сфери життя людей. Діалектика взаємодії.
- •39.Зміст і форма. Сутність і явища.
- •40. Матеріалізм т.Гоббса.
- •41.Матеріальне і духовне виробництво. Продуктивні суспільства, їх будова і склад.
- •42.Мілетська школа: Фалес, Анаксимен, Анаксимандр.
- •43. Монадологія Лейбніца.
- •44.Обєкт і суб’єкт пізнання. Діалектика взаємодії.
- •45.Онтологія. Роль категорії субстанції.
- •46.Пантеїзм Спінози.
- •47.Принципи діалектики. Історизму, детермінізму,системності.
- •48.Принципи,закони і категорії філософії.
- •50.Причина і наслідок. Необхідність і випадковість. Можливість і дійсність.
- •51.Прогрес і проблеми сучасності
- •52.Прогрес сучасної цивілізації. Критерії прогресу.
- •53.Простір і час як форми саморуху матерії. Всезагальні форми існування матерії. Сучасні філософські уявлення про простір і час.
- •54.Самореалізація особи в економічній, соціально-політичній сферах суспільного життя. Сенс життя людини.
- •55.Світ ідей Платона
- •56.Суспільна психологія і ідеологія.
- •57.Теорія «подвійної істини» та її роль для середньовічної філософії.
- •58.Філософія як теоретична форма світогляду. Структура світогляду.
- •59.Філософська думка в Київській Русі.
- •60.Частина і ціле. Елемент і система.
- •61.Поясніть вислів Юма – Ми не знаємо, чи існує зовнішній світ
- •62.Поясніть тезу Спінози – Свобода – це усвідомлена необхідність.
- •65.Проаналізуйте, у чому полягає песимізм скептицизму.
- •67.Проаналізуйте вислів Геракліта: «в ту же річку вступаємо і не вступаємо. Існуємо і не існуємо»
- •69. Проаналізуйте вислів Канта – «Ми не тому моральні, що віримо в Бога, а тому й віримо в Бога, що моральні».
- •70. Проаналізуйте вислів Ніцше: «Сильних треба оберігати від слабих».
- •71. Проаналізуйте вислів Оккама – Сутність не слід примножувати без необхідності. Чому цей афоризм здобув назву Окаммової бритви?
- •72. Проаналізуйте вислів Протагора - Людина є мірою всіх речей
- •73. Проаналізуйте вислів Сартра – Екзистенціалізм – це гуманізм.
- •74. Проаналізуйте вислів Сократа – я знаю, що я нічого не знаю, але інші не знають і цього.
- •75. Проаналізуйте вислів ф. Бекона – Знання – сила
- •76. Проаналізуйте роль філософії у національному відродженні України сьогодні.
- •77. Проаналізуйте сутність філософії як мистецтва.
- •78. Проаналізуйте суть суперечки – д.Локк - Нічого немає в свідомості, що не пройшло б раніше через відчуття. Лейбніц - …Окрім самої свідомості.
- •79. Проаналізуйте тезу Парменіда – Лише буття є, а небуття взагалі немає.
- •80. Проаналізуйте тезу – Абсолютної істини не існує. Скільки людей, стільки істин
- •81. Проаналізуйте тезу – Історія філософії це і є сама філософія.
- •82. Проаналізуйте в чому полягає песимізм агностицизму.
- •83. Проаналізуйте в чому полягає оптимізм раціоналізму.
- •84.Розкрийте гуманістичну спрямованість категоричного імперативу і. Канта
- •86.Співвіднесіть поняття індукції і дедукції. Яку роль ці логічні операції зіграли в історії філософської думки?
- •87. Чому, на ваш погляд, в радянській філософії Ніцше традиційно відносили до ідеологів фашизму?
- •88. Як на ваш погляд співвідносяться раціоналізм Декарта з теорією вроджених ідей?
- •89.Якщо в онтології Гоббса світ це сукупність тіл, то яке місце в світі займає душа людини?
- •90. Якщо по Платону існує «світ ідей», то звідки, на вашу думку, вони там беруться?
20.Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди. Ідея спорідненої праці.
Філософія Григорія Сковороди не являє собою традиційно строго логічну, чітко категоріально визначену систему знання, Його не цікавлять усталені філософські й богословські традиції, поняття та принципи. Своє вчення Сковорода розробляє на основі власного світосприймання, відчуття та буття. Тому праці мислителя притаманне складне переплетіння худож¬ніх і міфологічних образів, релігійних символік, філософських, природничонаукових, політичних, етичних, релігійних понять, котрі трансформуються, переплавляються крізь авторське сві¬товідчуття, інтегруються Е синкретичному поєднанні раці¬онального й чуттєво-емоційного.
Григорій Сковорода залишився в українській і світовій куль¬турі як філософ, проте його філософія особлива, вона наближена до концепцій філософського антропологізму.
Людина, сенс її життя й діяльності — центральні в творчості Сковороди, її можна розглядати як першу в історії української філософської думки концепцію соціальної філософії, оскільки безпосереднім об'єктом досліджень є саме людина в прояві її волі, духу, покликання, "серця", прагнень, діяльності, праці
Сковорода — проповідник поміркованого способу життя; він осуджує нагромадження багатства, прагнення до фізичних на¬солод, бо життя заради цілі "петь, пить и есть не есть дело". Це не робить людину щасливою, вона подібна до шершня, на від¬міну від бджоли, котра "єсть герб мудрого человека, в сродном деле трудящегося".
Особливий інтерес становить його концепція спорідненої праці. Сковорода чи не першим із вчених нового часу висунув ідею перетворення праці із засобу до життя на найпершу життєву потребу та найвищу насолоду. Смисл людського буття він вбачав у праці, а справжнє щастя — у вільній праці за покликанням. Думка про визначальну роль спорідненої праці у забезпеченні щасливого життя вперше набула загального принципу вирішен¬ня проблеми людського щастя і смислу людського буття.
Безпосереднім суб'єктивним виявом людського щастя Ско¬ворода вважав внутрішній світ, добрий сердечний настрій, душевну міць. Досягти цього можна, виконуючи веління своєї “внутрішньої натури”, пізнаного в собі “бога”. Цією “вну¬трішньою натурою” є спорідненість з певними видами праці. Люди повинні пізнати самі себе, свої здібності й виробити відповідний своїй природі спосіб життя. Спорідненість, покли¬кання і є справжнім “богом” у людині.
21.Проблема сутності та існування,відчуження і свободи,життя і смерті у філософії екзистенціалізму.
Однією з провідних течій суспільної думки 20 ст. є екзистенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютної унікальності людського буття, зосередившись навколо людини та її місця в світі.
У наш час екзистенціалізм є найбільш впливовим напрямком гуманістичної думки, поширеним у всьому світі. Провідними представниками цієї духовної течії є: в Німеччині – Мартін Хайдегер, у Франції – Жан-Поль Сартр, Камю, Марсель, в Італії – Нікколо Аббаньяно.
Представники екзистенціалізму не робили спроб проникнути в методологічні аспекти науки чи розкрити природу моралі, релігії, мистецтва. В центрі їхньої уваги були питання провини та відповідальності, рішення та вибору, ставлення людини до смерті, тощо. Основними проблемами екзистенціалізму стали: людина як унікальна істота, філософія буття, гуманізм, проблема свободи та відповідальності, проблема часу як характеристики людського буття.
Проблема сутності та існування: Людина є складним і цілісним утворенням, котре належить певним чином і до природи, і до суспільства, і до культурно-історичного та духовного світу. Але поза межами конкретних наук залишаються світоглядні, суто філософські проблеми про природу (сутність) людини, про її походження, про сенс життя, долю та призначення, про можливості та межі її свободи і творчості. Коло цих питань і складає проблему людини в філософії.
Проблема свободи: Для особистості оволодіння свободою – це історичний, соціальний і моральний імператив, критерій її індивідуальності і рівня розвитку суспільства. Обмеження свободи особистості, жорстка регламентація її свідомості та поведінки, нізведення людини до ролі простого “гвинтика” в соціальних і технологічних системах наносить шкоду, як особистості так і суспільству. Фактично, саме завдяки свободі особистості суспільство набуває здібності не просто пристосовуватися до наявних природних і соціальних обставин оточуючої дійсності, але і трансформувати їх відповідно до своїх цілей. Звичайно, нема і не може бути якоїсь абстрактної, абсолютної свободи людини від природи, суспільства, але разом з тим конкретним матеріальним носієм свободи, її суб’єктом завжди є особистість, а відповідно і ті спільності, в котрі вона включена – нації, класи, держави.
Проблема життя та смерті: Людина є єдиним створінням у світі, яке усвідомлює свою кінечність (смертність), тому її життя для неї самої виступає як проблема. Проблема сенсу життя виникає як потреба певного виправдання власної присутності у світі, своєї долі та призначення. Саме завдяки такому виправданню стає можливим подолання кінечності індивідуального буття. Таємниця людського існування полягає не в тому, щоб тільки жити, а в тому, як і для чого (чи для кого) жити.