20. Соціальна політика, формування середнього класу – умова соціального розвитку України.

Соціальна політика – діяльність владних структур, інших суб’єктів соціально-політичного життя для задоволення матеріальних і духовних потреб всіх членів суспільства та регулювання соціальної диференціації суспільства. Вона: = пов’язана з демократизацією політичної системи = охоплює всі сфери соціального життя = реалізується через соціальні заходи та соціальні програми

Головні її завдання: = соціальна орієнтація економіки, = оптимальна рівновага інтересів всіх соціальних груп, = своєчасне розв’язання соціальних конфліктів, =створення соціальних стимулів для високопродуктивної праці, =дотримання принципу соціальної справедливої

Середній клас – верства населення, яка об’єднує або прагне об’єднати людей, що власною трудовою діяльністю забезпечують своє існування, вони високопродуктивні та широко інформовані, ініціативні та заповзяті працівники. (власники бізнесу, приватних магазинів, фермерських господарств; менеджери і фахівці, які мають вищу освіту і престижну роботу; службовці, учителі тощо.).

Вони добре заробляють, задоволені працею, беруть активну участь управлінні, впевнено дивляться у майбутнє.

Середній клас є основою сучасного суспільства, вихователем і постачальником висококваліфікованої робочої сили, основним платником податків, внутрішнім інвестором економіки, економічним донором, носієм демократизації суспільства, стабілізатором суспільства, гарантом його політичної міцності, „буфером” між крайнощами в соціальній піраміді – вищими і нижчими верствами

Стабільність суспільства залежить від питомої ваги та ролі середнього класу. Слабкість - призводить до гальмування демократизації суспільних відносин, і неможливості досягнення суспільних компромісів.

У США та країнах Західної Європи до середнього класу відносять понад 60% населення. В Україні сер. клас ще не сформований - близько 20% населення.

21. Політична діяльність та її основні форми.

Політична діяльність – індивідуальна чи колективна, спонтанна чи організована діяльність соціальних суб’єктів, яка прямо чи опосередковано випливає з інтересів великих суспільних груп і цінностей, що вони поділяють.

У „широкому розумінні” – це реалізація суспільно-політичних відносин, взаємодія суб’єктів політичних відносин для здійснення політичних інтересів щодо завоювання, використання чи утримання влади.

У вузькому розумінні – це методи і засоби виконання владних функцій певними політичними силами, соціальними групами та засоби протидії ним.

Основні її форми: ухвалення політичного рішення, вибори, політична реформа, страйк, демонстрація, участь в політичних партіях, референдуми, мітинги, збір підписів,дипломатичні, міжурядові переговори, офіційний візит тощо.

Існує політична діяльність:

1. теоретична (пізнавальна, прогностична та ціннісно-орієнтована)

2. практична – вироблення й реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, різні форми участі у політичному житті суспільства, партій, громадсько-політичних об’єднань, рухів.

Умовою політичної діяльності є політичні відносини, які виникають внаслідок соціальної диференціації суспільства та прояву інтересів великих груп.

Суб’єктами таких відносин є класи, нації, соціальні групи, індивіди, політичні інститути й організації. Типи політичної діяльності – =радикальні дії (революція, контрреволюція, заколот), =реформаторські заходи = політичні перевороти