50. Політична свідомість: поняття, структура, функції.

Політична свідомість - це опосередковане вiддзеркалення полiтичного життя суспiльства, суттю якого є проблеми влади, формування, розвиток i задоволення потреб суб'єктiв полiтики, сукупнiсть поглядiв, оцiнок, котрі вiдбивають полiтико-владнi відносини. = відображає політичні ідеї, форми і методи управління державою, стосунки між класами, соціальними групами, націями, державами. Включає ідеологічний (політична ідеологія) та психологічний (політична психологія) аспекти.

= це сприйняття суб'єктом тієї части­ни реальностi, що пов'язана з полiтикою.

Знання та уявлення про полiтику в ходi полiтичної соціалізації та полi­тичного виxовання.

Сутність політичної свідомості – результат i процес віддзеркалення, засвоєння політичної реальностi з урахуванням соцiаль­них iнтересiв людей.

Зміст політичної свідомості – полiтичнi iдеї, теорії, погляди, iнтереси, на­cтрої, почуття.

Специфіка політичної свідомості: – високий ступiнь вiдбитгя соцiально-класових інтересів; – активний вплив на iншi форми суспiльної свідомості.

Умови виникнення політичної свідомості: –усвiдомлення людиною своєї групової належностi, групової iдентичностi; –розумiння неможливостi реалiзації своїх групових інтересів без вступу в певні вiдносини з полiтичною владою; –з'ясування людиною своєї належностi до певних по­лiтичних позицiй, усвiдомлення свого громадянсь­кого статусу суб'єкта, надiленого правами, свобо­дами, можливостями впливати на владу.

Способи формування політичної свідомості: –критичне осмислення соцiально-полiтичної дiйс­нocтi, поступова рацiона­лiзацiя чуттєвих уявлень людей, узагальнення наяв­ної iнформації;

–усвiдомлення мети пар­тiйного або полiтичного руху, приєднання до оцiнки i норм уже сформованої громадянської поведiнки; –емоційне прилучення до вiри у справедливiсть тих чи тих полiтичних iдеалiв.

50. Масова політична свідомість. Особливості масової політичної свідомості в Україні.

Масова полiтична свiдомiсть - це свiдомiсть якогось су­спiльства щодо актуальних полiтичних питань, яка визначає форму полiтичної повeдiнки членів цього суспiльства.

Структура масової полiтичної свiдомості:

= статичнi компоненти (цiнностi та загальнi орieнтацiї),

= динамiчнi компоненти (масовий настрiй, громад­ська думка) компоненти.

Отож, по-перше, рівень очiкувань людей і їхня оцiнка власних можливостей впливати на полiтичну систему задля реалiзацiї наявних очiкувань;

по-друге, соцiально-полiтичнi цiнностi, що лежать в основі iдеологiчного вибору (наприклад, справедливiсть, рівність, стабiльнicть, по­рядок i тощо);

по-трете, це швидкозмiнюванi думки та настрої, пов'язанi з оцiнками поточнi ситуацiї, уряду, лiдерiв, конкрет­них полiтичних акцiй.

Масова полiтична свiдомicть визначає тип i рівень політичної культури суспiльства, котрі зумовлюють найтиповiшi, масові варiанти політичної поведiнки.

50. Роль громадської думки в політиці.

Громадська думка – відображення ставлення народу ( в цілому чи окремих спільнот) до влади, її діяльності, політики

Громадська думка може бути єдиною, монолітною, моноїстичною, виражати волю всього народу, частіше має плюралістичний характер.

Громадська думка є механізмом формування, виявлення та всиловлювання волі народу для врахування її владою.

ЗМІ виконує функції громадського, суспільного контролю за діяльністю влади, її гілок, установ, посадових осіб, а у разі виявлення помилок чи прорахунків мобілізує громадську думку на боротьбу з цими явищами..

ЗМІ, а інколи і громадську думку називають „четвертою владою”

При підготовці проектів законодавчих актів передбачено громадське обговорення.

Бувають ситуації коли реакція громадськості вимушує змінювати, корегувати наміри та реальні дії (перегляд вартості тарифів на житлово-комунальні послуги в Києві).

Врахування громадської думки призвело до зміни результатів виборів під час Помаранчевої революції.