50. Які політичні погляди Аристотеля є актуальними і сьогодні?

Вчення Стародавньої Греції містили новітні ідеї завдяки особливому устрою Греції – полісам-державам (общинами вільних громадян), в яких була класова диференціація, багаті та бідні соціальні прошарки, боротьба за владу.

Величезну роль в історії політичної думки відіграв ан­тичний мислитель Аристотель (384—322 рр. до н.е.). Людина, на його думку, є істотою не лише розумною, а й політичною і державною, во­на може себе реалізувати тільки в суспільстві і через суспільство. Людина зв’язана та взаємодіє з іншими людьми, веде суспільний спосіб життя, і саме спілкування допомагає людині стати „суспільною істотою”. На його думку, політика це, насамперед, сфера державних відносин, і людина за своєю природою є громадянином.

Держава, згідно Аристотеля, виникла не через угоду між людьми, а природним шляхом — із сім'ї, як форма спілкування громадян та суспільних зв’язків.

Вона створена не лише для вирішення економічних та політичні питань, а й для допомоги людям задовольняти потреби та чинити супротив несправедливості. Служіння спільному благу було для Аристотеля критерієм правильності державної форми, а найкращою формою держави він вважав політею (правління більшості в інтересах усіх).

Слід зазначити, що філософи 17 ст. на відміну від Аристотеля виводили „суспільність” людини не з „вродженої” схильності до спілкування, а з її властивостей: прагнення свободи, егоїзму, агресивності.

Але, на мою думку погляди Аристотеля щодо необхідності служіння держави суспільному благу, про „політичність” людини та ефективність „правління більшості в інтересах усіх” має значення для сьогодення демократичної У.Згідно ст.. 5 К. У. єдиним джерелом влади в У. є народ , який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

50. Чому в епоху Середньовіччя суспільно-політична думка перебувала під величезним впливом церкви?

На формування політичної думки в епоху середньовіччя впливали:

1. економічний лад – феодалізм, що почав розвиватися в умовах рабовласництва, основними класами якого стали поміщики і селяни

2. християнство у 325 р. стало державною релігією Римської імперії та посилило владу церкви і вплинуло на усі сфери життя.

3. католицька церква – зі своєю чіткою ієрархією та стійкими догматами в умовах феодальної роздробленості справляла значний вплив на духовне життя

Розвиток соціально-політичної думки здійснювався вченими богослов’я - «отцями» та «вчителями» церкви, пропагувалися ідеї В.Великого, Іоанна Златауста про нікчемність людського існування, аскетизм та покору владі за царство небесне на тому світі.

Виникали різні концепції на основі суперечностей між духовною та світською владою: Концепції пріоритетності духовної влади над світською (теологічні школи) А. Августін, виступав за підкорення світської влади церкві та обгрунтовува нерівність у суспільстві, Т.Аквінський (філософ католицизму) за верховенство церкви над державою, походження влади від бога на основі панування і покори, ієрархічний принцип організації суспільства, переваги політичної монархії, визначив доброчинність і закон –основою порядку)

Концепції незалежності світської влади від церкви (Данте Аліг’єрі – висунув ідею всесвітньої монархії – як міжнародної організації держав заради миру і безпеки, в якій імператор отримує владу від бога, а не від папи, світська влада є незалежною)