1.Розкрити і охарактеризувати наступні поняття: К-ра - культура являє собою клас предметів і явищ, які залежать від здатності людини до символізації, що розглядаються в позатілесному аспекті. здатність до символізації (людина), здатність до символічної діяльності (за Л. Уайтом)

Цивілізація — людська спільнота, яка протягом певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Архетип - неусвідомлювана базова система уявлень, загальна для всіх людей, незалежно від їхньої етнічної приналежності, мови, культури.

Мова - система знаків, призначена для фіксації, переробки й передачі інформації від одного суб'єкта до іншого.

Текст - це впорядкований набір слів, призначений для того, щоб виразити якийсь зміст. У лінгвістиці термін використається в широкому значенні й містить в собі усне мовлення. Сприйняття тексту вивчається в рамках лінгвістики тексту й психолінгвістики.

Традиція - історично сформовані та передані з покоління в покоління звичаї, порядки, відносини, ритуали.

Традиціоналізм – уявлення про споконвічну традицію, що виражає загальний зміст світобудови, і реалізуючої себе через конкретні соціокультурні форми

Традиційне суспільство - суспільство, що регулюється традицією. Збереження традицій є в ньому більшою цінністю, ніж розвиток.

Соціокультурний світ –

Синкретизм (нерозчленованість)- особливість мислення і сприйняття, що проявляється в тенденції зв'язувати між собою різнорідні явища без достатньої внутрішньої підстави.

Загальнолюдські культурні цінності - теоретично існуючі моральні цінності, що є абсолютним стандартом для всіх людей.

Міф - мимовільне колективне твердження, засноване па несвідомому психічному переживанні (досвіді).

Артефакт - предмет, виготовлений, зроблений людиною.

Знак - є угодою (явною або неявною) про приписування чому-небудь (означнику) якого-небудь певного змісту (означуваного).

Знакова система - сукупність знаків, що ствоюють єдність на підставі внутрішніх відносин між ними і використовуються у певній сфері людської діяльності.

Мова культури - сукупність всіх знакових способів вербальної й невербальної комунікації, які об'єктивують культуру етносу, виявляють її етнічну специфіку.

Ґенеза культури - послідовність організаційних форм, що знімають за рахунок своєї організації конфлікт, що руйнує попередню форму.

Звичай – стереотипізована форма поведінки, пов'язана з діяльністю або відносинами, що мають практичне значення, з регулюванням повсякденного життя, нежорстке фіксована програма поведінки.

Ритуал – сукупність і певний порядок обрядових дій при здійсненні яких-небудь актів, церемоній.

Типологія культури – класифікація різних видів і форм культур за різними критеріями (зв'язок з релігією, регіонально-етнічні особливості, історичний тип спільноти та ін.)

Соціокультурна динаміка – зміни всередині культури та суспільства та взаємодія різних культур між собою, для яких характерна цілісність, наявність впорядкованих тенденцій, а також спрямований характер.

Масова культура – сукупність загальносвітових елементів культури, вироблених промисловим способом.

Елітарна культура – субкультура привілейованих груп суспільства, що характеризується принциповою закритістю, духовним аристократизмом і ціннісно-смисловою самодостатністю

2. Культурологія як наука, її предмет та функції.

Походження термін культурологія пов’язане з працею амер антрополога Леслі Уайтом(1900-1975), який виділив К, як сам. науку в комплексі соц наук. Термін К походить від лат слова «cultura», що озн «обробіток», «виховання», «розвиток» та грец слова logos (слово, вчення). К – наука про розвиток К-ри, її норми, традиції, соц інститути, системних оцінок тощо. Об’єкт К – це весь світ штучних порядків(речей, будівель), істор подій, технолог діяльності, форм соц життя, знань, понять, символів тощо. Предмет – процеси генезис морфології к-ри, її стр-ри, сутності їх змісту, типології, динаміки і мови. К- наука про зародження та розвиток к-ри, її стр-ри, механізму розвитку та методи дослідження. В залежності від мети пізнання поділяють на: - теоретичну – теор пізнання феномена к-ри, розробка категоріального апарату і методів дослідження; - прикладну – прогнозування, проектування і регул кул процесів, що відбуваються в сучасній соц практиці, розробка основних методів діяльності кул інститутів. Суб’єкт – походить від лат subjektum – людина, індивід, який спрямовує свої пізнання на к-ру, пізнає самого себе. Людина є і суб’єктом і об’єктом К. Вперше к-ра, як теор термін зустрічається в праці «Тускуланські бесіди» римс філ Марка- Тулія Цицерона. У суч розумінні К більш вживаним є погляд на к-ру як на рису людс буття , складне матеріально-духовне поле, само реал суб’єкта і соц груп, особливо саморегулюючу форму відтворення розумного життя.

Принципи К.

Загальні: - принцип історизму, який вимагає щоб аналіз явищ був адекватний до часу; - принцип науковості, вкл достовірність емпіричного матеріалу, повторюваність у часі і просторі рез досліджень, застосування і результативність висновків у реальній практиці.

Специфічні: - принцип системності, забезпечує аналіз явища, як елемент більш складної с-ми, що дозв виявити зв’язки між елементами; - принцип інтегрованості, явище однієї науки не бувають відокремленими від явищ суміжних наук; - принцип рівноправності – рівність усіх відомих концепцій, теорій, прогнозів при проведенні культурологічного аналізу.

Функції К: - дослідницька; - інваріантно-прогностична; - програмно-орієнтовна.

Методи аналізу: - методи комплексного, структурного, діахронічний, синхронічний комплекси, методи прир наук та найбільш сучасний – метод системного аналізу.

Специфіка К: - досліджує об’єкт, який вкл як матеріальне так і духовне, отже об’єднує як гуманітарні так і природничі науки.; - вплив такі науки –антропологія, етнографія, соціологія, соц психологія, демографія, психоаналіз, інформатика, семіотика; - пов’язана з іст, політологією, правозн, економії, місце особливе в циклі природн наук.

3. Структура та основні завдання культурології як науки.

Культурологія вивчає культуру як складний феномен в сукупності його ціннісно-смислових, нормативно-регулятивних і знаково-комунікативних характеристик.

Серед основних завдань культурології вчені виокремлюють:

• аналіз культури як складної системи;

• розробка провідних понять і категорій створення мови опису ментальних явищ;

• аналіз системи орієнтацій, що представлені в різних культурах, вивчення засобів членування культурного простору, систем фіксації та трансляції культурного досвіду;

• вивчення основних процесів і форм мікро- і макросоціокультурної динаміки;

• аналіз моделей, засобів і принципів соціокультурної комунікації, схем інформаційного обміну;

• дослідження ієрархії цінностей, стратегій і стереотипів поведінки людей, процесів соціалізації та інкультрації тощо.

В залежності від об’єкту дослідження виокремлюють два профілі пізнання: власне культурологію (у вузькому розумінні слова) і культурознавство. Власне культурологія – це інтегративне знання про цілісний феномен культури в реальному історичному часі і соціальному просторі існування. Культурознавство – це сукупність окремих наукових дисциплін, які вивчають певні підсистеми культури (економічна, політична, правова, релігійна, художня та інші культури).

До наук про культуру відносять:  етнологію,  етнографію,  соціологію культури,  філософію культури,  психологію культури, мистецтвознавство та інші.

Розглядаючи питання про структуру культурологічного знання слід звернути увагу на дискусійний характер співвідношення предмету культурології та предметів дослідження інших наук про культуру

(Схема)

Культурологія:

• культурна (соціальна) антропологія

• історія культури

• філософія культури

• соціологія культури