- •2. Культурологія як наука, її предмет та функції.
- •3. Структура та основні завдання культурології як науки.
- •4. Основні методи, що використовуються в культурологічних дослідженнях. Особливості системного методу.
- •5.Інтегративний характер культурології як науки
- •6. Специфіка культурологічного знання.
- •7. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції.
- •8. Основні функції культури
- •9. Історична типологія культури
- •11 . Основні теоретичні концепції культури
- •12.Основні положення концепції Шпенглера
- •13.Архаїчний тип культури. Магія, культ, табу, ритуал.
- •14. Основні концепції міфу
- •15.Культура Стародавнього Єгипту
- •16. Античний тип культури. Феномен «Грецького дива»
- •17. Дохристиянська культура слов’ян.
- •18.Досягнення культури Київської Русі.
- •19. Роль християнства у становленні української культури
- •20.Український культурний ренесанс
- •21. Культура індустріальною суспільства та культура постіндустріального суспільства, їх відмінності.
- •22. Культура “інформаційного суспільства” та її сутність
- •23. «Художня культура»
- •24. Мистецтво як феномен культури
- •25 Модернізм
- •26. Постмодернізм.
- •27. Світоглядні засади модернізму
- •28.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури
- •29.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні
- •30. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.
- •31. Явище європоцентризму у світовій культурі.
- •33. Національна культура і масова культура, їх співвідношення
- •34. Поняття традиційна та інноваційна культура.
- •36. Сутність та співвідношення понять «субкультура» і «контркультура».
- •37.Елітарна та масова культура
- •38. Формаційний підхід соціокультурного світу, його основні етапи.
- •39.Сутність системного методу культурологічних досліджень.
- •40. Основні види комунікації
- •41. Інформаційно-знакове тлумачення культури
- •42. Знаки, які використовуються в культурі.
- •43. Основні види знаків.
- •44. Основні властивості символів
- •45. Семіотика як наукова дисципліна,її основні розділи
- •47. Інформація та визначення її цінності для розвитку культури
- •48. Розкрити та охарактеризувати бароко як стиль у м-ві.
- •49. Розкрити та охарактризувати укр бароко як стиль у м-ві.
- •50. Романтизм
- •51.Розкрити та охарактеризувати класицизм як силь у м-ві.
- •52. Ціннісно-нормативний вимір культури
- •53.Сутність еволюціоністської концепції г. Спенсера
- •54. Концепція культурно-історних типів м.Я.Данилевського
- •55. Концепція соціокультурної динаміки п.Сорокіна.
- •56.Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі
- •57. Культурологічна концепція с.Хантінгтона.
- •58.Циклічна модель розвитку культури
- •59. Особистість як об'єкт і суб'єкт культурної діяльності
- •60. Духовний вимір буття людини та його складові
- •61. Духовна культура, її структура та цінності
- •62. Технологічна культура та її складові та цінності
- •63. Соціальна культура та її складові
- •64. Світ і людина в арабо-мусульманському типі культури.
- •65. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.
- •68. Людина в античній культурі.
- •69.Людина в середньовічній культурі
- •70. Людина в культурі Відродження
- •71. Людина в українській і світовій культурах Нового часу
- •72. Проблеми збереження національної культурної спадщини
- •73. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції
- •74. Обґрунтувати необхідність формування власної культурної політики для Укр..
- •76. Етика як теорія моралі та практична філософія.
- •77. Особливості етики як науки
- •78. Структура і функції етики.
- •79. Етимологія термінів «етика» і «мораль»
- •80. Функції моралі.
- •81. Етичні вчення Стародавнього Сходу.
- •82. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.
- •83. “Золоте правило” моральності.
- •86. Основні концепції добра як етичної категорії.
- •87. Основні види морального зла.
- •88. Співвідношення моральної і правової регуляції людської поведінки.
- •89. Особливості моралі як способу опанування світу.
- •90. Свобода як етична проблема. Відповідальність – необхідний атрибут свободи.
- •91. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “честь і репутація”.
- •92. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “любов” і ”милосердя”.
- •93. Моральні смисли любові
- •94. Поняття «совість», «сором», «провина», їх співвідношення
- •95. Найважливіші чинники щастя
- •96. Сенс життя як моральна проблема
- •97. Особливості морального вибору особистості
- •98. Моральні цінності людини.
- •99. Культура ділового спілкування
- •101. Етикет, його основні різновиди та загальні вимоги
- •102. Моральні норми і цінності християнської етики.
- •103 Моральна культура особистості, від чого вона залежить.
- •104. Прикладна етика та її основні різновиди.
- •105. Охарактеризувати морально-етичні аспекти екологічниз проблем сучасної цивілізації.
- •106.Професійна етика економіста та її особливості.
- •107. Основні принципи, особливості професійної етики екноміста
- •109 Розкрити і охарактеризувати зміст таких куатегрій естетики як, прекрасне, піднесене, потворне, трагічне, комічне, низьке
- •110. Естетика як наукова дисципліна, її структура.
- •111. Основні завдання та функції естетики.
- •112. Уявлення про прекрасне в історії естетики
- •113.Розкрити та охарактеризувати зміст поняття “катарсис”, ”мімесис”, ”калакогатія”.
- •114. Історія формування та розвитку естетики
- •115. Естетичні ідеали епохи Відродження.
- •116. Мистецтво та основні його різновиди.
- •117. Синтетичні види мистецтва, їх особливості та характеристика
- •118. Розкрити та охарактеризувати архітектуру як вид мистецтва.
- •119 Розкрити і охарактеризувати скульптуру як вид мистецтва
- •120. Розкрити й охарактеризувати живопис як вид мистецтва
- •121. Розкрити та охарактеризувати театр як вид мистецтва.
- •122. Розкрити та охарактеризувати літературу як вид мистецтва.
- •123.Розкрити й охарактеризувати музику як вид мистецтва
- •124. Кіно як вид мистецтва.
- •125. Хореографія як вид мистецтва
- •128 (2) Художній стиль
- •129. Комічне та його форми
90. Свобода як етична проблема. Відповідальність – необхідний атрибут свободи.
Категорія реальності тісно пов’язана з відповідальністю людини. Не маючи свободи, людська особистість не була б у змозі відповідати за свої вчинки. Серед чинників проблем, які слід враховувати при розгляді проблем, пов’язаних з моральною відповідальністю.
При всьому цьому свобода – це лише простір для відповідальності як особливої моральної скерованості людського суб’єкта, онтологічний виток якої – існування у стані відповідання на неповторний дарунок буття. Саме осмислюючи безпосередність власного буття загалом як здійснення свого неповторного життєвого призначення, як вдячну, сповнену серйозності й творчого піднесення відповідь. На дозвіл бути. Показові риси:
- осмислення відповідання як гарантованого дотримання певних моральних зобов’язань, принципово відкритого для контролю з боку тих, перед ким ці зобов’язання прийняті. Своєрідне смислове поле, в якому нагромаджується потенціал моральної відповідальності, має два виміри: за що відповідає людина і перед ким вона відповідає.
91. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “честь і репутація”.
Категорії честі та гідності є відображенням моральної цінності особистості та являють собою суспільну й індивідуальну оцінку моральнісних якостей та вчинків людини.
Честь як моральний феномен передусім є зовнішнім суспільним визнанням вчинків людини, її заслуг, що виявляється в шануванні, авторитеті, славі. Саме тому почуття честі, яке внутрішньо притаманне особистості, пов'язане з прагненням домогтися високої оцінки оточуючих, похвали, слави.
Поняття честі тісно пов'язане з поняттям репутації (від. лат. гериїагіо — роздум, міркування), що позначає загальну думку, яка складається в суспільстві щодо морального обличчя певної особи або колективу. Людина честі повинна піклуватися як про репутацію групи, до якої вона належить, так і про власну репутацію: чи відповідає вона особисто висоті вимог честі, що належить їй як члену даної групи1.
Отже, честь — це оцінка з позиції соціальної групи, конкретної історичної спільноти, гідність — оцінка з погляду людства, його загального призначення. Не дивно, що почуття честі викликає бажання піднятися та бути першим у тій соціальній групі, від якої домагаєшся почестей. Якщо право на гідність людина отримує з моменту появи на світ, то честь набувається нею в процесі життя. Честь — це те, що людина повинна завойовувати, чого вона повинна домогтися. Можна не виказувати людині честі, поваги, однак необхідно рахуватися з її людською гідністю.
92. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “любов” і ”милосердя”.
Любов вважається найпривабливішою моральною силою, однією з найважливіших життєвих цінностей, найглибшим та емоційно насиченим відношенням між людьми. Парадокс любові полягає в тому, що одночасно вона — найпоширеніше, практично всім відоме почуття та, разом з тим, загадкове, таємниче, • яке не піддається раціональному тлумаченню.
Любов має багатоманітні форми та способи прояву та належить. до наддинамічної рефлексії почуттів і відношень. Любов постійно розвивається, змінюючи свою силу, спрямованість та форму існування. Любов — це форма ставлення до світу в цілому.
Якщо основною ознакою любові є потреба в єднанні з об'єк.том любові, то це може бути любов до Бога, людини, матеріаліних об'єктів, процесів чи духовних сутностей.
Не можна сказати, що любов завжди має однакову моральну цінність, адже не можна порівнювати любов до матері та любов до цукерок. Але будь-яка любов має моральну цінність у контексті поведінки людини. (Наприклад, якщо через любов до цукерок людина готова їх вкрасти, то така любов є аморальною та соціальне небезпечною; коли ж людина просто отримує задоволення від солодкого, то таке «уподобання» не вимагає моральної оцінки).
У моральному смислі цінність статевої любові полягає в тому, наскільки вона облагороджує людину, в тому, яким є співвідношення володіння і дарування в процесі цієї любові. Моральна цінність любові і в тому, що вона мобілізує всі сили особистості.
Таким чином, у любові однієї людини до іншої концентровано виражена практично «вся її моральність та культура в цілому».
Милосе́рдя - може означати як і співчутливу поведінку з боку тих хто при владі (наприклад милосердя показане суддею щодо засудженого) так і благодійну третю особу (наприклад місія милосердя з лікування жертв війни).
Милосердя - термін, що вживається для опису м'якості, поблажливості або співчуття виявленого однією особою в стосунку до іншої. Це - одна з підставових чеснот лицарства і християнської етики, милосердя також відносится до концепцій справедливості та моральності в поведінці між людьми.
Недопущення несправедливості, з морального погляду, суттєвіше ніж творення милосердя: зло несправедливості є більш руйнівним для спільноти, ніж добро милосердя — креативним.