128 (2) Художній стиль

X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. X. с. — це особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу.

X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності.

X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю.

Вбираючи у себе компоненти всіх ін. функц. стилів, X. с. трансформує, переосмислює їх; він не обмежений також у використанні одиниць мови, що належать до різних часових зрізів, до соціальних та тер. видозмін нац. мови. Щодо відкритості стиліст. системи мова худож. л-ри найближче стоїть до розм. стилю, вона активно послуговується

У X. с. витворюються зразки норм літ. мови, відбувається модифікація, оновлення експресив. засобів, передається нац. колорит емоц. відображення дійсності. X. с. послуговується позанормат., некодифікованими мовними засобами: архаїзмами, історизмами, діалектизмами, неологізмами (загальномовними та авторськими), некодифікованими розм. висловами, якщо вони відповідають вимогам естет. міри, стиліст. доцільності.

Вивчається X. с. у таких аспектах: стиль індивідуальний, стиль окремого худож. твору або жанру, функціональний стиль.

Естет. функції семантично багатовимірного худож. слова розкриваються на тлі його текстових і позатекстових, мовокраїнозн. конотацій. X. с., як мова образна, багата на тропи, фігури мови, протиставляється нехудож. стилям, а серед останніх найвиразніше — офіційно-діловому стилеві. За характером емоц.експресив. засобів X. с. об’єднується з публіцистичним стилем, а також із розмовною мовою.

129. Комічне та його форми

Комічне має відношення до всіх видів мистецтва (за винятком хіба архітектури). Комічне, поряд із прекрасним, піднесеним, трагічним і героїчним, являє собою одну з найбільш значних й у той же час досить складних категорій естетики.

«Під «комічним» маються на увазі як природні події, об'єкти й виникаючі між ними відносини, так і певний вид творчості, суть якого зводиться до свідомого конструювання якоїсь системи явищ або понять, а також системи слів з метою викликати ефект комічного».

Найбільш значним показником і результатом природної комічної ситуації є сміх. Комізм неодмінно вимагає розмежування відтінків сміху. Популярним показниками сміху із зовнішньої точки зору виступають посмішка і гомеричний регіт.

Юрій Борєв, що називає комізм «прекрасною сестрою смішного», уважає, що «сміх і смішне - ширше комічного. Вони охоплюють і позаестетичні явища. Смішне не завжди комічно. Комічне - прекрасна сестра смішного. Комічне породжує «високе».

Існують два відмінні друзі від друга форми комічного: гумор і сатира. Це традиційні форми, і правомірність їхнього розмежування ні в кого не викликає сумнівів.

Деякі дослідники розглядають іронію як самостійну форму комічного. У силу своєї інтелектуальної обумовленості і критичної спрямованості іронія зближається із сатирою; разом з тим між ними проводиться грань, і іронія розглядається як перехідна форма між сатирою й гумором. Відповідно до цього положення, об'єктом іронії є переважно неуцтво, у той час як сатира має нищівний характер, створює нетерпимість до об'єкта сміху, суспільної несправедливості. Іронія - засіб незворушної холодної критики.

130. Роль етичних та естетичних знань у формуванні професійної культури економіста.

Своєрідним аспектом взаємодії естетики й етики є і аналіз структури естетичного почуття, яке формується на органічній єдності так званих зовнішніх і внутрішніх почуттів людини. Естетичне почуття несе в собі морально-етичне навантаження. Естетика пов’язана також із психологією. Естетичне сприйняття дійсності має чуттєво-емоційний характер, а емоції і почуття вивчає психологія. Крім того, естетика тісно взаємодіє з педагогікою, соціологією, логікою та ін.

Фахівцям надзвичайно важливим є вивчення естетики, бо вона формує естетичну свідомість, розвиває його уявлення, фантазію, інші естетичні ознаки мислення, допомагає спілкуватися з людьми, естетично, красиво поводитися тощо.

Естетика надає людині знання, формує творчі якості, потребу сприймати красу і отримувати від неї насолоду, бажання спілкуватися з мистецтвом і розуміти його.Відповідно до первинних посад, які може обіймати економіст, він підготовлений виконувати наступні функції: обліково-аналітичну, нормопроектну, організаційну, контрольну, експлуатаційно-технологічну, інформаційну, планову. Фахівець-економіст повинен мати здатності розв’язувати проблеми і завдання соціальної діяльності. Тому знання з етики та естетики відіграють важливу роль в цьому.

1. Розкрити і охарактеризувати наступні поняття: культура, цивілізація, знак, архетип, мова, текст, традиція, традіціоналізм, традиційне суспільство, соціокультурний світ, синкретизм, загальнолюдські культурні цінності, міф, артефакт, знак, знакова система, мова культури, генезис культури, звичай. ритуал, типологія культури, соціохультурна динаміка, масова культура, елітарна культура.

2. Культурологія як наука, її предмет та функції.

3. Структура та основні завдання культурології як науки.

4. Основні методи, що використовуються в культурологічних дослідженнях. Особливості системного методу.

5 Інтегративний характер культурології як науки

6.Специфіка культурологічного знання

7. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції.

8. Основні функції культури

9. Історична типологія культури

10. Регіональна типологія культури

11 . Основні теоретичні концепції культури

12.Основні положення концепції Шпенглера

13.Архаїчний тип культури. Магія, культ, табу, ритуал.

14. Основні концепції міфу

15.Культура Стародавнього Єгипту

16. Античний тип культури. Феномен «Грецького дива»

17. Дохристиянська культура слов’ян.

18.Досягнення культури Київської Русі.

19. Роль християнства у становленні української культури

20.Український культурний ренесанс

21. Культура індустріальною суспільства та культура постіндустріального суспільства, їх відмінності.

22. Культура “інформаційного суспільства” та її сутність

23. «Художня культура»

24. Мистецтво як феномен культури

25 Модернізм

26. Постмодернізм.

27. Світоглядні засади модернізму

28.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури

29.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні

30. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.

31. Явище європоцентризму у світовій культурі.

32. Поняття “культура” і “цивілізація”

33. Національна культура і масова культура, їх співвідношення

34. Поняття традиційна та інноваційна культура.

35. Національна культура та загальнолюдські культурні цінності, їх взаємозв’язок

36. Сутність та співвідношення понять «субкультура» і «контркультура».

37.Елітарна та масова культура

38. Формаційний підхід соціокультурного світу, його основні етапи.

39.Сутність системного методу культурологічних досліджень.

40. Основні види комунікації

41. Інформаційно-знакове тлумачення культури

42. Знаки, які використовуються в культурі.

43. Основні види знаків.

44. Основні властивості символів

45. Семіотика як наукова дисципліна,її основні розділи

47. Інформація та визначення її цінності для розвитку культури

48. Розкрити та охарактеризувати бароко як стиль у м-ві.

49. Розкрити та охарактризувати укр бароко як стиль у м-ві.

50. Романтизм

51.Розкрити та охарактеризувати класицизм як силь у м-ві.

52. Ціннісно-нормативний вимір культури

53.Сутність еволюціоністської концепції Г. Спенсера

54. Концепція культурно-історних типів М.Я.Данилевського

55. Концепція соціокультурної динаміки П.Сорокіна.

56.Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі

57. Культурологічна концепція С.Хантінгтона.

58.Циклічна модель розвитку культури

59. Особистість як об'єкт і суб'єкт культурної діяльності

60. Духовний вимір буття людини та його складові

61. Духовна культура, її структура та цінності

62. Технологічна культура та її складові та цінності

63. Соціальна культура та її складові

64. Світ і людина в арабо-мусульманському типі культури.

65. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.

68. Людина в античній культурі.

69.Людина в середньовічній культурі

70. Людина в культурі Відродження

71. Людина в українській і світовій культурах Нового часу

72. Проблеми збереження національної культурної спадщини

73. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції

74.Обґрунтувати необхідність формування власної культурної політики для Укр

75. Розкрити і охарактеризувати зміст таких категорій та понять етики, як щастя, добро, зло, моральний обов'язок, совість, сенс життя, свобода, відповідальність, любов, милосердя, справедливість, дружба, гідність.

76. Етика як теорія моралі та практична філософія.

77. Особливості етики як науки

78. Структура і функції етики.

79. Етимологія термінів «етика» і «мораль»

80. Функції моралі.

81. Етичні вчення Стародавнього Сходу.

82. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.

83. “Золоте правило” моральності.

84. Категоричний імператив І.Канта. Розкрити й охарактеризувати зміст зрозуміти "імперативність", "категоричний імператив". Назвати три основні формули кантівського категоричного імперативу.

85. Норма як елемент моральної свідомості

86. Основні концепції добра як етичної категорії

87. Основні види морального зла.

88. Співвідношення моральної і правової регуляції людської поведінки.

89. Особливості моралі як способу опанування світу.

90.Свобода як етична проблема. Відповідальність – необхідний атрибут свободи.

91. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “честь і репутація”.

92. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “любов” і ”милосердя”.

93. Моральні смисли любові

94. Поняття «совість», «сором», «провина», їх співвідношення

95. Найважливіші чинники щастя

96. Сенс життя як моральна проблема

97. Особливості морального вибору особистості

98. Моральні цінності людини.

99. Культура ділового спілкування

100.Зміст та співвідношення понять традиція та звичай.

101. Етикет, його основні різновиди та загальні вимоги

102. Моральні норми і цінності християнської етики.

103 Моральна культура особистості, від чого вона залежить.

104. Прикладна етика та її основні різновиди.

105. Охарактеризувати морально-етичні аспекти екологічниз проблем сучасної цивілізації.

106.Професійна етика економіста та її особливості.

107. Основні принципи, особливості професійної етики екноміста

109 Розкрити і охарактеризувати зміст таких куатегрій естетики як, прекрасне, піднесене, потворне, трагічне, комічне, низьке

110. Естетика як наукова дисципліна, її структура.

111. Основні завдання та функції естетики.

112. Уявлення про прекрасне в історії естетики

113.Розкрити та охарактеризувати зміст поняття “катарсис”, ”мімесис”, ”калакогатія”.

114. Історія формування та розвитку естетики

115. Естетичні ідеали епохи Відродження.

116. Мистецтво та основні його різновиди.

117. Синтетичні види мистецтва, їх особливості та характеристика

118. Розкрити та охарактеризувати архітектуру як вид мистецтва.

119 Розкрити і охарактеризувати скульптуру як вид мистецтва

120. Розкрити й охарактеризувати живопис як вид мистецтва

121. Розкрити та охарактеризувати театр як вид мистецтва.

122. Розкрити та охарактеризувати літературу як вид мистецтва.

123.Розкрити й охарактеризувати музику як вид мистецтва

124. Кіно як вид мистецтва.

125. Хореографія як вид мистецтва

127. Телебачення як вид мистецтва

128.Художній образ.

128 (2) Художній стиль

129. Комічне та його форми

130. Роль етичних та естетичних знань у формуванні професійної культури економіста