60. Духовний вимір буття людини та його складові

Фундаментально-основоположною якістю людини є духовність. Вона є основою людини, що пояснює і природу людського буття, і її роль стосовно соціуму, і її роль у культурі.

Духовність людини існує як ідеальність. Для розуміння душі, а тим більше духу – найважливішим є визначення ідеальності, яке полягає в тому, що ідеальність є заперечення реального, але при цьому таке, що віртуально міститься в цій ідеальності. Дух – це об'єктивне явище та необ'єктивна предметність, але трансформація одного в інше. Це стан активності, що характеризує діяльність з опредмечування ідей і зворотного розпредмечування її результатів, що визначає семантичне поле культури. Духовний потенціал культуротворчої життєдіяльності характеризується, в свою чергу, її здатністю надавати сенсу індивідуальному буттю. Важливу роль у становленні і функціонуванні ідеальності відіграє мова, категоріально-понятійний лад людської свідомості. Людська духовність і є ідеальний світ, у якому людина живе, оперує ідеальними формами.

Духовність являє собою внутрішній світ людини. Вона існує як інтимне життя людини, воно дано у внутрішнім спогляданні людини, розгортається в його особистісному просторі і часі. Духовність людини являє собою власне „Я” людини, виступає як буття, особливість цього „Я”.

Духовність як міра розвитку людини. Під духовністю розуміють і міру розвитку в людині моральних якостей, принципів, міру засвоєння досягнень культури людства. Відповідно більш високий рівень духовності визнається за тим індивідом, духовні орієнтири якого більш глибокі і більш органічно детермінують усю його життєдіяльність.

61. Духовна культура, її структура та цінності

Поняття духовної культури:

- склад. з усіх сфер духовного виробництва (мистецтво, філософія, наука та ін.),

- показує соціально-політичні процеси, що відбуваються в суспільстві (мова йде про владні структури керування, правові і моральні норми, стилі лідерства).

Стародавні греки: класична тріада дух. к-ри людства: істина - добро - краса. Три найважливіших ціннісні абсолюти людської духовності:

- теоретизм, з орієнтацією на істину і створенням особливого сутнісного буття, протилежного звичайним явищам життя; підкоряє моральному змісту життя всі інші людські устремління;

- естетизм, що досягає максимальної повноти життя, спираючись на емоційно-чуттєве переживання.

Сфери дух. діяльності людей: у науці, філософії, політиці, мистецтві, праві. Визначають рівень інтелектуального, морального, політичного, естетичного, правового розвитку суспільства.

Таким чином, змістом культури стає вся людська діяльність. Людське суспільство виділилося із природи завдяки такій специфічній формі взаємодії з навколишнім світом, як людська діяльність.

Діяльність - це форма соціально-культурної активності, спрямована на перетворення дійсності.

- практична (матеріально-перетворювальна, спрямована на зміну природи і буття людини, і соціально-перетворювальна, що міняє соціальну реальність, включаючи й самої людини);

- духовна (змістом якої є зміна свідомості людей).