110. Естетика як наукова дисципліна, її структура.

“Естетика” (aistheticos) – грецького походження – той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Як термін увійшов до науки у XVIII ст. Першим його застосував німецький філософ А. Баумгартен для позначення нового розділу в філософії. Естетику почали розглядати як науку, що вивчає “філософію прекрасного”, або філ м-ва.

Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої діяльності в усіх її проявах, а саме: природи, суспільства, людини та її діяльності в першу чергу м-ва. Естетичне почуття, переживання, естетична насолода виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності, а різноманітні естетичні відношення, що виникають у людини, соціальної групи, суспільства до дійсності втілюється в категорії “естетичне”.

Одним з головних питань ест. є питання про мистецтво. Естетика досліджує загальні закономірності розвитку мистецтва, які виявляються в його різновидах, вивчає процес худ.творчості, її суб’єкт, об’єкт та засоби творення, процес худ сприймання м-ва, тому до предмета естетики вкл такі проблеми, як художнє сприймання, художня оцінка, художні засоби, художній смак та інш. Усі ці прояви втілюються у категорії художнє.

(Естетика — філософська наука, яка народилась у надрах філософії, вийшла з неї і зберегла міцні зв'язки з нею. Перетворившись на самостійну науку, естетика продовжує застосовувати весь категоріальний апарат науки філософії; запозичує такі поняття, як буття, свідомість, діяльність, зміст, форма, сутність, явище, причина, наслідок; використовує філософські закони та ін.

Естетика пов'язана з усіма гуманітарними науками. Сформувавшись як частина філософії, естетика активно співпрацювала з етикою. У цих наук загальна спрямованість на людину як на своєрідний об'єкт морально-естетичного аналізу і носія творчого потенціалу.)

111. Основні завдання та функції естетики.

Зрозумілим є те, що до естетики не можна відноситися як до певного набору повністю сформованих закінчених знань. Як і будь-яка наука, естетика, розвиваючись, постійно уточнює свій предмет, змінює акценти, відгукуючись на ті або інші запити суспільної практики, іноді навіть повністю переглядає свої основи.

Слід підкреслити, що зараз існує дуже багато розробок щодо більш адекватного розуміння обсягу предмета і завдань науки. Найбільш плідною точкою зору є визначення естетики через поняття “гармонія” і розуміння цієї науки як науки про реалізацію, принципів гармонійного розвитку людини, людини і суспільства, людини і природи. Цікавим є і визначення естетики як науки про вільний, самодіяльний вияв людських сил і здібностей у будь-якій досконалій професійній діяльності.

Естетика відіграє значну роль у суспільному житті, це розкривається через функції, які вона виконує в суспільстві. До найважливіших функцій естетики належать світоглядна, пізнавальна, формуюча (виховна), методологічна та ін

1.Світоглядна – ест є світ основою для творчої діяльності митця. Світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, а й сам формується під їх впливом у процесі творчості.

2.Пізнавальна – ест дозволяє познайомитись з осн властивостями, законами розвитку, ест концепціями тощо. Не тільки художнику потрібна естетика, вона необхідна і суспільству, що сприймає мистецтво, – читачу, глядачу, слухачу; естетика несе знання людям, дозволяє познайомитися з основними властивостями і законами розвитку естетичних явищ, з різними естетичними концепціями тощо. Саме в цьому розкривається пізнавальна функція естетики.

3.Виховна – Е виховує особистість, її смак, розвиває її ест свідомість, орієнтує у світі ест цінностей. Також ця наука орієнтує у світі естетичних цінностей, викликає ціннісні уявлення, якими люди можуть користуватися у своїй практичній діяльності.

4.Методологічна – Е впливає на розвиток м-вознавство, вона розкриває гол принципи пізнання ест об’єктів.. Узагальнюючи результати дослідження естетичних явищ, які дає, наприклад, мистецтвознавство, естетика впливає на його розвиток.