42. Знаки, які використовуються в культурі.

Знак, основне поняття семіотики. Визначення знака формула: X розуміє ы використає Y як представник Z. X (користувач знака) бере участь у процесі комунікації. У якості Y й Z може виступати що завгодно, однак Y (матеріальний об'єкт).

Ч.Морріс та Р.Карнап: знак сам об'єкт Y, матеріальний носій, представник Z. Ф. де Соссюра та пізні праці Л.Єльмслева: знак- пара <Y, Z>, тобто двостороння сутність. Тоді Y «означник» («форма», «план вираження») знака, а Z «означуване» («значення», «зміст»).

Семіозис - ситуація, що склад. з компонентів. В основі с.-су лежить намір особи А передати особі Б повідомлення В. А (відправником повідомлення), Б (одержувач, або адресат). А вибирає середовище Г ( канал зв'язку) і код Д (задає відповідність означуваних і означників).

Класифікацій знаків:

за Ч.С.Пірсом: ікони, індекси й символи. Ікони (іконічні знаки) -знаки, чиї форма і зміст подібні якісно або структурно (звичайне полотно, план бою). Індекси (індексальні знаки) - форма і зміст суміжні в просторі або у часі (Сліди на піску, дим, що припускає наявність вогню, символи (символічні знаки) називаються знаки, для яких зв'язок між формою і змістом встановлюється довільно, за згодою, що стосується саме даного знака.

За способом сприйняття: знаки діляться на зорові, слухові, дотикальні, нюхові і смакові.

За тривалістю існування: на моментальні (слова ,що звучать) і тривалі (стабільні, слова, що написані).

До знакових систем належать природні мови, мови програмування, грошова система, мова жестів і т.д. Відносини між знаками в знаковій системі – парадигматичні (синонімія, омонімія й ін.). Інший тип відносин - синтагматичні, що виникають у процесі їхнього комбінування, забезпечують існування тексту

43. Основні види знаків.

Культура виступає також як світ знаків. Виступаючи в якості носіїв смислу, «оброблені» (фізично і духовно) людиною речі, про­цеси, явища стають знаками. Знак – матеріальний, чуттєво сприймає мий предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмету, властивості предмету, відношення між предметами, суб’єктивного утворення та використовується для отримання, збереження і передачі інформації.

У науковій літературі існують найрізноманітніші класифікації знаків. Вони поділяють знаки на прості й складні, мовні й немовні й таке інше. Одну з найперших класифікацій знаків зробив Ч. Пірс (1867 р.), який поділив їх на іконічні знаки, знаки-символи та знаки-індекси.

Загальновизнаним є поділ знаків на мовні (які входять в деяку знакову систему) і немовні знаки. Серед немовних знаків виокремлюють: знаки-копії (репродукції, фотокартки, відбитки пальців тощо); знаки-ознаки (це знаки, які пов’язані з позначеними предметами так само як дії з їх причинами) та знаки символи.

Знаки символи фізично ніяк не пов’язані з об’єктами, які вони позначають. За звичай вони містять наочний образ і використовуються для позначення вельми значущого змісту. Їх значення переважно встановлюються за умовною згодою. Слід зазначити, що термін „символ” інколи застосовується в науці і в значенні знаку. Дещо інше розуміння символу існує в культурології та мистецтвознавстві. Сукупність знаків, упорядкованих за певними правилами, утворює знакову систему. Прикладом знаку є літера, а знакової системи – висловлювання або навіть уся вербальна мова. Важливими ознаками знакової системи є сукупність знаків і структура (сукупність зв’язків, взаємовідношень між знаками). Інформаційні можливості знакової системи значно ширші, ніж можливості окремих її елементів. Все залежить від комбінації поєднання знаків в певному повідомленні.