31. Явище європоцентризму у світовій культурі.

Європоцентризм - культурфілософська і світоглядна установка, згідно якої Європа із властивим їй духовним укладом є центром світової культури і цивілізації. (Варвар та елін). Звеличання Заходу в європ. свідомості протягом сторіч. Хрестові походи і подорожі, Великі геогр. відкриття, захоплення нововідкритих земель і жорстокі колоніальні війни. Європа, Захід з їхнім істор. укладом, політикою, релігією, культурою, мистецтвом є єдино цінною, що протистоїть «неправильності» і «нерозвиненості» східному світу. Раннє середньовіччя екон., політ. і культурні зв'язки Європи з іншим світом слабшають, а найважливішим фактором дух. і політ. Життя - християнство. Схід у свідомості європейця відсувається на задній план як щось віддалене і екзотичне. Просвітництво - освіта, віра в прогрес людських знань, односпрямований рух історії. Прогрес - поступове проникнення європ. цивілізації в усі регіони світу. Східні народи - поза межами магістральної лінії історії. Цей підхід до оцінки суспільств перетворився на «прогресистську» концепцію з характерним для неї уявленням про науку як про оптимальні засоби розвязку будь-яких людських проблем і досягнення гармонії. Філософська класика -звеличання розумного, раціонального, «еллінського» начала на противагу афективності, стихійності і емпіричності інших культур, а також виникле пізніше стереотипне уявлення про техніч. М. Вебером: принцип раціональності в його філософії історії. Розглядав раціональність як істор. долю європ. цивілізації. Намагався пояснити, чому формальний розум науки і рим. права перетворився на життєву установку цілої епохи, цивілізації.

32. Поняття “культура” і “цивілізація” мають органічний зв’язок. Тобто термін "цивілізація" близький по значенню поняттю "культура", але не тотожний йому. Поняття "культура" в співвідношенні з поняттям "цивілізація" мало декілька позицій: синонімічність, коли обидва поняття практично ототожнювалися; фенонімічність, коли цивілізація розглядається як феномен, прояв культури або навпаки; зіставлення, коли цивілізація розглядається як бездуховна культура.

Сам термін "цивілізація" був введений французькими просвітителями для позначення цивільного суспільства, в якому царюють свобода і справедливість. Цим терміном вони вводили деякий якісний стан суспільства. Він часто вживався з поняттям "культура" як його синонім для позначення сукупності якісно визначених (специфічних), локалізованих в історичному просторі й часі матеріальних та духовних надбань тих чи інших народів. Етимологія ж терміну «культура» - від лат. Cultura – оброблення, виховання, освіта. Іменник cultio означає оброблення ґрунту, що вказує на зв'язок із с/г. Він позначав оброблене на противагу природному.

Першим різницю між цими поняттями побачив І. Кант. Він визначив культуру як те, що слугує духовному розвитку людства і за своєю суттю є гуманістичним. Тобто культура сприяє самореалізації особистості, а цивілізація створює умови для вільного духовного розвитку особистості. Німецький філософ Шпенглер показав розбіжності і несумісності між культурологією і цивілізацією. Цивілізацію Шпенглер вважав ознакою смерті культури, вважаючи її вершиною культури і одночасно фазою занепаду та розпаду культурно-історичного типу. Альфред Вебер вважав, що область культури пов'язана з проявом вільної творчості, тоді як цивілізація по суті технологічна і матеріальна.

Цивілізація за сучасного підходу відображає рівень розвитку культури і суспільства в цілому і водночас – спосіб освоєння культурних цінностей, і матеріальних, і духовних, які визначають все суспільне життя, його специфіку. Такий підхід дозволяє побачити відмінність цивілізації від культури. Перша ознака цивілізації – рівень розвитку культури – досліджена в етнографічній, історичній, соціологічній та філософській літературі. Друга ознака – спосіб освоєння. Сьогодні починає домінувати розуміння цивілізації як єдиного, спільного для всього людства явища. В основі такого обґрунтування – ідея єдності, цілісності та взаємопов’язаності сучасного світу, спільного для всього людства, наявності глобальних проблем та загальнолюдських цінностей.

Слід уяснити, що відмінність культури і цивілізації, яка приводить в певних соціальних системах до їх протиріччя, носить не абсолютний, а відносний характер. Історія показує, що гуманістичні цінності культури можуть втілитися в життя лише за допомогою розвиненої цивілізації. У свою чергу, висока цивілізація може бути побудована на основі культурної творчості і надихаючих культурних сенсів.