Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
130.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
819.71 Кб
Скачать

29.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні

Якщо творчий злет української культури був підготовлений національними процесами кінця XIX — початку XX ст., то зміни в сучасній українській культурі (особливо в художній сфері) спи­раються на перервану культурно-модерністську традицію 20-х років і демократизаційно-оновлюючу громадянську традицію 60-х років Проголошення волею народу незалежності України зумовило радикальні змін в суспільстві, які суттєво позначились на становищі культури. Складається нова соціальна і культурна ситуація, яка породжує нову соціокультурну реальність. Основною особливістю нової соціокультурної дійсності є насамперед те, що наше суспільство, яке умовно визначається як «посттоталітарне», перебуває в періоді перелому, зміни типу своєї організації існування. Радикальне реформування суспільства активно формує нову культурну реальність, яка характеризується й новими відносинами між людьми в цілому (як суб'єктами культури), новими умовами (у тому числі й матеріальними) свого розвитку, особливою системою цінностей, норм і правил, культурних потреб та засобів їх задоволення У суспільстві відбувається певна втрата еталонів культури, пошук нових культурних парадигм, вагання між класичною моделлю капіталізму та постіндустріальною, намагання без достатніх передумов дещо поквапливо «приміряти» їх до наших умов. Разом з тим становлення засад нового етапу розвитку української культури як національної пов'язане з глобальним планетарним процесом «етнічного ренесансу» останніх десятиліть XX ст. Таким чином, культура в цей період щодалі більше соціалізується, соціально-класово увиразнюється («нові українці» мають інший спосіб життя: набувають свого, здебільшого західноорієнтованого іміджу, ознак своєї особливої, часто міщанської причетності до культури, нових рис утворюваних субкультур). Розподіл культурних цінностей набуває соціальних ознак.

Соціально-культурна структура українського суспільства стає різноманітнішою, підкреслюючи соціальну диференціацію суспільства. Усі соціально-культурні зміни в суспільстві відбуваються в контексті нового соціального вибору індивіда, який визначився у своєму негативістському ставленні до соціалізму, але не має однозначної позиції щодо нової соціальної реальності. Тому зміна соціальної орієнтації й ідеалів у суспільстві відбувається суперечливо і болісно, бо значна його частина залишається на позиціях соціалістичного вибору, менша частина впевнено обрала шлях західної цивілізації, який у значній мірі виглядає повторенням уже пройденого шляху, а більшість ще не визначилась у своєму соціальному виборі.

30. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.

Глобалізація к-ри - прискорення інтеграції націй у світову систему у зв'язку із розвитком сучасних транспортних засобів та економічних зв'язків, формуванням транснаціональних корпорацій і світового ринку, завдяки впливу на людей засобами масової інформації. Термін «Г.К.» з'явився наприкінці 80-х рр. у зв'язку із проблемою зближення націй і розширенням культурних контактів народів. Г. К. має позитивні та негативні сторони. Розширення культурних контактів у сучасному світі, спілкування й пізнання сприяє зближенню народів. Однак надмірно активне запозичення небезпечне втратою культурної самобутності. Молоді люди переймають один у одного моду, звички, пристрасті, звичаї, у результаті чого вони стають подібними, a часто просто безликими. Можливість втрати культурної самобутності переховується у загрозі асиміляції - поглинанні малої культури більшою, розчиненні культурних особливостей національних меншин у культурі великих націй, забутті рідної культури при масовій еміграції до іншої країни і отриманні там громадянства. При цьому втрата культурної самобутності і культурне розчинення може бути повним і частковим. Відкритість меж для культурного впливу і культурне спілкування, що розширюється, можуть спричинити, з одного боку, обмін позитивним досвідом, збагачення власної культури, підйом її на вищий щабель розвитку, з іншого боку призвести до її культурного виснаження за рахунок уніфікації і стандартизації, поширенню однакових культурних зразків. Глобалізацію культури варто відрізняти від культурного імперіалізму, що є гегемонією розвинених країн у різних сферах громадського життя і примусовому поширенні західних цінностей.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]