83. “Золоте правило” моральності.

До найдавніших моральних уявлень людства належить золоте правило: «Якщо хочеш, щоб тобі не чинили зла, не роби і ти зла», «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе» (Конфуцій, Біблія, Кант).

Цей моральний принцип є актуальним і для нинішньої людської цивілізації.

Ідеї поступового еволюцыйного прогресу, розсудливості й моральності мають привести до розвитку позитивних можливостей людського роду.

Криза сучасної цивілізації початку третього тисячоліття викликана різними причинами. Це не лише економічні, екологічні, соціальні, про які йшлося. Це й демографічні, наукові, демократичні, і найбільшою мірою морально-етичні чинники. Це і протиріччя між технологічними досягненнями і моральною поведін¬кою, між силою розуму і безсиллям власних вчинків. Вивчаючи етику Канта, ми і сьогодні усвідомлюємо необхідність спрямування практичного морального розуму і моральної дії на здійснення природної і моральної досконалості людини. І хоч її ідеал весь час віддаляється, моральність, моральна культура є духовним життєдайним джерелом перетворення (розвитку), формування і Людини, і людської цивілізації.

Для втілення моральності, формування її засад у кожного народу є багато чинників. Найдостатніші й найпереконливіші з них — це система: сім'я, школа, вища школа, ланка постійної самоосвіти, морального самовдосконалення, наука, література, мистецтво.

84. Категоричний імператив І.Канта. Розкрити й охарактеризувати зміст зрозуміти "імперативність", "категоричний імператив". Назвати три основні формули кантівського категоричного імперативу.

Категоричний імператив (лат. imperativus - наказовий) - базове поняття етики Канта, що фіксує загальнозначуще моральний припис, який діє як безумовний принцип людської поведінки. У своїй практичній філософії Кант шукав загальні та необхідні закони, що визначають вчинки людей. Порушив питання: чи існують такі закони щодо практичного розуму, а також, що таке мораль і як вона можлива? Моральність, за Кантом, може і повинна бути абсолютною, загальною, тобто мати форму закону. Уявлення про закон, за Кантом, стає визначальною основою волі, тим, що ми називаємо моральністю, іманентною самій особистості. Принцип волі, що визначає моральність наших учинків, є загальна законосообразность вчинку, а не якийсь певний, конкретний закон. Це означає, що Я завжди повинен чинити тільки так, щоб Я також міг бажати перетворення моєї максими (тобто мого особистого принципу) у загальний закон. Кант називає його Імперативом. Усі імпер. Кант ділить на гіпотетичні (виконання яких пов'язане з необхідністю зробити щось як засоби для досягнення іншої мети) і як вчинки, об'єктивно необхідні самі по собі, безвідносно до іншої мети.

Категоричний імператив («надходь відповідно до такої максими, що у той же час може стати загальним законом») як людський варіант морального закону, формула відносини об'єктивного закону до недосконалої волі людини. Три форми категоричного імперативу як обмеження максим волі умовою а) їхньої загальзначимості; б) самоцілісності розумності істоти в особі кожного індивіда; в) автономія волі.

Імперативність моралі. може трактуватися як вираження необхідності доцільної взаємодії в суспільстві; зокрема, як сукупність правил, вироблюваних самими людьми й закріплюють в «суспільному договорі» як системі взаємних зобов'язань, які люди як громадяни одного співтовариства беруть на себе з метою підтримки цілісності соціуму й справедливого задоволення інтересів кожного.

85. Норма як елемент моральної свідомості. Моральна норма від лат. начало, правило, взірець - є елементарною формою моральної вимоги, певним взірцем поведінки, що відбиває усталені потреби людського співжиття та має обов'язковий характер. Нормою називається ще й певний середній випадок або показник; певна усталена риса того чи іншого об'єктивного масового явища або процесу.

Норми стосуються конкретних виявів чи сторін людських поведінки і стосунків. Характеру морального і нормативу можуть набувати як позитивні норми —що зобов'язують людину до здійснення певних вчинків так і заборони, що накладаються на відповідні діяльні волевиявлення людини. Перші норми моралі увійшли у людську свідомість у формі заповідей (норм, відносно яких існує переконання, що вони походять від певного авторитету). Інші, суто ситуаційні моральні норми межують з правилами етикету й зовнішньої культури поведінки.

Типи моральних норм: заборони і взірці. Моральні норми мають спільні рисі оперативність, здатність до універсалізації, нормативність, ціннісність, оцінювальність.

Мораль має дві сфери: моральну практику і моральну свідомість.