97. Особливості морального вибору особистості

В історії філософсько-етичної думки одне з визначаль¬них місць належить проблемі свободи морального вибору людиною дій і вчинків, що відрізняються від соціально-масової поведінки більшості. людині доводиться постійно вибира¬ти у відповідності з індивідуальними життєвими орієнти¬рами, коли об'єктивні обставини пропонують кілька варі¬антів учинку й треба віддати перевагу одному всупереч усій решті.

В суспільному житті людина стикається з багатоманіт¬ністю форм поведінки, часто з протилежними, взаємно не-узгоджуваними способами життя та суспільної практики. суб'єкт морального вибору багатоманітний: це й індивід, котрий вибирає той чи ін¬ший вчинок у міжособистісних стосунках; це й великі со¬ціальні групи, такі як клас, нація, суспільство в цілому, політичні партії; сюди ж можна залічити й різні так зва¬ні малі групи, формальні й неформальні, котрі, будучи включеними в різні сфери суспільного життя, роблять свій, нерідко істотний внесок, визначаючи перспективу розвитку cуспільства та його культури.

Багатоманітний також і об'єкт морального вибору — це й вибір одиничного вчинку, ідеалів; це й задум життя, й лінія поведінки; й цілі, які можуть мати принципово про¬тилежний характер вибору між добром і злом, гідним і негідним, правдою й брехнею, й засоби реалізації цих ці¬лей, і т. п.

Особливості розвитку сучасного світу і його культури, виникнення глобальних проблем людства з граничною яс¬ністю дають змогу людині усвідомити масштабність і ва¬гомість такого об'єкта морального вибору, як орієнтація культури, а отже, й спрямованість діяльності людини в культурі, в результаті якої наявність, чи відсутність гума¬ністичного змісту цієї діяльності веде, відповідно, або до гармонії світу людини й світу природи, або, по суті, до відходження в небуття, тобто до знищення людством самого себе.

Сама можливість вибору й такий широкий діапазон його об'єкта визначаються тим, що людина володіє відміт¬ною родовою рисою — здатністю до духовно-морального самовизначення, в якому сам феномен вибору відіграє ви¬рішальну роль, оскільки допомагає людині піднестися над обставинами, вийти за межі безпосередньої необхідності, диктованої цими обставинами поведінки. Вибір стає стрижнем людської моральності.

Вимога моральності завжди звернена до свідомості й волі людини й передбачає її здатність «переступити свої межі», «панувати над самою собою».

Однією з умов свободи морального вибору є варіатив¬ність поведінки, тобто наявність діаназону об'єктивних можливостей порівнювати й віддавати перевагу одним учинкам перед іншими, а також здатність свідомо визна¬чати свою лінію життя, тобто суб'єктивні спроможності особистості вибирати.

98. Моральні цінності людини.

Моральні (моральні) цінності - це те, що ще стародавні греки називали «етичними чеснотами». Античні мудреці головними з цих чеснот вважали розсудливість, доброзичливість, мужність, справедливість. В іудаїзмі, християнстві, ісламі вищі моральні цінності зв'язуються з вірою в Бога та його шанування. Як моральні цінності у всіх народів шануються чесність, вірність, повага до старших, працьовитість, патріотизм. І хоча в житті люди далеко не завжди проявляють подібні якості, але цінуються вони людьми високо, а ті, хто ними володіють, користуються повагою. Ці цінності, що представляють у їх бездоганному, абсолютно повнім і зробленому вираженні, виступають як етичні ідеали.

Сучасна цивілізаційна система розвивається принципово не-керовано, абсолютно випадково і непрогнозовано.Подальший поступ культуротворення, поступ людства неможливий без урахування глобальних проблем розвитку моральності й окремої людини, і людства в цілому, носіїв і творців культури і моральних цінностей.

Сьогодні постає питання саме морального аспекту: чи для того Бог виділив людину з природи, щоб вона, озброївшись мисленням і мовою, свідомістю, засобами комунікації, а сьогодні й сучасними інформаційними системами та творчістю, стала жорстоким споживачем природи? Споживацькі інтереси протягом тисячоліть закріпили у свідомості людської особистості, у її моралі агресивну домінанту. Це стає основною поведінковою (етичною) рисою як щодо самого себе, так і щодо близьких і всього людства, природи і Бога.

Сучасна постсоціалістична, посткапіталістична і неототалітарна система не вирішують жодної проблеми боротьби з бідністю. Саме бідність породжує вимушену агресивність людини. Напруженість у конфлікті «техносфера — біосфера» посилюється і стимулюється конфліктом у системі «людина — мораль». Коли това¬ром стають моральні принципи, система безпеки і розвитку у людини не спрацьовує, вона гальмує.

А саме безпека (фізична, економічна, політична, правова) є найвищою моральною цінністю сучасності. Фізична безпека гарантує життя кожному, державі, планеті. Економічна безпека є гарантією добробуту кожного і життя на планеті. Політична без¬пека гарантує свободу і незалежність людині, державі, планеті у Всесвіті. Правова безпека гарантує життя за законами, справед¬ливість, рівність усіх, як перед смертю і Богом.

Дійсність унікальна і неповторна, і моральні нормативи, і цінності підпорядковуються їй і формуються у процесі її реалізації і динаміки. І самі моральні принципи людини є фактором творення дійсності. Мотиви, почуття, переконання спонукають людину до вчинків відповідальних і дій осмислених, що дуже важливо в умовах глобальної взаємної залежності.

Норми співжиття і поведінки людей на кожному історичному етапі виробляються філософією моральності — етикою.