40. Що означає легітимність політичної влади? Типи легітимності.

Легітимність політичної влади = визнання і підтримка, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими її структурами та інститутами = здатність політичної влади досягти суспільного визнання, виправдання обраного курсу. Вона має забезпечувати покору, згоду, політичну участь без

примусу.

Існують різні погляди на це поняття, так: = ліберально-демократичний погляд – легітимна лише та влада, яка здобута законним способом = прагматичний погляд – легітимна та влада, яка здатна підтримувати в суспільстві спокій, стабільність, порядок незалежно від способу її здобуття.

Різні можливості політичних суб’єктів підтримувати певну систему правління передбачають різні типи легітимності влади. Вперше принцип легітимності досліджував М.Вебер, він виділив 3 ідеальні типи:

= традиційний – існує звичай чи традиції норм коритися владі, віра у непорушність встановленого порядку (влада є божественно встановленою, та вищою від людської) – деякі країни близького Сходу: Йорданія, Ємен, Кувейт тощо

= харизматичний – віра в авторитет, надзвичайно виняткові особисті якості та велич політичного лідера. Слова та справи лідера мають ореол безгрішності (Наполеон, Ленін, Сталін, Гітлер), використовується під час революційних змін та необхідність спиратися на авторитет

= легально-раціональний – віра та підкорення законам, за якими обираються та діють представники влади, в раціональність формальних правил формування інститутів влади. Форма – конституційна держава.

= етнічна легітимність – формування владних структур за національною ознакою (виникло у 20 ст.)

Легітимність влади оцінюється за: =рівнем примусу, необхідним для проведення політики = наявності спроб усунення уряду або його лідера = силою вияву громадянської непокори

41. Криза легітимності влади та проблеми її розв’язання.

Криза легітимності – зниження реальної підтримки органів державної влади чи правлячого режиму в цілому, яке впливає на якісні зміни їх ролей та функцій.

Криза може бути спричинена:

= нездатністю органів влади виконувати свої функції та корумпованість інститутів влади

= низькою економічною ефективністю влади

=неспроможністю уряду пристосуватися до динамічних змін

= суперечностями між загальними цінностями та інтересами владної еліти

= забороною політичних партій та незалежних ЗМІ

= обмеженням прав і свобод, брак механізмів захисту населення

= націоналізм, етнічний і регіональний сепаратизм у багатонаціональних державах

= втрата елітою віри в правомірність своєї влади, виникнення гострих суперечностей, істотні розбіжності між гілками влади (боротьба Порошенко та Тимошенко в Помаранчевій коаліції призвела до втрати влади)

Шляхи подолання кризи:

= підтримка постійних контактів з населенням

= проведення роз’яснювальної роботи щодо своїх цілей

= постійне оновлення законодавства відповідно до вимог часу

= врівноваження гілок влади

= виконання правил політичної гри без ущемлення інтересів сил, які беруть у ній участь

організація контролю з боку громадських організацій за діяльністю всіх гілок влади

зміцнення демократичних цінностей у суспільстві

= подолання правового нігілізму населення, політичне виховання