42. Сучасні джерела легітимності політичної влади.

Основними джерелами легітимності влади, як правило, виступають основні суб’єкти: народ, уряд і зовнішньополітичні структури.

Джерелами влади є авторитет, харизма, сила, престиж, закон, багатство, знання, інтерес, таємниця

Для успішної реалізації влади елітою,

необхідно, щоб люди які до неї входять володіли як політичною волею так і знаннями у сфері застосування влади. Воля робить владу активною. Знання наділяють владу передбачуваністю.

У психологічному плані влада виникає через природну схильність однієї частини до володарювання, іншої до підкорення.

В соціальному плані вона випливає з соціальної та ролевої неоднорідності суспільства, незадоволеності інтересів певних суспільних груп, необхідності їх узгодженості, поділу праці на управлінську та виконавчу.

Народ (маси) = делегує частину своєї волі політичній еліті, = засвоює зміст політичної волі еліти, погоджується з її наказами та виконує їх

Політична еліта = має право приймати рішення від імені всього народу, що регулюють суспільні відносини, = контролює поведінку мас через позитивні і негативні санкції = має престиж і певні привілеї.

При цьому політична еліта використовує всі наявні у державі ресурси

1.структурні: закони, суд, державний апарат, партійну дисципліну;

2.психологічні: страх, інтерес, переконання

3) матеріальні ресурси

43. Централізація та децентралізація влади.

Владна верхівка (еліти) крім суспільного задовольняє власний інтерес, який може поступово стати домінуючим. Узурпація влади – надмірна концентрація влади в руках певних осіб чи окремих інституцій, відчуження влади від простої людини до

влади верхівки, яка поступово набуває рис деспотизму та тиранії.

З метою пошуку способів протидії узурпації влади в виникла теорія децентралізації. Так, америк. просвітники Б.Франклін, Т.Джеферсон, Т.Пейн вважали, що децентралізація сприяє підвищенню компетентності владних структур, тіснішому спілкуванню з народом.

Децентралізація забезпечує передачу повноважень з центру на місця, для приведення у відповідність із потребами населення, послуг, які надає держава. Її основа закладена в Конституції держави, яка визначає адміністративно-територіальний поділ, конституційний статус територіальних одиниць, володіння частиною суверенітету, ступінь автономності, сфери компетенції.

Виділяють різні види децентралізації:

Політична децентралізація - розподіл влади між центральним урядом та місцевими органами влади з неієрархічним підпорядкуванням. Адміністративна децентралізація - розподіл влади між центральним урядом та місцевими органами влади в ієрархічному порядку. Місцеві органи діють у рамках, які визначає центр, отримують часткову фінансову і структурну автономію Деконцентрація влади - це передача повноважень призначеним із центру органам місцевої адміністрації. Місцеві органи є філією центру. Від волі центру залежить існування місцевої влади та її фінансування. На відміну від децентралізації, деконцентрація є роздрібненням влади одного рівня.

В умовах проведення конституційної, адміністративної та адміністративно-територіальної реформи ці питання є актуальними для України. Так в рамках Державного бюджету У. вже передаються більші повноваження місцевим бюджетам. Для ефективності цієї роботи необхідно здійснити функціональне обстеження - проаналізувати функції всіх органів влади, та визначити які питання на яких рівнях слід розглядати, чи можна звільнити центральні органи від функцій, які могли б реалізовуватися на більш низьких шаблях влади.