39. Методи розпізнавання текстильних волокон

М-и розпізнавання текстильних волокон базується на їх вл-тях, що є специфічним для кожного виду чи різновиду волокон, які залежать від їх хім. складу, мікро- і макроструктури, особливостей формування в природних чи заводських умовах, від способу їх обробки. Ці м-и поділ. на органолептичні та лабороторні.

За органолептичними оцінюють зовнішній вигляд і деякі властивості волокон з допомогою органів відчуття. Наприклад, за допомогою запаху споленого волокна. Зорово оцінюють заг. вигляд волокна, особливсоті його морфологічної будови за допомогою мікроскопа, довжину і колір, як волокно реагує на вогонь, характер продуктів згораннґ, їх колір тощо. Під час спалювання встанвлюють запах продуктів спалювання, швидкість та характер горіння (плавиться, скрачується, горить), поведінку волокон після їх видалення з полум'я, вигляд залишку після спалювання( його форма, колір, твердість).

На дотик визначають гриф ( відчутя. Яке справляє волокно на дотик), м'якість, ковзскість, шереховатість тощо.

Лабораторні м-и базуються на хім. вл-тях волокнотвірних речовин, визначенні пок-ків і кількісних характеристик деяких вл-тей, зовн. вигляду і внутр. структури волокон. Ці м-и діляться на 3 великі групи: хімічні ( реакція волокон на кислоти: азотну, мурашину, оцтову, на фенол, ацетон, на луги), фіз-хім, та фізичні м-и.

40. Класифікація матеріалів для одягу за призначенням

До факторів, які безпосередньо формують властивості та якість відносяться також матеріали, а саме їх якість, які використовуються для пошиття одягу.Матеріали, які використовують для одягу за призначенням поділять на 6 груп:основні, прокладкові,теплозахисні,матеріали для скріплення деталей одягу (нитки, клеї)фурнітура (кнопки, крючки, пряжки, петлі, застежки, гудзики тощо).оздоблювальні матеріали (тесьма, стрічки, шнури, кружева, емблеми тощо).

Основні. Ті матеріали, з яких виготовляють всі деталі верху і підкладки одягу: тканини, трикотажні полотна, неткані, плівкові, комплексні ( дубльовані) матеріали, шкіра та хутро(натуральні і штучні). До кожного з цих матеріалів пред'явлені певні вимоги до якості, наприклад, прокладкові повинні мати високу стійкість до стирання, високі показники гігроскопічності, паро- та повітропроникності.

Комплексні матеріали використовують для виготовлення верхнього одягу (пальто, куртки, плащі тощо), які отримують поєднанням 2-х чи 3-х матеріалів різними варіантами: основний матеріал+підкладковий матеріал, осн. мат.+поролон, осн. мат.+поролон+підкладковий матеріал. Їх поєднують такими методами: клеєвий, вогневий чи прошивний.

Прокладкові матеріали. Використовують для верхнього одягу для придання і збереження об'ємної форми, захисту від розтягнень окремих частин виробу. Наприклад, в комірах між основним та підкладковим матеріалами використовують каркасні (спеціальні) прокладки, які забезпечують формостійкість деталя. Ці матеріали бувають лляні, напіввовняні, бавовняні, неткані полотна (клеєні: флізелін, прокламілін), тесьму тощо. Для підвищення жорсткості, пружності та зниження усадки також використовують волосяні тканини(кінський волос, капронова мононить), в основі яких бавовна.

Теплозахистні матеріали. Використовують для зимового одягу, головних уборів. Цевата, ватин. Поролон, клеєві неткані об'ємні полотна, хутро.

Матеріали для скріплення деталей одягу (нитки, клеї). Нитки в основному бувають бавовняними, з наткрального шовку, з хім. волокон. Інколи викор. клеї в основі синтетичних полімерів.