4. Професійна саморелізація

Доросла особистість багато в чому ідентифікується зі своєю професією. Потрібно відзначити, що повсюдно розповсюджена орієнтація тільки на заробіток у професії має низьку психологічну насиченість, і тому веде або до постійного росту цієї потреби й зусиль особистості по її задоволенню, або до психологічного регресу особистості, виникненню нудьги й апатії.

Якщо на попередньому етапі професійний вибір зроблений випадково, то доросла особистість напевно зіштовхнеться з необхідністю міняти професію. Життєва перспектива для дорослої особистості може виступати як постійне (або тимчасове) заняття даною професією, як кар'єру, як професійний й особистісний ріст, як творчість.

Дослідження, проведені французькими психологами, показали, що людина, яка правильно зробила професійний вибір і вдоволена професійною працею, утомлюється на роботі не від виконання професійних дій, а від факторів, що заважають їх здійснювати: наприклад, медсестра втомлюється за день не від того, що вона робить уколи й т.д., а від того, що хворі відволікають її різними проханнями.

Відзначено, що дорослі люди, які з якихось причин не реалізувалися у своїй професії або неадекватно почувають себе в професійних ролях, всіма способами намагаються уникнути продуктивної професійної праці. Вони демонструють або «відхід у хворобу» (надмірне, необґрунтоване занепокоєння про своє здоров'я: «головне - здоров'я, все інше - неважливе»), або «феномен зеленого винограду» (оголошується, що робота - не головне в житті, і людина йде в сферу непрофесійних інтересів - турботу про родину й дітей, будівництво дачі, ремонт квартири, хобі й т.д.), або відхід у суспільну або політичну діяльність («зараз не час гнутися над книгами...», «тепер кожна людина як патріот повинна...»). Люди, що реалізуються у своїй професії, значно менш зацікавлені в таких компенсаторних формах активності.

У будь-якій професійній діяльності для дорослої людини важливо її безперервне здійснення; особливо це важливо для творчих професій. Збої й зриви, неуспіх, тривалі паузи знижують мотивацію, і людина може навіть взагалі «відучитися» працювати (так, приміром, відбувається з людьми, змушеними довго залишатися на положенні безробітних, або з молодими жінками, що звикають бути просто хатніми господарками). Доросла особистість злита зі своєю працею, а професійна мотивація, постійний інтерес до роботи не дозволяють відключатися від її ні на хвилину.

Професійна й соціальна самореалізація припускає такі форми, як ініціатива й відповідальність. Ініціатива являє собою вільну активність суб'єкта у реалізації в інтелектуальній або практичній сферах: у починаннях, пропозиціях, з якими виступає людина, у наднормативній активності. Саме тому ініціативу часто пов’язують із творчими інтенціями особистості.. Відповідальність - це добровільне, тобто внутрішньо прийняте, здійснення необхідності, правил, вимог і т.д. у границях і формах, обумовлених самим суб'єктом.

Для дорослої особистості характерне прагнення втілити себе в житті, у чомусь суспільно значимому (зовсім невипадково російське прислів'я рекомендує в якості обов'язкового для дорослої людини — «посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина»). Це проявляється в потребі розширити границі свого індивідуального буття, втілити, об'єктивувати себе у формах, непідвласних перебігу часу, зробити своє життя більш інтенсивним у сьогоденні.

Особистісна перспектива, що відкривається дорослій людині, веде до формування індивідуального життєвого стилю: людина тепер сама вирішує, як і на що витратить життя, як буде реалізовувати в ній себе, і поведінка здобуває унікальність і своєрідність.

Питання для самоконтролю

1. Із яким часовим періодом співвідносять дорослість (зрілість). Що таке акмеологія.

2. Як відбувається функціонування фізіологічних систем організму?

3. Які основні психологічні зміни у період дорослості?

4. Що писав Е. Еріксон про дорослість?

5. Які основні новоутворення віку?

6. Якщо ситуація розвитку в дорослості несприятлива, то які відбуваються зміни особистості?

7. Які особистісні характеристики прийнято пов'язувати з дорослістю?

Лекція 17. Старіння й старість