- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Лекція 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Теорія «чистої дошки»
- •Теорія конвергенції двох факторів
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
- •1. Ендогенний напрямок
- •2. Екзогенний напрямок
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 4. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах а. Фрейд
- •2. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Дайте відповіді на наступні питання і виконайте завдання.
- •Лекція 5. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 6. Культурно-історичний напрямок у психології розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна.
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Розділ 3. Психічний розвиток людини на різних вікових етапах Лекція 7. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Пренатальний розвиток
- •2. Розвиток нервової системи в перинатальний період
- •3. Психологічний аспект народження.
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 8. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 9. Немовлячий період
- •1. Загальпсихологічна характеристика дитинства. Границі віку.
- •2. «Комплекс пожвавлення» і його значення.
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці.
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 10. Період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність.
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •Розвиток символічної функції свідомості
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 11. Дошкільний вік
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства.
- •2. Гра й інші види діяльності
- •3. Розвиток інших видів діяльності
- •4. Спілкування з дорослими й однолітками
- •5. Когнітивний розвиток
- •6. Розвиток особистості дошкільника
- •7. Розвиток самосвідомості
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 12. Криза 6-7 років і психологічна готовність до школи
- •1. Криза 6—7 років: симптоматика, новоутворення, причини появи, особливості перебігу, будова
- •2. Психологічна готовність до школи
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 13. Молодший шкільний вік
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці.
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної.
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра.
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками.
- •Лекція 14. Підлітковий вік
- •1. Загально-психологічна характеристика отроцтва. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в отроцтві. Зони розвитку й завдання вікового етапу.
- •2. Новоутворення у підлітковому віці
- •3. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •4. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів.
- •5. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •6. Становленням «я»-ідентичності
- •Лекція 15. Юнацький вік
- •2. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •3. Соціалізація і спілкування
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Розвиток особистості
- •Лекція 16. Молодість
- •1. Молодість як соціально-історична категорія. Границі віку.
- •3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.
- •Лекція 17. Дорослість (зрілість)
- •1. Загально-психологічна характеристика дорослості. Границі віку. Акмеологія.
- •2. Проблеми переходів від віку до віку. Криза дорослості.
- •3. Розвиток особистості
- •4. Професійна саморелізація
- •1. Загальна характеристика періоду старіння й старості. Границі й стадії віку.
- •2. Біологічні аспекти геронтогенезу. Психологічне переживання старіння й старості.
- •4. Зміни у функціонуванні психічних функцій
- •5. Зміна структури соціальної активності в старості.
- •6. Проблема самотності. Особистісні новоутворення в старості. Зміни в структурі мотивації. Зміни часової перспективи.
8. Криза першого року життя
Емпіричний зміст кризи першого року життя пов’язаний з декількома моментами.
Перший — розвиток ходьби. Головне в акті ходьби згідно Д. Б. Ельконіну, — не тільки те, що розширюється простір дитини, але і те, що дитина відокремлює себе від дорослого. Уперше відбувається роздроблення єдиної соціальної ситуації «Ми»: тепер не мати веде дитину, а дитина веде матір, куди захоче. Ходьба тому — важливе основне новоутворення дитячого віку, що знаменує собою розрив старої ситуації розвитку.
Другий момент відноситься до появи першого слова. Значення його те ж саме: там, де була єдність, стає двоє — дорослий і дитина (стара ситуація розпалася і між ними виріс новий зміст — предметна діяльність).
Третій момент кризи, згідно Л. С. Виготському, відноситься до сфери афектів і волі. У зв'язку з кризою в дитини виникають перші акти протесту, опозиції, протиставлення себе іншим. Такі реакції проявляються з більшою силою і закріплюються як форми поведінки при неправильному вихованні. Особливо вони проявляються, коли дитині в чомусь відмовлено, щось заборонено: вона кричить, кидається на підлогу, відмовляється ходити (якщо вже ходить), б'є ногами об підлогу, відштовхує дорослих і т.д.
Дайте відповіді на наступні питання
1. Назвіть ораниці немовлячого віку.
2. Чому немовля називать біологічно безпомічною і максимально соціальною істотою?
3. Як називається перша специфічна форма реагування на людину? Який її склад?
4. Якій схемі підлеглий розвиток моторики немовляти?
5. Назвіть основні етапи розвитку сенсорики немовляти?
6. Які перші форми наслідування, перші застосування знарядь і вживання слів з'являються в немовлячому віці?
7. Назвіть основне новоутворення немовлячого віку?
8. Як назвала спілкування, яке формується в першому півріччі життя дитини, М. І. Лисіна?
9. Що таке госпіталізм немовляти?
10. Як розвивається розуміння мови й говоріння?
Лекція 10. Період раннього дитинства
1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
За кризою першого року життя приходить стабільне раннє дитинство. Воно охоплює період від 1 до 3 років і закінчується кризою 3 років.
До кінця першого року життя соціальна ситуація повної злитості дитини з дорослим буквально вибухає зсередини: у ній з'являються двоє — дитина і дорослий. У цей час дитина здобуває деяку автономію і самостійність, але, звичайно, у дуже обмежених межах. На грані між немовлячим періодом і раннім дитинством у період перебігу кризи першого року життя фіксується ряд протиріч — як передумов переходу на якісно нову ступінь розвитку.
По-перше, у цей час мова дитини носить автономний характер, що містить наступне протиріччя: як засіб спілкування ця мова звернена до іншого, але позбавлена постійних значень. Вирішення цього протиріччя є найважливіше надбання (перше новоутворення) віку - розвиток мови, яка зрозуміла іншим і використовується як засіб спілкування з іншими і управління собою.
По-друге, самостійно маніпулюючи предметом і орієнтуючись на його фізичні властивості, дитина не може самостійно відкрити його суспільно закріпленого призначення. Це протиріччя вирішується при побудові нової соціальної ситуації розвитку, а саме — ситуації спільної діяльності з дорослою людиною, зміст якої — засвоєння суспільно вироблених способів вживання предметів. Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці така: «дитина-предмет-дорослий» (замість колишньої «дитина-дорослий»). Це протиріччя повинне розв'язатися в новому типі діяльності — предметній діяльності, спрямованій на активне засвоєння суспільно вироблених способів дії з предметами (друге основне новоутворення раннього дитинства). У цій діяльності виникають мова, значеннєве позначення речей, узагальнено-категоріальне сприймання предметного світу, наочно-діюче мислення.
Нарешті, третє важливе новоутворення — розвиток самостійної ходьби, яку дитина почала освоювати до кінця дитинства.
Говорячи про загальпсихологічні характеристики періоду раннього дитинства, Л. С. Виготський відзначав ряд істотних моментів.
Насамперед, це пов’язаність дитини з конкретною ситуацією: дитина входить у ситуацію, і її поведінка визначається нею. Дитина раннього віку, на відміну від більш пізніх періодів, не привносить у наявну ситуацію знань про інші можливі речі, її взагалі не цікавить нічого, що лежить за межами цієї ситуації, нічого, що могло б її змінити.
Ця поведінка обумовлена декількома факторами: по-перше, виникненням єдності між сенсорними і моторними функціями, що з'являються на початку раннього дитинства, по-друге, тісною пов’язаністю сприймання й емоційного ставлення. У результаті ми маємо справу з такою своєрідною системою свідомості, коли сприймання безпосередньо пов’язано з дією, визначає поведінку. Усвідомлювати для дитини раннього віку — ще не значить сприймати і переробляти сприймане за допомогою уваги, пам'яті, мислення. Усі ці функції діють у свідомості як нерозчленоване ціле, підкоряючись сприйняттю, оскільки вони в ньому беруть участь.
Сприймання взагалі можна вважати провідною психічною функцією цього періоду. Загальновідомо, що пам'ять дитини раннього віку проявляється завжди тільки в активному сприйманні — дізнаванні (саме цим, до речі, пояснюється факт амнезії раннього дитинства: зв'язкових спогадів майже не зберігається, настільки своєрідно організовані пам'ять і настільки мало бере участь вона у всій діяльності свідомості); мислення в цей час винятково як наочно-дійове (тобто як уміння поновити зв'язок, але тільки діючи в наочно даній ситуації).
Сприймання в ранньому дитинстві відрізняється двома особливостями. Перша — її афективний характер, пристрасність. Друга (вона складає загальний закон і для наступного розвитку) — коли сприймання є домінуючою функцією свідомості, це значить, що воно поставлено в максимально сприятливі умови розвитку.
Центральним новоутворенням віку є виникнення в дитини свідомості, яка виступає для інших у вигляді власного «Я». Вона з'являється приблизно до 3 років. До цього для дитини немає проблеми виділення себе в зі світу, немає проблеми розуміння її дорослими. Біля 3 років дитина вперше починає протиставляти свої самостійні дії спільним діям з дорослим: наприклад, бере ложку і хоче їсти сама, протестуючи проти того, щоб її годували. З єдності дитина-доросла дитина починає виділяти власне «Я».
Зупинимося докладніше на «трьох китах» раннього дитинства — прямоходінні, предметній діяльності і розвитку мови.
Прямоходіння. У ранньому дитинстві її активність в освоєнні простору ще більш наростає і розширюється: до 3 років вона навчається не тільки ходити, але і бігати, підніматися по сходах, залазити на стільці, перелазити через перешкоди і т.д.
На 2-му році життя ходьба— ще самостійна дія, яка має свою особливу мету. Дитина спеціально контролює її, поки не доведе до автоматизму, навички, яка обслуговує дії, що мають іншу мету (дістати іграшку з полиці, зазирнути в іншу кімнату і т.д.). Але, освоївши дію ходьби, дитина починає шукати умови, у яких ходити і бігати важко: лізе на гірку, ходить спиною вперед, із заплющеними очима, кружляється, намагається стрибати з узвишшя. Як тільки досягається автоматизм пересування в просторі, ходьба перестає мати для дитини самостійний інтерес.
Будучи цілком фізичним надбанням, здатність до самостійного пересування приводить до таких психологічних наслідків.
Оволодіння ходьбою розширює границі доступного дитині світу, дає можливість самостійно, без посередництва дорослих, ознайомитися з новими предметами і місцями. Розширюються воля і самостійність дитини в орієнтуванні в зовнішньому просторі: тепер вона починає освоювати напрямок, відстань, багатомірність, складні просторові відносини об'єктів (знизу, під, над, праворуч, на і т.д.) на власному досвіді. М'язове почуття стає мірою відліку відстані і просторового розташування предметів (спільне функціонування зору, кінестезії і дотику). Головне ж, звільнені від участі в повзанні руки розширюють можливості дитини в маніпуляціях із предметами; нові предмети спричиняють нові способи їх обстеження, відкривають дитині приховані властивості речей і зв'язки між об'єктами і їх частинами.