Методичні матеріали

до самостійної роботи

з курсу вікової і диференційної психології

Чернігів 2004

Розділ 1. ВСТУП ДО ВІКОВОЇ І ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Лекція 1. Вікова психологія як наука

1. Об’єкт, предмет і завдання вікової психології

Сучасна психологія являє собою розгалужену систему наукових дисциплін, серед яких особливе місце займає вікова психологія. Вона пов'язана з вивченням вікової динаміки розвитку людської психіки, онтогенезу психічних процесів і психологічних якостей особистості, які якісно змінюється в часі.

Об’єктом вивчення вікової психології є не самі психічні явища, а їх онтогенетичний розвиток, вікова мінливість. У психології поняття «онтогенез» означає (від гр. όντος – єство і γένεσις – походження, розвиток) – індивідуальний фізичний і психічний розвиток людини від зародження до смерті.

Найбільш істотними проблемами, а отже і завданнями вікової психології на сучасному етапі є:

а) наукове обґрунтування вікових норм різних психічних функцій;

б) визначення еталонів зрілості індивіда, особистості;

в) виявлення актуальних і потенційних можливостей людини в різні періоди життя;

г) наукове прогнозування розвитку і розуміння ролі ранніх періодів життя для наступного розгортання психічних «ресурсів» людини.

2. Зв'язок вікової психології з іншими науками

В останні десятиліття вікова психологія змінилася як за містом, так і за міждисциплінарними зв'язками. З одного боку, вона впливає на інші наукові дисципліни, а з іншого боку - сама відчуває вплив з їх боку, асимілюючи все те, що розширює її предметний зміст.

Біологія, генетика, фізіологія розвитку. Ці дисципліни важливі, насамперед, для розуміння пренатального розвитку, а також наступних етапів онтогенезу з погляду його ранніх основ. Вони відіграють значну роль при аналізі адаптивних можливостей немовлят, а також загального фізичного і моторного (рухового) розвитку, особливо відносно наступних змін поведінки і переживання. Особливий інтерес становить розвиток центральної нервової системи, органів чуття і ендокринних залоз. Крім того, відкриття біології мають особливе значення для розуміння проблематики «суб'єкт-середовище», тобто пояснення подібності і розходжень у розвитку різних індивідів.

Етологія. Значення етології (порівняльного вивчення поведінки), значно зросло в останні роки. Вона показує біологічні корені поведінки, даючи інформацію про взаємодію середовища й індивіда (наприклад, вивчення імпринтингу). Не менш цінна є методична можливість проводити спостереження й експерименти на тваринах, і особливо в тих випадках, коли їх проведення на людині заборонено з етичних міркувань. Можливість переносу на людину результатів, отриманих на тваринах, надзвичайно важлива для розуміння людського розвитку.

Культурна антропологія і етнологія. Предметом вивчення культурної антропології і етнології є надкультурні і міжкультурні розходження в поведінці і переживанні. Ці дисципліни дозволяють, з одного боку, перевірити закономірності, виявлені в американо-європейському культурному середовищі, на інших культурах (наприклад, східно-азіатській) і, з іншого боку, завдяки розширенню культурного середовища, виявити міжкультурні розходження, які обумовлюють різний перебіг процесів розвитку. Особливе значення в останні роки здобуває вивчення дитячого фольклору (субкультури).

Соціологія і соціальні дисципліни. Ці науки знаходять своє значення для вікової психології як за рахунок теоретичних посилок (рольова теорія, теорія соціалізації, теорії утворення установок і норм і т.д.), так і за рахунок аналізу процесів соціальної взаємодії в родині, школі, групі однолітків, а також за рахунок дослідження соціально-економічних умов розвитку.

Педагогіка. Співробітництво педагогіки і психології в справі виховання і навчання людини має давню історію. На думку одного з класиків вітчизняної педагогіки К.Д. Ушинського, педагогіка може успішно розробити план виховання цілісної особистості, тільки спираючи на весь комплекс наук про людину, у центрі яких знаходиться психологія.

У вирішенні завдань навчання і виховання дитини педагогіка і психологія шукають відповіді на різні питання. Педагогіки відповідає на запитання “як?”, психологія відповідає на запитання “чому?”. Наприклад, педагогіка ставить завдання навчання дитини дошкільного віку в ігровій формі, пропонуючи спеціальні прийоми, методику і технології навчання. Психологія відповідає на запитання: чому це доцільно? Тому що провідним типом діяльності дитини даного віку є сюжетно-рольова гра.

Психологічні дисципліни. Науки психологічного циклу найбільш тісно пов'язані з віковою психологією. Загальна психологія дозволяє краще зрозуміти психічні процеси, мотивації, емоції і т.д. Педагогічна психологія замикає вікову психологію на педагогічну практику, процеси навчання і виховання. Клінічна (медична) психологія допомагає зрозуміти розвиток дітей з порушеннями різних сторін психіки і поєднана з віковою психологію по лініях дитячої психотерапії, психопрофілактики, психогігієни. Психодіагностика пов’язана з віковою психологію в області адаптації і застосування діагностичних методик у порівняльному аналізі інтелектуального, особистісного розвитку, для визначення вікових норм розвитку. Можна знайти зв'язок вікової психології з психологією творчості й евристичних процесів (по лінії обдарованих дітей); психологією індивідуальних розбіжностей і ін. В останні роки наростає обсяг взаємодії вікової психології з патопсихологією і дефектологією.