3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку

Поведінка новонародженої дитини фрагментарно, складається з невеликого числа недосконалих і ізольованих рефлексів (пошук ротом і смоктання, схоплювання, випадкові погляди на близькі предмети і т.п.). Рефлекси включаються і виключаються швидко, автоматично і ніяк не контролюються довільно. Тільки поступово завдяки повторенню реакції стануть більш надійними і скоординованими (піднесення кулачка до рота, сморктання кулачка). Немовля діє за принципом: «Геть із руки (з ока, рота) — геть із розуму!»

Центральним новоутворенням немовляти є поява індивідуального психічного життя дитини. Л. С. Виготський звертав увагу на 2 моменти, пов’язані з цим. Перший: новим, виникаючим після народження, є те, що життя стає індивідуальним існуванням, відділеним від організму матері й уплетеним у соціальне життя оточуючих людей. Другий: життя немовляти стає не тільки індивідуальним, але і психічним..

Питання про зміст психічного життя немовляти довгий час залишається дискусійним. Для психічного життя немовляти характерні два головних моменти — перевага нерозчленованих переживань і відсутність виділення себе із середовища. Головною ж особливістю психічного життя немовляти є те, що в перший місяць життя для нього не існує ні хтось, ні щось; дитина переживає тільки як суб'єктивні стани. Чуттєве й емоційне неподільно злиті; дитина не виділяє себе із середовища, не відокремлює себе від матері.

Немовля майже нічим не цікавиться, тому йому даремно купувати і показувати іграшки. У перші тижні його взагалі не цікавить зовнішнє середовище. Єдине, що турбує, — відсутність дискомфорту. А в стан дискомфорту дитина попадає дуже часто: перед і після годування, перед і після зміни мокрих пелюшок, від шуму, від раптової зміни положення. Вона постійно прагне повернутися в стан сонливості, і тільки з 2-го місяця буде активно шукати зовнішніх впливів.

Репертуар настроїв не відрізняється розмаїтістю. Немовляти, якщо воно здоровий, у принципі легко заспокоїти, узявши на руки і покачавши, давши посмоктати соску. Задоволення від заколисування і смоктання — цілковите в цьому віці.

На першому місяці життя в дитини переважають негативні емоційні реакції, що свідчать про переживання дискомфорту, вони виявляються у вигляді лементу і плачу.

Легко зрозуміти, немовля не демонструє ніяких специфічних форм соціальної поведінки, і перше спілкування дитини з дорослим лежить далеко за межами новонародженості. Адже для справжнього спілкування потрібно хоча б примітивне «усвідомлення», що хтось з дитиною бавиться. Тільки завдяки такому усвідомленню дитина буде реагувати на людину інакше, ніж на все навколишнє. Про реакції дитини на дії, мову дорослого вперше можна говорити лише за межами 1—3-го місяця життя. Немовлята в цьому плані практично цілком пасивні.

По сукупності всіх цих ознак новонародженість і виділяють в окремий критичний період. Питання ж про границі новонародженості постійно дискутується. Як ми зазначали, у вітчизняній психології критерієм вікового етапу вважається основне, центральне новоутворення, яке характеризує певну ступінь у соціальному розвитку дитини. У цьому смислі верхня границя новонародженості припадає на кінець першого-початку другого місяця життя, коли настає поворот у психічному розвитку, пов’язаний зі зміною соціальної ситуації розвитку. Цей поворот знаменується появою «комплексу пожвавлення», тобто першою специфічною реакцією дитини на людину.