- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Лекція 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Теорія «чистої дошки»
- •Теорія конвергенції двох факторів
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
- •1. Ендогенний напрямок
- •2. Екзогенний напрямок
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 4. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах а. Фрейд
- •2. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Дайте відповіді на наступні питання і виконайте завдання.
- •Лекція 5. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 6. Культурно-історичний напрямок у психології розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна.
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Розділ 3. Психічний розвиток людини на різних вікових етапах Лекція 7. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Пренатальний розвиток
- •2. Розвиток нервової системи в перинатальний період
- •3. Психологічний аспект народження.
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 8. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 9. Немовлячий період
- •1. Загальпсихологічна характеристика дитинства. Границі віку.
- •2. «Комплекс пожвавлення» і його значення.
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці.
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 10. Період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність.
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •Розвиток символічної функції свідомості
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 11. Дошкільний вік
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства.
- •2. Гра й інші види діяльності
- •3. Розвиток інших видів діяльності
- •4. Спілкування з дорослими й однолітками
- •5. Когнітивний розвиток
- •6. Розвиток особистості дошкільника
- •7. Розвиток самосвідомості
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 12. Криза 6-7 років і психологічна готовність до школи
- •1. Криза 6—7 років: симптоматика, новоутворення, причини появи, особливості перебігу, будова
- •2. Психологічна готовність до школи
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 13. Молодший шкільний вік
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці.
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної.
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра.
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками.
- •Лекція 14. Підлітковий вік
- •1. Загально-психологічна характеристика отроцтва. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в отроцтві. Зони розвитку й завдання вікового етапу.
- •2. Новоутворення у підлітковому віці
- •3. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •4. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів.
- •5. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •6. Становленням «я»-ідентичності
- •Лекція 15. Юнацький вік
- •2. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •3. Соціалізація і спілкування
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Розвиток особистості
- •Лекція 16. Молодість
- •1. Молодість як соціально-історична категорія. Границі віку.
- •3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.
- •Лекція 17. Дорослість (зрілість)
- •1. Загально-психологічна характеристика дорослості. Границі віку. Акмеологія.
- •2. Проблеми переходів від віку до віку. Криза дорослості.
- •3. Розвиток особистості
- •4. Професійна саморелізація
- •1. Загальна характеристика періоду старіння й старості. Границі й стадії віку.
- •2. Біологічні аспекти геронтогенезу. Психологічне переживання старіння й старості.
- •4. Зміни у функціонуванні психічних функцій
- •5. Зміна структури соціальної активності в старості.
- •6. Проблема самотності. Особистісні новоутворення в старості. Зміни в структурі мотивації. Зміни часової перспективи.
4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
Дослідження в галузі вікової психології – це накопичення знань про особливості розвитку людини протягом її життя, а також засіб перевірки соціальних і педагогічних впливів. Системний підхід до психічного розвитку людини передбачає багатокомплексність досліджень, а також використання специфічних методів дослідження.
Зупинимося детальніше на особливостях організації дослідження в віковій і диференційній психології.
Вибір умов дослідження
Дослідження в віковій психології можуть бути проведені в лабораторних умовах чи в природній для піддослідного обстановці. Вибір умов дослідження залежить від завдань, які ставить перед собою дослідник.
Дослідження, які проводяться в природних умовах, допускають значно менший контроль. Мінливість незалежних змінних досягається виключно за рахунок їх вибору, а не маніпулювання ними. Якщо дослідження, які проводяться в природних умовах, критикуються за безконтрольність і неточність, то лабораторні умови можуть розцінюватися як штучні і вузьконаправлені. Американський вчений Урі Бронфербреннер характеризував американську психологію розвитку як науку про дивну поведінку дитини в дивній ситуації із дивним дорослим в дуже короткий період часу. Тому останнім часом намагаються поєднувати точність лабораторних умов із екологічною валідністю дослідження в природних умовах. Під екологічною валідністю розуміють врахування якомога більшого числа змінних середовища, які впливають на поведінку людини.
Вибір методів організації дослідження.
Дослідження у віковій психології зосереджені на виявленні змін, які відбуваються в психічному розвитку людини з плином часу. Тому організація досліджень у віковій психології має свою специфіку. Вона полягає у використанні спеціальних організаційних методів: подовжених зрізів (лонгітюдний метод), поперечних зрізів і комбінованого методу (когортно-послідовний план).
За допомогою лонгітюдного методу вивчають одних і тих же піддослідних у різні моменти життя. Виміри повторюються через значні проміжки. Цей метод дає можливість виявити зв’язки між різними фазами життя, діапазон вікової мінливості, індивідуальної варіативності життєвого циклу. Лонгітюдний метод передбачає створення довгострокової програми, яка розрахована на роки, і регулярне, багаторазове і систематичне обстеження з використанням різних методів збору даних. Оскільки піддослідні порівнюються самі із собою в різні моменти життя, їх не потрібно порівнювати за іншими параметрами, крім віку. Деякі процеси розвитку можуть відбуватися досить інтенсивно, тоді спостереження проводиться раз на тиждень чи навіть щодня. Наприклад, при вивченні мовленнєвого розвитку дитини на 2-му чи 3-му році життя спостереження проводиться раз на тиждень чи щодня, щоб виявити детальну картину становлення мовлення в цей період.
Але в лонгітюдних досліджень є і негативні сторони: цей метод трудомісткий, вимагає значних часових витрат як з боку вчених, так і з боку досліджуваних, важко зберегти вибірку, при такому дослідженні відбувається адаптація піддослідного до умов досліду.
Метод поперечних зрізів (або порівняльно-віковий метод) передбачає одночасне дослідження широкого вікового діапазону. Групи піддослідних різного віку досліджуються одночасно.
Переваги цього виду організації дослідження, порівняно з лонгітюдним, полягають у тому, що таке дослідження коротше, дешевше й краще піддається керуванню. Щоб забезпечити розумну порівняність різновікових груп, метод поперечних зрізів висуває вимоги до формування вибірки. Наприклад, при вивченні дорослих людей, які значно різняться за віком, часто важко сформувати вибірку за такими змінними, як стан здоров'я, рівень освіти, належність до певної соціальної групи. Наприклад, дослідження інтелекту дорослих може мати серйозну проблему порівняності вибірок. Чи можна вважати, наприклад, що вибірка 60-літніх людей за станом здоров'я, рівнем освіти, соціально-економічним статусом практично не відрізняється від вибірки 40-літніх людей? Нарешті, як у лонгітюдних дослідженнях, так і в дослідженнях методом поперечних зрізів, важко відокремити ефекти хронологічного віку від ефектів того історичного періоду, у якому живуть люди. Адже історичні події мають значний вплив на індивідуальний розвиток.
Комбінований метод або когортно-послідовний метод – це об'єднання методу поперечних зрізів і лонгітюдного методу в один комбінований метод, при якому люди, які належать до декількох вікових груп (когорт), досліджуються періодично протягом тривалого періоду. Такий комбінований метод необхідний, якщо потрібно відокремити ефекти хронологічного віку від ефектів конкретного соціально-історичного періоду.
Проілюструємо цей метод на прикладі дослідження американської вченої Уітбурн. У 1968, а потім у 1976 і 1983 роках вона вивчала Я-образи, соціальні відносини і життєві цінності студентів старших курсів коледжів. У 1990 році вона повторила це дослідження з новими групами старшокурсників; крім того, вона знову обстежувала тих, хто раніше брав у ньому участь. Кожна з цих груп розглядалася як вікова когорта. Таким чином, перша вікова когорта до кінця дослідження була обстежена 4 рази. Отже, у цій групі можна було проаналізувати вікові зміни тим же способом, що і при лонгітюдному дослідженні. Як змінилися ці люди після того, як стали працювати самостійно, вступили в шлюб в середині 70-х, коли на початку 80-х народили дітей, і після досягнення 40-літнього віку? Крім того, цю групу можна порівняти з трьома іншими на кожному віковому рівні. Дослідниця виявила, що на рівні студентських років ця перша група багато в чому відрізняється від 3-х інших у своїх установках і цінностях. Усі вікові когорти в цьому дослідженні виявили високу зацікавленість у влаштуванні самостійного життя при другому обстеженні, коли їм було за 20 років. Імовірно, це — вікова роль, властива як чоловікам, так і жінкам, коли вони вступають у самостійну трудову діяльність.