- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Лекція 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Теорія «чистої дошки»
- •Теорія конвергенції двох факторів
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
- •1. Ендогенний напрямок
- •2. Екзогенний напрямок
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 4. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах а. Фрейд
- •2. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Дайте відповіді на наступні питання і виконайте завдання.
- •Лекція 5. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 6. Культурно-історичний напрямок у психології розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна.
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Розділ 3. Психічний розвиток людини на різних вікових етапах Лекція 7. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Пренатальний розвиток
- •2. Розвиток нервової системи в перинатальний період
- •3. Психологічний аспект народження.
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 8. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 9. Немовлячий період
- •1. Загальпсихологічна характеристика дитинства. Границі віку.
- •2. «Комплекс пожвавлення» і його значення.
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці.
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 10. Період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність.
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •Розвиток символічної функції свідомості
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 11. Дошкільний вік
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства.
- •2. Гра й інші види діяльності
- •3. Розвиток інших видів діяльності
- •4. Спілкування з дорослими й однолітками
- •5. Когнітивний розвиток
- •6. Розвиток особистості дошкільника
- •7. Розвиток самосвідомості
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 12. Криза 6-7 років і психологічна готовність до школи
- •1. Криза 6—7 років: симптоматика, новоутворення, причини появи, особливості перебігу, будова
- •2. Психологічна готовність до школи
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 13. Молодший шкільний вік
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці.
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної.
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра.
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками.
- •Лекція 14. Підлітковий вік
- •1. Загально-психологічна характеристика отроцтва. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в отроцтві. Зони розвитку й завдання вікового етапу.
- •2. Новоутворення у підлітковому віці
- •3. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •4. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів.
- •5. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •6. Становленням «я»-ідентичності
- •Лекція 15. Юнацький вік
- •2. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •3. Соціалізація і спілкування
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Розвиток особистості
- •Лекція 16. Молодість
- •1. Молодість як соціально-історична категорія. Границі віку.
- •3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.
- •Лекція 17. Дорослість (зрілість)
- •1. Загально-психологічна характеристика дорослості. Границі віку. Акмеологія.
- •2. Проблеми переходів від віку до віку. Криза дорослості.
- •3. Розвиток особистості
- •4. Професійна саморелізація
- •1. Загальна характеристика періоду старіння й старості. Границі й стадії віку.
- •2. Біологічні аспекти геронтогенезу. Психологічне переживання старіння й старості.
- •4. Зміни у функціонуванні психічних функцій
- •5. Зміна структури соціальної активності в старості.
- •6. Проблема самотності. Особистісні новоутворення в старості. Зміни в структурі мотивації. Зміни часової перспективи.
7. Криза 3 років
В міру розвитку дитини відбувається поступова зміна тієї соціальної ситуації розвитку, яка була на початку віку. І раз дитина стає іншою, стара соціальна ситуація знищується і повинен початися новий віковий період, до якого дитина переходить через кризу 3 років.
Його прояви уперше були описані Е. Келер у роботі «Про особистість трирічної дитини». Ми ж наведемо опис кризи 3-х років, яку дав у свій час Л.С. Виготський.
1. Негативізм — тенденція дитини йти врозріз із усім тим, що вимагає і пропонує дорослий. Хоча зовні він нагадує звичайну неслухняність, внутрішня психологічна природа його інша: дитина відмовляється робити щось не тому, що не хоче, а тільки тому, що цього вимагає дорослий. Це реакція не на зміст дії, а на саме пропозицію, що йде від дорослого. Відбувається своєрідне зрушення мотивування, і дитина демонстративно негативістична: іноді не виконує навіть те, що хочеться, тільки тому, що це пропозиція дорослого. Тобто негативізм змушує дитину чинити іноді усупереч своєму афективному бажанню, аби протиставити свою самостійність, незалежність вимогам дорослих. При крайній формі негативізму справа доходить до того, що можна одержати протилежну відповідь на будь-яку конструктивну пропозицію, висловлену авторитарним тоном. Негативізм відрізняється від неслухняності в двох аспектах.
По-перше, на першому місці тут виявляється соціальне ставлення до іншої людини. Реакція дитини мотивується не змістом ситуації, а актом соціального порядку: вона адресована людині, а не змісту того, про що дитину просять.
По-друге, дитина, що вступила в кризу 3 років, по-новому ставиться до себе і до власних переживань: вона не діє безпосередньо під впливом емоції, а родить усупереч своїй тенденції. Якщо до кризи спостерігається єдність емоції і діяльності, то зараз з'являється мотивація поза конкретною ситуацією — у ставленні до інших людей. Негативізм — така реакція, тенденція, де мотив знаходиться поза даною ситуацією.
2. Упертість, яку треба відрізняти від наполегливості: при наполегливості дитина домагається того, чого дійсно хочеться; упертість же — реакція, коли дитина наполягає на чому-небудь не тому, що цього сильно хочеться, а тому, що вона цього зажадала, і вона наполягає на своїй вимозі. Мотивом упертості є те, що дитина пов’язана своїм первісним вирішенням робити чи не робити що-небудь, вимагати чи не вимагати чогось. По Л. С. Виготському, два моменти відрізняють упертість від звичайної наполегливості.
Перший, спільний із негативізмом, має відношення до мотивування: якщо дитина наполягає на бажаному — це не впертість, але якщо вона наполягає заради того, щоб продемонструвати вірність прийнятому самостійно рішенню, — вона впирається.
Другий момент: якщо для негативізму характерна соціальна тенденція, тобто дитина чинить навпаки до вимоги дорослих, то при впертості характерна та ж тенденція стосовно себе — вона так сказала, цього і тримається.
3. Норовистість — цей симптом настільки характерний для віку 3 років, що весь вік іноді називають «віком норовистості». Від негативізму норовистість відрізняється тим, що вона безособова. Якщо негативізм спрямований проти дорослого, то норовистість, скоріше, — проти норм виховання, встановлених для дитини взагалі, проти способу життя, який нав'язується. Вона виражається у своєрідному дитячому невдоволенні, зневазі до того, що пропонують і роблять. Від упертості норовистість відрізняється спрямованістю зовні, прагненням будь-що-будь настояти на своєму в усьому: стосовно іграшок, одягу, їжі, дій і т.д. Саме цей симптом звичайно різко впадає в око: ласкава, слухняна дитина раптом стає всім незадоволеною, некерованою істотою. Від звичайної непіддатливості дитини норовистість відрізняється тенденційністю, дитина демонстративно незадоволена, бунтує проти всього того, чому підкорялася раніше.
4. Свавілля. Воно пов’язано з наростаючим прагненням дитини до самостійності, емансипації від опіки дорослого; тепер дитина все хоче робити сама.
5—7. Три симптоми, що залишилися, для кризи мають другорядне значення. Це протест-бунт, який проявляється у постійній готовності дитини до сварки, у підвищеній дратівливості, високому рівні конфліктності, частій роздратованості. Створюється враження, що дитина воює з усім світом відразу, навіть з тими, кого раніш дуже любила. Сварки з батьками для трирічної дитини — звичайна справа.
З протестом-бунтом тісно пов’язаний симптом знецінювання тих вимог дорослих, котрі раніш беззаперечно виконувалися. Дитина лається, вживає брутальні слова, плюється, тупотить ногами і т.п. Характерна відмова від раніш привабливих іграшок, їжі. У лексиці з'являється багато слів і термінів, які позначають погане, негативне, котре дитина відносить до речей, нейтральних за змістом (одягу, взуттю, книжкам, іграшкам, їжі).
І нарешті, останній симптом кризи має двоїсту природу: у родині з єдиною дитиною вона проявляється як деспотизм, особливо стосовно матері. Дитина вишукує тисячу способів, щоб продемонструвати владу над навколишніми. Дитина начебто намагається повернути стан раннього дитинства, стати хазяїном положення, центром уваги. У родинах з декількома дітьми цей симптом проявляється як ревнощі.
Ці симптоми роблять дитину важковиховуваною, здається, що вона різко змінилася в гірший бік протягом короткого часу.
Але в кризі є конструктивний зміст: усі зазначені симптоми обертаються навколо осі «Я» дитини і її відносин з навколишніми і мають на меті емансипацію дитини від дорослого. Л. С. Виготський говорив, що в ранньому дитинстві дитина психологічно й соціально ще не відділена від навколишніх її людей, і кризою трьох років відкривається це відділення.
Криза 3 років — це перебудова соціальних відносин дитини, зміна її позиції стосовно навколишніх дорослих і насамперед до авторитету батьків — вона намагається встановити нові, більш високі форми стосунків із навколишніми.
Це також і криза особистості. За Д. Б. Ельконіним, криза 3 років — це криза соціальних відносин, криза виділення свого «Я». Феномен «Я сам» означає не тільки виникнення зовнішньої самостійності, але й одночасно відділення дитини від дорослого. Ця відокремленість готується всім психологічним змістом розвитку між немовлячим віком і раннім дитинством. Соціальна категоризація розмежовує оточення дитини на «ми» і «вони», «я» і «ти». У цей час дитина також починає користуватися категорією часу — світ поділяється на «зараз» і «не зараз». У результаті цих процесів дитина починає мислити себе як «дискретна» самостійна істота, використовувати займенник «я».
Д. Б. Ельконін припустив, що в дитини виникають і здобувають динаміку власні бажання. У дитинстві вона поводиться так, начебто хоче того, чого хоче дорослий. У ранньому віці дитина вже набагато частіше хоче сама, але як і раніше повинна хотіти те, чого від неї хоче дорослий. До кінця раннього віку бажання дитини стають узагальненими й афект (прояв кризи) тим сильніший, чим із більш узагальненими бажаннями він пов’язаний. У ранньому віці в дитини є тільки одиничні афекти, тому дітей у цьому віці насправді не так важко виховувати — досить лише переключати їх увагу.