- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Лекція 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Теорія «чистої дошки»
- •Теорія конвергенції двох факторів
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
- •1. Ендогенний напрямок
- •2. Екзогенний напрямок
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 4. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах а. Фрейд
- •2. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Дайте відповіді на наступні питання і виконайте завдання.
- •Лекція 5. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 6. Культурно-історичний напрямок у психології розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна.
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Розділ 3. Психічний розвиток людини на різних вікових етапах Лекція 7. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Пренатальний розвиток
- •2. Розвиток нервової системи в перинатальний період
- •3. Психологічний аспект народження.
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 8. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 9. Немовлячий період
- •1. Загальпсихологічна характеристика дитинства. Границі віку.
- •2. «Комплекс пожвавлення» і його значення.
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці.
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 10. Період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність.
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •Розвиток символічної функції свідомості
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 11. Дошкільний вік
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства.
- •2. Гра й інші види діяльності
- •3. Розвиток інших видів діяльності
- •4. Спілкування з дорослими й однолітками
- •5. Когнітивний розвиток
- •6. Розвиток особистості дошкільника
- •7. Розвиток самосвідомості
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 12. Криза 6-7 років і психологічна готовність до школи
- •1. Криза 6—7 років: симптоматика, новоутворення, причини появи, особливості перебігу, будова
- •2. Психологічна готовність до школи
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 13. Молодший шкільний вік
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці.
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної.
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра.
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками.
- •Лекція 14. Підлітковий вік
- •1. Загально-психологічна характеристика отроцтва. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в отроцтві. Зони розвитку й завдання вікового етапу.
- •2. Новоутворення у підлітковому віці
- •3. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •4. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів.
- •5. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •6. Становленням «я»-ідентичності
- •Лекція 15. Юнацький вік
- •2. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •3. Соціалізація і спілкування
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Розвиток особистості
- •Лекція 16. Молодість
- •1. Молодість як соціально-історична категорія. Границі віку.
- •3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.
- •Лекція 17. Дорослість (зрілість)
- •1. Загально-психологічна характеристика дорослості. Границі віку. Акмеологія.
- •2. Проблеми переходів від віку до віку. Криза дорослості.
- •3. Розвиток особистості
- •4. Професійна саморелізація
- •1. Загальна характеристика періоду старіння й старості. Границі й стадії віку.
- •2. Біологічні аспекти геронтогенезу. Психологічне переживання старіння й старості.
- •4. Зміни у функціонуванні психічних функцій
- •5. Зміна структури соціальної активності в старості.
- •6. Проблема самотності. Особистісні новоутворення в старості. Зміни в структурі мотивації. Зміни часової перспективи.
4. Початок ігрової діяльності
У ранньому дитинстві вперше з'являються зачатки ігрової діяльності, де має місце прийняття на себе ролі (звичайно ролі дорослого). Уперше це проявляється в 2,0—2,3 роки в називанні себе спочатку власним ім'ям (наприклад, хлопчик Петрик підносить до рота конячки мисочку і говорить: «Петрик годує конячку» і т.п.), а потім ім'ям іншої людини. Це називання себе власним ім'ям є симптомом того, що дитина не тільки фактично виконує яку-небудь дію, але і розуміє, що саме вона робить цю дію. А потім за пропозицією дорослого дитина називає себе іншим ім'ям. Наприклад, дитина 2,5 років допомагає виховательці годувати дітей, які за обідом погано їли. Вихователька говорить: «Ти будеш Ольга Миколаївна [ім'я іншого вихователя]», і дитина охоче приймає це ім'я: вказуючи на себе, говорить: «Це Ольга Миколаївна» і копіює дії вихователя. Звичайно, при такому називанні ще немає повноцінного прийняття на себе ролі дорослого, але вже є порівняння своїх дій з діями дорослих і встановлення між ними подібності (якщо дорослий показує наявність такої подібності). І це готує появу ролі в грі, яка формується в дошкільному віці.
До 3-х років з'являються перші начала ролі, що виразиться в називанні ляльки ім'ям діючої особи (лялька виділяється з інших іграшок як замінник людини) і поява розмови дитини від імені ляльки (зачатки майбутньої рольової мови, яка виголошується не від імені ролі, узятої на себе, а через ляльку).
У ранньому дитинстві з розвитком ігрової ситуації і ролі ускладнюється структура ігрових дій. На початку вони одноактні: гра полягає в годування, причісуванні, митті, укладень спати ляльки. Звичайно ці дії багато разів повторюються без варіацій з тим самим предметом. Пізніше, між гра вже складається з двох чи декількох елементарних дій, ніяк між собою не пов’язаних (наприклад, дитина спочатку заколисує ляльку, а потім годує чи навчає ходити). Незважаючи на те що дії вироблялися послідовно, вони не є ще логічно обґрунтованим ланцюгом дій. В основному в ранньому дитинстві дитина грає сюжетними іграшками, які не наштовхують на виконання однієї певної дії, і це дозволяє дізнаватися про нові функції предмета в міру розвитку дій з ним. Тому ускладнюється і їх ігрове вживання, і до самого кінця раннього дитинства починають з'являтися ігри, які являють собою життєвий ланцюжок дій (у центрі цих ігор звичайно лялька як замінник людини). Логіка ігрових дій починає відбивати логіку життя дорослої людини.
5. Розвиток самосвідомості
Дитина в ранньому дитинстві невпинно досліджує себе. Вже однорічна дитина має деякі уявлення про себе, про окремі частини власного тіла. Вона їх торкається, розглядає, може правильно вказати, де в неї очі, вуха, ніс. Однак уявлення про себе ще не узагальнені, немає схеми власного тіла, вона навіть не впізнає себе в дзеркалі.
Так, у спеціальній експериментальній ситуації однорічній дитині мазали ручку крейдою. Вона підставляла ручку, щоб стерли крейду, але коли ставили перед дзеркалом, намазавши крейдою ніс, дитина не реагувала на своє замаране личко. Дитина себе в дзеркалі не знає і, отже, ще не має уявлення про себе тілесне.
Себе в дзеркалі, на фотографіях і в малюнках діти починають впізнавати після 1,5—2 років, і це впізнання значно запізнюється, якщо спеціально не навчати дитину сприйманню свого відображення, якщо дорослий не допомагає розпізнавати предмети на малюнках, у книжках і т.д.
До трьох років дитина, впізнаючи себе в дзеркалі, виявляє деяку стурбованість із приводу того, хто ж реальний — вона сама чи її зображення. У цей час з'являються ігри перед дзеркалом — гримасування, перевдягання і т.д., що знаменує собою новий етап у самоідентифікації — ототожнення себе з різними зображеннями і формування уявлень про себе сьогоденне. Але зображення себе в більш ранньому віці все ще має для дитини труднощі: у кінофрагментах 2,5—3-річна дитина впізнає місцевість, знайомі речі і людей, але не впізнає себе чи впізнає через своєрідне «подвоєння» (у мові дитини з'являються в цих ситуаціях своєрідні обороти: «От Петрик», «Той Петрик», «Це Петрик»).
І тільки в 3 роки і пізніше все стає на свої місця. Дитина цікавиться всіма можливими способами підтвердження реальності власного «Я»: вона багато розглядає себе, виконуючи різні дії пальцями, руками, ногами. У цей час спостерігається навіть виділення і психічне одушевлення частин власного тіла. Діти можуть навіть гратися з власною тінню.