3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.

У молодості особливе значення має самовідчуття, внутрішнє психічне життя, що здобуває виразні особисті форми.

Психологічний зміст стадії молодості становить прагнення організувати своє життя, що включає пошук партнера для життя, придбання житла, освоєння професії й початок професійного життя, прагнення к. визнанню в референтних групах і до близьких дружніх зв'язків з іншими людьми. Все разом це визначає характер соціальної активності в молодості. На цій віковій стадії молода людина не боїться втрати «Я» і знеособлювання. Досягнення попередньої стадії дозволяють йому, як пише Е. Еріксон, «охоче змішувати свою ідентичність із іншими».

Основою прагнення до зближення з навколишніми служить повне оволодіння головними модальностями поведінки. Уже не модус якогось органу диктує зміст розвитку, а всі модуси підлеглі новому, цілісному утворенню - его-ідентичності, що з'явилося на юнацькій стадії. Тіло й особистість (Ego), будучи повними хазяїнами ерогенних зон (organ modes), уже здатні перебороти страх втрати свого «Я» у ситуаціях, які вимагають самозаперечення: це ситуації повної групової солідарності або інтимної близькості, тісного товариства або прямого фізичного єдиноборства, переживання наснаги, викликані наставниками, або інтуїції від самозаглиблення у своє «Я».

Молода людина психологічно готова до близькості. Вона здатна віддати себе співробітництву з іншими в конкретних соціальних групах і має достатню етичну силу, щоб твердо дотримуватися такої групової приналежності, навіть якщо це вимагає значних жертв і компромісів. Молодість психологічно має потребу в іншій людині, у соціальній взаємності. Пошук партнера й вступ у шлюб - один із засобів її досягнення й одне з важливих завдань, розв'язуваних молодістю.

Запобігання переживань і контактів, що вимагають близькості, через тривожний страх втрати власного «Я» у молодості може привести до почуття ізоляції («десь там кипить життя, а я тут один, нікому не потрібний...»), глибокої самотності й стану повної самозаглибленості й дистанціювання від будь-яких спроб зблизитися ззовні. Замість почуття близькості й відкритості стосовно іншого виникає прагнення зберегти й подовжити дистанцію, не пускати інших на свою психологічну «територію», у свій внутрішній світ. На цій основі в молодості можуть формуватися порушення характеру, психопатології. Існує небезпека, що ці прагнення й виникаюча на їхній основі упередженість можуть перетворитися й в особистісні якості.

Перебороти ці негативні сторони ідентичності допомагає любов. У молодості особливе значення має еротична сторона любові, бажання повного злиття, з'єднання з однією людиною.

На етапі молодості може зберігатися як підлітково-юнацьке почуття любові, так і знаходитися зріле, мудре. Е. Фромм вказав на різницю між дитячою любов'ю й любов'ю зрілою. Незріла любов підлегла принципу «Я люблю, тому що мене люблять»; в основі зрілої любові лежить принцип «Мене люблять, тому що я люблю». Незріла любов говорить: «Я люблю тебе, тому що ти мені потрібний», зріла любов говорить: «Ти мені потрібний, тому що я люблю тебе».

Е. Фромм уважає, що на етапі молодості й дорослості людині відкривається також зміст братньої любові як почуття відповідальності, турботи, поваги, знання іншої людини, як бажання допомогти в житті; материнської (батьківської) любові; любові до самого себе —у формі дбайливого ставлення до власного життя, щастя, розвитку; любові до Бога як до життєвого принципу, поваги світового порядку й гармонії.

Поява зрілого почуття любові й встановлення творчої атмосфери співробітництва в трудовій діяльності готують перехід на наступну стадію розвитку. Еріксонівська формула молодості звучить так: «Ми є тим, що ми любимо».

Прагнення належати іншій людині, жити з нею спільним життям може стати основою шлюбу й наступного створення родини. Молодість висуває власні вимоги до шлюбного партнера.

У будь-яких взаєминах виділяють два незалежних фактори — влада, тобто здатність змусити партнера робити, що ти хочеш, і статус — бажання партнера йти назустріч вимогам партнера. З погляду цих двох критеріїв Т. Кемпер виділяє 7 типів відносин у любовній парі:

1) романтична любов, у якій обидва члени пари володіють і статусом, і владою, оскільки кожний з них може «покарати» іншого позбавленням своєї любові;

2) братня любов, заснована на взаємно-високому статусі й низькою владою (при відсутності можливості до примусу);

3) харизматична любов, у якій тільки один партнер володіє і статусом, і владою, а інший — тільки статусом (модель «вчитель-учень»);

4) «зрада» — один партнер володіє і владою, і статусом, а інший — тільки владою (модель подружньої зради, коли партнер, який вступив у нові стосунки, зберігає владу, але вже не викликає бажання йти йому назустріч, тобто губить статус);

5) закоханість — один з партнерів володіє владою і статусом, інший — ні тим, ні іншим (модель «безмовної», однобічної любові);

6) «поклоніння» — один партнер має статус, не маючи владу; інший не володіє ні тим і ні іншим (модель закоханості в літературного героя, кіноактора, співака й т.п.);

7) любов між батьком і маленькою дитиною: високий статус і низька влада в дитини; низький статус і висока влада — у батька.

Широко відома нестабільність шлюбу в молодості. Кризу молодості часто співвідносять також і із кризою сімейних взаємин. Після перших років шлюбу в багатьох молодих людей зникають ілюзії, романтичний настрій, проявляється відмінність поглядів, частіше демонструються негативні емоції, партнери частіше вдаються до спекуляцій на взаємних почуттях і маніпулюванню один одним («якщо ти мене любиш, то...»).

Серед шлюбів, укладених у цей період, у середньому 60% розпадаються, причому цей відсоток більший в осіб з вищою освітою. Одночасно відзначається тенденція молодих жінок утримуватися від народження дітей у перші роки шлюбу, а іноді й пізніше через бажання реалізуватися як професіонал.

Період молодості з народженням дітей привносить у життя людини й нові соціальні ролі. Це не тільки вже освоєні професійні ролі, ролі чоловіка й дружини, сексуальних партнерів і т.д., а ще й ролі матері й батька.

Через це часто в молодості відзначаються рольові внутрішньоособистісні конфлікти: наприклад, молодий батько розривається між роллю батька й сім'янина й роллю професіонала, фахівця, або молода жінка повинна поєднати в собі роль дружини, матері й професіонала. Вибудовування особистісних рольових пріоритетів й ієрархій цінностей - особливе завдання молодості, пов'язане з переосмисленням власного «Я».

Таким чином, молодість для багатьох — це ще пора учнівства, час знаходження професії, початку трудової діяльності й пов'язаних із цим змін соціального статусу: початок самостійної трудової діяльності створює основу для економічного відділення від батьківської родини, а реалізація себе в обраній професії — можливість творчих досягнень.

Питання для самопідготовки:

1. На якому відрізку і умовно розташовують границі молодості та що є найбільш характерним для цього віку?

2. Із чим дослідники підкреслюють подвійний характер молодості?

3. Що можна сказати про У молодості закінчується загальний соматичний розвиток у період молодості?

4. Як будує своє життя людина в період молодості і на що саме вона орієнтується?

5. У чому в період молодості виявляється прагнення до особистісної експансії?

6. Що умовами для вироблення власного індивідуального життєвого стилю, знаходження й реалізації індивідуальних смислів життя в молодості?

7. Що є найважливішою умовою самореалізації?

8. Як відбувається вибудовування системи особистих цінностей?

9. Що проявляється в кризі молодості?

10. Що займає провідне місце у соціальному плані в період молодості?