2. Розвиток нервової системи в перинатальний період

Протягом усього внутрішньоутробного періоду розвивається нервова система дитини.

У 28-місячного плоду спостерігаються мімічні реакції на різні смакові відчуття: негативні гримаси на солоне і гірке, вираження задоволення — на солодке, а також вираження, аналогічні міміці при плачі, лементі, гніві.

Строгі наукові дослідження свідчать про найважливіше значення діяльності нервової системи в розвитку плоду. Якщо мозок ушкоджений, або зменшуються його довжина і маса, він може загинути під час пологів. Усі рухи плоду в організмі матері обумовлені діяльністю нервової системи: він робить їх у міру дозрівання різних відділів. У плоду більш рухливі кінцівки, крім того, у певному віці виражені ковтальні і хватальні рухи. Хватальний рефлекс уперше виявляється у віці 11,5 тижнів внутрішньоутробного життя, смоктальний — у 13 тижнів; реакція зажмурення — у 17 тижнів , а дихальні рухи реєструються в 20 тижнів.

Реєстрація електричної активності мозку плоду на останніх місяцях внутрішньоутробного життя показала, що відбувається зміна ритмів, характерна для стану сну. Дві фази сну змінюють одна одну: «повільний сон» супроводжується спокійними повільними хвилями в енцефалограмі і «швидкий сон» із дрібними частими зубчиками, який супроводжують швидкі рухи очей. Французький фізіолог Мішель Жуве припустив, що у фазах «швидкого сну» у ненароджених дітей «програються» ті безумовні рефлекси, з якими вони з'являються на світ. Але це гіпотеза, перевірити яку досить складно.

Однак строгі наукові докази підтверджують, що якщо майбутня дитина небажана для матері чи вона в період вагітності озлоблена чи роздратована, то її негативізм відчуває плід. Гормони, які утворюються в організмі жінки, впливають на ще ненароджену дитину. Зараз уже добре відомо, що основні характеристики мозку залежать не тільки від спадковості, але й від якості контактів дитини зі своїм середовищем. Увага дослідників спрямована на аналіз тих сигналів, які мозок одержує на перших етапах розвитку.

До народження дитина може «розмовляти» з батьками. У цьому переконалися 700 майбутніх мамів і тат США, які, за повідомленням агентства Ассошіейтед Пресс, у 1986 р. пройшли програму навчання дітей внутрішньоутробного періоду життя. Навчання починалося на 5-му місяці вагітності. Спочатку двічі на день злегка поплескували по животі матері. Через 2 місяці з'явилася реакція плоду на цей сигнал. Він починав ворушитися, коли подавався знайомий сигнал. Вимову простих слів підкріплювали таким же сигналом. У результаті подібного навчання народжені діти починали раніш розмовляти, менше плакали, довго й уважно слухали батьків. Один з учнів школи періодично прикладав щоку до живота дружини і чітко вимовляв: «Маля, я твій тато!». Після народження дитини батько нагадав їй цю фразу. Судячи з реакції, син впізнав її: він перестав плакати і спробував повернути голівку на голос батька.

3. Психологічний аспект народження.

Акт народження дитини супроводжується сильним стресом як для матері, так і для немовляти. Проходячи через родові шляхи, дитина відчуває сильну гіпоксію і здавлювання голівки. Її організм відповідає на це надзвичайно могутнім викидом у кров гормонів стресу: дуже активних і сильних біохімічних речовин — адреналіну і норадреналіну. Рівень їх у крові немовляти вищий, ніж у дорослого в стані сильної емоційної напруги. Вважають, що велика доза цих гормонів сприяє встановленню прихильності між матір'ю і дитиною і забезпечує активність немовляти.