Глава 1

Становлення

Виражальних можливостей

Монтажу

Відомий кінорежисер С. Бондарчук до свого фільму «Ватерлоо» відзняв 140 тисяч метрів плівки. Тільки щоб переглянути цей матеріал, треба було п`ять днів з ранку до півночі сидіти в переглядовому залі. Продюсер фільму Ді-но де Лаурентіс запросив монтажера. Переглянувши матеріал, той сказав: «Я змонтую вам з цього картину, яка триватиме дві години сімнадцять хвилин...» Фільм триває дві години чотирнадцять хвилин.

Професіоналізм!

Монтаж (montage - складання, збирання) є одним з головних понять кіно та телебачення.

Сам термін «монтаж» використовується в декількох значеннях.

Насамперед, монтаж є поєднанням окремо зафіксованих кадрів відповідно до сценарно-режисерського задуму. Звичайно, це не лише технологічний процес складання цілого з частин.

З якою б мірою точності за режисерським сценарієм та розкадровкою не було зафіксовано матеріал, він відрізнятиметься від задуманого. Отже, і в процесі збирання з`являтимуться нові рішення. Під час монтажу режисер може вилучати певні кадри, деякі з них переставляти, визначаючи остаточну послідовність і чергування, довжину та ритм кадрів, сцен, епізодів, твору в цілому.

Досвід тисячі разів доводив - перш ніж змонтувати, треба ще під час фіксації (зйомки чи запису) врахувати певні закони та правила, які обумовлять форму майбутнього цілого...

Монтажна форма фільму чи передачі як цілого – друге значення поняття монтажу. Вона складається з двох видів монтажу - внутрішньокадрового та міжкадрового.

Внутрішньокадровий монтаж - організація простору-часу кадру, співвідношення всіх його компонентів. Здійснюється він за участю всіх виражальних засобів. В результаті створюється єдність кадру, яку С. Ейзенштейн назвав «мізанкадром».

Під час внутрішньокадрового монтажу враховується, що кадр існуватиме не окремо, а в поєднанні з сусідніми кадрами і повинен з ними взаємодіяти. Таким чином, внутрішньокадровий монтаж переходить у міжкадровий, в процесі якого виникають зв`язки і взаємодія кадрів, і, зрештою, народжується образний ряд твору.

Отже, під поняттям «монтаж» треба розуміти ще й певну систему виражальних засобів кіно та телеекрана, а також правила їх використання.

Нагадаємо основну формулу: монтаж - це форма зв`язку.

Як будь-яка форма, створювані зв`язки визначають відповідну змістовність цілого. Тому вкрай важливо, говорячи про ті чи інші монтажні процеси, зосередити увагу на визначенні закономірності виникнення відповідного результату, на встановленні логіки монтажу, тобто з`ясуванні того, чия ж енергетика чи воля формує ці зв`язки.

Підкреслимо ще одну обставину. Монтаж лише умовно може розглядатися окремо від становлення всієї тканини твору. Маючи певну автономію, він продовжує процеси, розпочаті при формуванні звукозображальної картини кадру, а подекуди й ще раніше - при формуванні об`єкта зйомки.

«Створення фільму є перманентним процесом конструювання дії»¹⁾, - узагальнював О. Довженко сукупну участь специфічних засобів виразності у залученні глядача до активного творчого сприйняття показаного.

Зрозуміло, що ми не зможемо вичерпно розглянути всі етапи та складові частини того гігантського художньо-технічного процесу, які визначено терміном «монтаж». Але, бодай оглядово, простежимо за головними його складовими, що формують конкретну архітектоніку:

а) за історією виникнення і становлення монтажу;

б) за питаннями техніки та технології монтажу;

в) за проблемами естетичних закономірностей перетво-рення матеріалу, тобто художньо-естетичними функціями монтажу.

Але спершу декілька слів про віднайдення специфіч-них можливостей цього виражального засобу.

Розділ 1