Глава 2

Психофізичні засади монтажу -

Особливості сприйняття людиною

Навколишнього світу і монтаж

Люди давно помітили деякі факти. Дві точки, що по-слідовно, протягом деяких часточок секунди спалахують, сприймаються спостерігачем не як два окремі об`єкти, а як один - такий, що рухається.

Десять точок, що в темряві світяться і певним чином пересуваються, створюють чітке враження руху людини.

Якщо певний час уважно дивитися на пряму лінію, нахилену, скажімо, під кутом 10^о - 20^о до вертикалі, а по-тім подивитися на строго вертикальну лінію, то остання здасться нахиленою в протилежні бік.

Фігура, яку сотні разів показували спостерігачеві, зали-шиться невпізнаною, коли її показують у новому кон-тексті...

Подібні, експериментально встановлені факти можна наводити нескінченно¹⁾. Вони свідчать про те, як багато таємниць і несподіванок відкривається, як тільки ми при-дивимося до нашого спілкування з середовищем.

Процеси сприйняття людиною навколишнього світу складні й різноманітні. Багато з них відіграють суттєву роль і при сприйнятті творів мистецтва, а отже, повинні враховуватися авторами. На жаль, на це ми, як правило, не зважаємо і тому багато втрачаємо у впливовості нашої продукції. Спробуємо заглибитися в ці проблеми.

Розділ 1

Основні закони сприйняття, які впливають на монтаж

Дослідники стверджують, що технічно кінематограф виник наприкінці XIX століття, а психофізично кінемато-графічний принцип було відкрито на тисячоліття раніше. Це сталося, коли було з`яcoвaнo явище залишкового бачен-ня - так званої персистенції.

На шляху до наукового пізнання цього феномена фран-цузький вчений Д`Арсі одного разу, сидячи вночі біля багаття, спробував загасити паличку і став розмахувати нею. Помітивши, як, безумовно, і багато хто до нього, яскраві кола і зигзаги, що їх залишав слід жаринки у повітрі, Д`Арсі представив до Французької Академії наук доповідь (1765), у якій визначив тривалість зорової пам`яті (інерції) - 1/10 секунди²⁾.

Здатність зорового сигналу зберігатися на сітківці ока є фізіологічною основою виникнення в нашій свідомості цілісної картини світу. На цій же основі будується процес сприйняття і телевізійного зображення.

Другу характерну особливість людського сприйняття становить відкриття XIX століття англійського дослідника У. Гамільтона. Він помітив, що наш зip одночасно не може охопити дуже велику кількість предметів. Він здатен охо-пити тільки обмежену кількість предметів чи oб`єктів - не більше шести-семи.

Дане відкриття - суттєве для визначення обсягу інфор-мації, що її здатен свідомо сприйняти глядач. Це особливо важливо для всіх поліекранних зображень.

Далі було встановлено цілий ряд законів людського буття, які мають фундаментальне значення для кіно та телебачення. Так, сучасні психологічні дослідження свід-чать, що однією з основоположних властивостей нашого сприйняття виступає постійний пошук зв'язків між об`єк-тами, деталями, подіями - між усім, що ми бачимо. Лише після того, як ми зрозуміємо смисл і характер цього зв`язкy, виявляється певне заспокоєння, вдоволення і змен-шується напруга.

Однією з головних властивостей сприйняття виступає також постійне відчуття інформаційного голоду. Певний комфорт ми відчуваємо лише тоді, коли одержуємо вичерпний обсяг інформації. Крім того, було підмічено багато різноманітних психофізичних факторів, що вплива-ють на спілкування глядача з екраном, а звідси й на процес творення фільму чи передачі.

Спираючись на систематизацію відомого дослідника монтажу А. Соколова, можна назвати такі особливості сприйняття, які впливають на монтажну організацію кадрів:

1. Процес сприйняття, спілкування з середовищем має дискретний, тобто переривчасто-безперервний характер.

2. Існують межі свідомого сприйняття й переробки звукозорової інформації. Максимальний поріг його ста-новить 25-40 біт на секунду.

3. Чітко око бачить лише у вузькій зоні поля зору, яка відбивається на ямці сітківки. Це так званий ямковий (фо-веальний) зір.

4. Людина, крім ямкового зору, має периферійний зір. Це бокове бачення. Воно працює у нас постійно.

5. Людина здатна керувати периферійним зором свідо-мо й підсвідомо. У різних людей периферійний зір розви-нений неоднаково. Місце, куди слід спрямувати основну увагу ока, наш мозок обирає користуючись інформацією периферійного зору.

6. Моментально око сприймає лише дрібні чи віддалені об`єкти, тобто ті, відбиток яких уміщується в зоні ямково-го зору.

7. Око людини постійно рухається. Одномоментне швидке переміщення ока від точки до точки зветься саккадою.

Первинний вид руху - той, з якого починається процес упізнавання, свідоме цілеспрямоване «обігання» поглядом об`єкта. Таких стрибкоподібних рухів око робить два чи три за секунду.

8. Нашому поглядові властива інерція. Якщо ми сте-жимо за предметом, що рухається, то в момент його неспо-діваної зупинки наш погляд ще якусь мить рухатиметься за попередньою траєкторією.

9. Наш мозок миттєво помічає будь-яку зміну в моно-тонному русі події, в монотонних, схожих діях. Реакція на будь-яку зміну - важлива особливість сприйняття.

10. Людина з загальної картини світу фіксує свою ува-гу в першу чергу на об`єкті, що рухається.

Об`єкт, що перебуває в русі, має для нас майже магічну силу. Він приковує до себе увагу, від нього важко відір-вати погляд. У зв`язку з цим ми здатні пропустити важливу інформацію, якщо вона подається в статичній формі, і сприймемо менш важливу, якщо вона в цей час подається в кінетичній формі.

11. З двох об`єктів, що рухаються, наш погляд віддасть перевагу тому, що рухається швидше або в напрямку до нас.

12. Якщо рухається фон, а точка стоїть на місці, нам здаватиметься, що рухається точка. Фон перетворюється немовби на нерухому систему координат по відношенню до точки.

1З. Спостерігачеві, який стежить за об`єктом, що ру-хається в одному напрямку, а потім переводить погляд на статичний об`єкт, починає здаватися, що статичний руха-ється в протилежному напрямку.

14. Зір - ведучий фактор сприйняття.

Якщо зоровий канал працює перенапружено, тобто за його допомогою надходить обсяг інформації, близький до граничного порогового рівня, то в цей час найчастіше слуховий канал немовби закривається. В такий момент ми не чуємо звуку.

Силою волі навіть за таких умов ми можемо перенести увагу з зображення на звук, але тоді свідомість може не зафіксувати зорову інформацію. Наше око ніби перестає бачити.

15. Сильні звуки в процесі сприйняття подавляють слабкі, наша увага їх не фіксує.

16. Силою волі людина може виділяти окремі звуки з багатоголосного звучання (як це роблять диригенти).

17. В наше сприйняття закладено також механізм галь-мування. Він спрацьовує, коли виникає потреба відклю-чити увагу від непотрібної інформації.

18. Існують відмінності у швидкості позитивних і нега-тивних відповідей при впізнанні. На «позитивне» впіз-нання людина витрачає більше часу, ніж на те, щоб пере-конатися, що даний об`єкт «не той».

Дослідження психології сприйняття, зроблені останнім часом, дають змогу доповнити наведену систематизацію ще деякими положеннями:

19. Природа сприйняття має не тільки дискретний ха-рактер, а й здійснюється певними фазами.

Каркасом побудови відбитка-образу служать просторо-ві і семантичні (смислові) системи відрахунку. При чому просторове визначення передує рішенню інших завдань сприйняття. Відповідь на питання «де знаходиться пред-мет?» служить основою для з`ясування індивідуальних характеристик об`єкта, тобто для відповіді на питання «що це за предмет?». (Яке значення це положення має на телебаченні).

20. Загальний процес сприйняття має такий характер: від локальних просторово-часових визначень через оцінку загальних обрисів до інваріантного сприйняття тонких внутрішніх деталей та їх співрозташування.

21. Найперша фаза сприйняття дає неясне, дифузне уявлення про об`єкт. В цей період об`єкт репрезентується (представляється) у вигляді глобальних фігуративних, об-рисних характеристик. Дивлячись на крупний план, на-приклад, Гамлета, глядач відразу сприймає інформацію: це Гамлет. Для того, щоб побачити його психологічний стан, потрібен додатковий час - бо це наступна фаза сприйняття.

До речі, характерною особливістю сприйняття немов-ляти є неспроможність проникнути за контурні межі зобра-ження чи предмета. Внутрішні деталі залишаються для немовляти функціонально невидимими, не викликають потреби роздивлятися.

22. Два об`єкти, які мають однакові загальні обриси, але відрізняються внутрішніми деталями, здаються однако-вими. В усякому разі контурна подібність немовби маскує деталі, які розрізняють такі об`єкти. Щоб їх розрізнити, треба набагато більше часу й зусиль, ніж на те, щоб визна-чити особливості предметів, якщо вони різняться своїми контурно-обрисними ознаками. (Якої величезної ваги набуває це положення при трансляції, скажімо, різного роду бесід «за круглим столом»!).

23. Якщо положення об`єктів у просторі не співпадає, успішність упізнання індивідуальних характеристик вища.

24. Поряд з розміром, формою, текстурою об`єктів існують властивості, які можуть бути сприйняті лише в діях, тобто через динаміку.

25. Живі істоти завжди рухаються в середовищі, що постійно змінюється. Тому, як стверджує сучасна психоло-гія, люди в першу чергу сприймають не окремі предме-ти чи властивості, а цілісні динамічні події.

«Динамічна подія - основна одиниця інформації, з якою має справу активний спостерігач»,- стверджує, наприклад, В. Барабанщиков - один з дослідників проблем психології сприйняття³⁾.

Видатний американський естетик і психолог Р. Арн-хейм у своїй роботі «Мистецтво і візуальне сприйняття» взагалі стверджував, що кожна візуальна модель динаміч-на, а зір є не що інше, як сприйняття дії.

До речі, свого часу Л. Кулешов також з`ясував декілька психологічних факторів, що обумовлюють сприйняття дії як безперервної. Мова йде про те, що сприйняття кадру є вибірковим - глядач бачить у ньому, «прочитує» в першу чергу те, що знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з попереднім та наступним кадрами. Це одне.

Друге полягає в тому, що відчуття безперервної дії виникає тоді, коли компоновка наступного кадру продов-жує напрям руху, що почався в попередньому.

Через кілька десятиліть на новому етапі розвитку кінематографа А. Тарковський напише: «Монтаж кінець кінцем - лише ідеальний варіант склейки планів. Але цей ідеальний варіант уже закладено всередині знятого на плівку матеріалу. Правильно, грамотно змонтувати карти-ну, знайти ідеальний варіант монтажу - це означає не заважати з`єднанню окремих сцен, бо вони вже наче заздалегідь монтуються самі собою. Всередині сцен живе закон, який потрібно відчувати і відповідно до нього зро-бити склейку, підрізку тих чи інших планів»⁴⁾.

Ці слова ще і ще раз підкреслюють важливість усві-домлення внутрішніх законів будови твору.