2.8. Монтаж зі зміщенням компоновочного центру кадру

Внутрішньокадрова організація зображення, як прави-ло, передбачає спрямування уваги глядача в якесь місце екрана. Наступний кадр має свій компоновочний центр, для знаходження якого глядачеві потрібен певний час. Якщо не враховувати цей фактор, може статися, що певна частка дії (чиясь реакція, погляд, знак) буде глядачем про-

пущена.

Рис. 2.17

Водночас практика показує, що повне збігання центрів компоновки утворює на екрані стрибок. Загальне правило вимагає неодмінного зміцнення центру уваги при переході з кадру на кадр, але в той же час обмежує це зміщення. Оптимальним перескоком центру уваги є переміщення на 1/3 горизонталі кадру (рис. 2.17).

До речі, це правило стосується не лише монтажних переходів зображень одного й того ж самого об`єкта, а й різних об`єктів.

2.9. Монтаж за зміщенням осі зйомки

Знімаючи будь-який об`єкт, хочеться зафіксувати його в різних масштабах - на загальному плані, середньому і т.д.

Досить часто, особливо при репортажній зйомці, опе-ратор не має часу перенести камеру ближче чи далі. Для зміни крупності він просто змінює об`єктив і продовжує зйомку. Але виявляється, що зняті з одного місця різними об`єктивами кадри чомусь не монтуються. Зображення «стрибає».

Особливо відчутним цей «стрибок» стає, коли зйомку різних за масштабом планів здійснюють за допомогою трансфокатора (йдеться не про наїзд чи від`їзд трансфо-катором, а про зйомку чи запис двох окремих різномас-штабних кадрів за допомогою цього об`єктива). Це по-в`язано з тим, що трансфокатор, як відомо, змінює мас-штаб незмінної картинки.

Наїзд, здійснюваний рухом камери, змінює співвідно-шення предметів, тобто першопланові предмети в процесі руху весь час проектуються на різні місця фону.

Рис. 2.18

На відміну від цього рух трансфокатором здійснює наїзд на немовби уже сфотографовану картину. Внаслідок незмінності такої картинки змонтовані встик різномас-штабні зображення «стрибають». Аби цього не відбувало-ся, зміна масштабу (якої можна досягти чи зміною фокус-ної відстані трансфокатора, чи зміною об`єктива на інший, чи наближенням апарата до об`єктива) має здійснюватися при додержанні однієї умови. Зйомку наступного кадру треба робити неодмінно з деяким відхиленням від прямої, що з`єднує об`єкт і камеру. Тобто треба зробити крок убік (рис. 2.18). Композиційне зміщення, що виникне в такому випадку, забезпечить комфортність стику.

2.10. Монтаж за світлом

Кожен кадр має свій характер освітлення. Для збере-ження комфортного поєднання кадрів характер освітлення об`єкта в них повинен бути ідентичним. Не може світло в одному кадрі бути рисуючим, а в іншому розсіяним - створюватиметься враження, що дія відбувалася в різний час, за різних умов.

Таке саме враження виникатиме, якщо у поєднуваних кадрах зміниться напрям освітлення об`єкта. Якщо в пер-шому кадрі основне світло спрямоване на один бік об`єкта, а в наступному - на інший, тобто основне і допоміжне (для підсвічування) світло змінять напрямки, то знову виникне відчуття розриву (рис. 2.19).

Рис. 2.19

Рис. 2.20

Рис. 2.21

Так само дискомфортним виглядатиме різка зміна ос-вітленості кадру. Враження єдності події у глядача знову-таки не буде.

Загальний закон говорить, що зміна міри освітленості не повинна перевищувати третини площі кадру.

Для створення комфортного сприйняття стику кадрів необхідно також зберегти певне співвідношення в мірі та характері освітлення об`єкта і фону (рис. 2.20).

Зміна цього співвідношення (світлого на темному, і навпаки) теж не повинна перевищувати третини загальної площі кадру. Оптимальною буде схема, запропонована на рис. 2.21.