Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
history.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
09.12.2018
Размер:
767.49 Кб
Скачать

10. Розпад світової колоніальної системи і утворення незалежних країн. Проблеми вибору шляхів незалежного розвитку.

Важливим чинником світового розвитку перших повоєнних десятиліть став розпад колоніальної системи. Його зумовили дві обста­вини: по-перше, в добу НТР колоніальна система як така втратила сенс, перестала бути рентабельною для метрополій; по-друге, розгортався на­ціонально-визвольний рух. У перші повоєнні роки він набув найбіль­шого піднесення в Азії, зокрема в південно-східній її частині, на Се­редньому Сході. Позбулися колоніалізму народи Індонезії, Індії. Акти­візувався він і на Близькому Сході. На початку 60-х років звільнився Африканський континент. З політичної карти світу зникли британсь­ка, французька, бельгійська, а в 70-х роках - португальська колоніаль­ні імперії. В Азії й Африці виникли понад 80 нових суверенних держав. їх стали називати «країнами, що розвиваються», або «країнами третьо­го світу». Нові держави залишались економічно слабкими, залежними від допомоги й підтримки розвинутих країн. Щодо зовнішньополітич­ної орієнтації, то більшість з них зайняли позаблокову позицію.

11. "Рух неприєднання", його суть і значення.

Становлення Руху неприєднання пов'язане з виходом: на міжнародну арену молодих країн Азії, Африки, Латинської Америки. Цей рух організаційно сформувався 1961 р. у Белграді, де відбулася перша конференція країн, що не приєдналися до военно-політичних блоків. У ній взяли участь делегації 25 країн. Кількість учасників від конференції до конференції зростала і на початку 90-х років вже становила понад 120.

Лідерів національно-визвольної боротьби змінили діячі постколоніальної доби. Однак це не вплинуло на загальну доктрину неприєднання. Проблема членства в Русі неприєднання була предметом постійних суперечок. Перша конференція визначила, що до нього належать ті країни, які виявляють самостійність у політиці, підтримують національно-визвольну боротьбу, не беруть участі у будь-яких колективних воєнних союзах, не надають іноземним країнам військових баз на своїй території. Більшість афро-азійських країн дотримувалися думки, що до організації повинні вступати тільки колишні колонії. Югославія ж і деякі латино-американські країни наполягали на участі в Русі навіть держав комуністичного табору за умови, якщо ті не є членами Варшавського договору. Ця пропозиція перемогла, і членами Руху стали Куба і Демократична Республіка В'єтнам

Життєздатність Руху неприєднання значною мірою визначалася тим, що його програма не обмежувалася деколонізацією та позаблоковістю. За змістом вона була масштабнішою і віддзеркалювала прагнення молодих держав до проведення рівноправної міжнародної економічної політики, запровадження принципів мирного співіснування. Рух, зокрема, виступав як активний поборник ліквідації ядерної загрози. Ця організація відіграла позитивну роль при розв'язанні багатьох конфліктів. Учасники Руху неприєднання виступали проти війни в Індокитаї, на Близькому Сході, проти втручання воєнно-політичних блоків в африканські справи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]