2.6. Причини та умови виникнення культу особи Сталіна.

Культ особи Сталіна сформувався в певних історичних умовах. Радянський Союз перебував в оточенні капіталістичних держав, політичні лідери яких здійснювали ворожу, агресивну політику щодо СРСР. У перехідний від капіталізму до соціалізму період зоерігалась соціально-класова основа для опору соціалістичним перетворенням. Техніко-економічна відсталість країни об'єктивно диктувала не­обхідність форсованих темпів розвитку економіки. Через це багатьом — від найвищого керівництва до рядових робітників — здавалося, що тільки командні методи можуть забезпечити швидкі темпи розвитку. Серед основних причин виникнення культу особи Сталіна слід назвати дрібнобуржуазний характер населення країни, в тому числі робітничого класу. Робітники, які прийшли із села в ході індустріалізації, заполонили старі промислові міста, розмили й розчи­нили в собі ядро кадрових робітників. Масова свідомість робітників у цих умовах переставала бути серйозною перешкодою для авторитар­ного режиму. Навпаки, в свідомості нових робітників, далеких від тра­дицій пролетарської солідарності, жорстка виробнича дисципліна (по­будована на командно-наказових засадах), виступала якразок нор­мальної, єдино можливої організації всього суспільного життя, в тому числі й політики. Дрібнобуржуазній психології взагалі властивий потяг до сильної особи, «твердої руки», притаманні вождистські ілюзії.

Велику (якщо не вирішальну) роль відіграли низький рівень за-гальної культури населення, відсутність належного рівня політичної культури і демократичних традицій у радянському суспільстві. Народи нашої країни століттями були позбавлені можливості брати участь у житті держави, в масах (в тому числі і партійних) були надзвичайно слабо розвинуті демократичні традиції, уміння і навички захищати

свої права.

Однією з обставин, яка сприяла зміцненю режиму особистої влади Сталіна, було використання ним у своїх корисливих цілях таких якостей радянських людей, як самовідданість, стійкість, безмежна віра в торжество ідеалів революції. Сталін уміло зіграв на революційному ентузіазмі трудящих мас, на властивих всякому масовому рухові утопічних » зрівняльних тенденціях, на прагненні авангарду якнайш­видше досягнути мети. Готовність іти в ім'я великої мети на самопо­жертву, переконання широких мас у тому, що приклад Росії сколихне весь світ і приведе до світової революції, майстерно використовувались Сталіним у боротьбі з політичними противниками. Фарисейська експ­луатація ним високих моральних якостей народу і його соціальних ідеалів використовувалась у першу чергу для зміцнення режиму осо­бистої влади.

Сталін зробив все можливе, щоб розколоти, а потім і усунути (аж до фізичнії розправи) старий керівний склад партії і уряду. В затвердженому II з'їздом рад списку першого радянського уряду першим стоїть прізвище Леніна, останнім — Сталіна. Між ними — ще 13 прізвищ. З цих людей лише троє померли своєю смертю. Інші десять були оголошені ворогами народу і знищені.

Значну роль у створенні і зміцненні культу особи Сталіна відіграла ідеологічна, політико-виховна робота партії, яка формувала суспільну свідомість, в тому числі й історико-партійна наука.

Завершуючи розгляд цього питання, назвемо найхарактерніші риси сталінщини як тоталітарної системи керівництва суспільством. Це — відчуження трудящих від власності, відокремлення уряду від народу, народу від уряду; узурпація влади в партії і державі й зосе­редження її в руках однієї людини; створення адміністративно-коман­дної системи влади; граничний волюнтаризм у керівництві політикою й економікою, ліквідація колективного керівництва і плюралізму ду­мок у партії, підміна їх одноосібними рішеннями, замаскованими під рішення з'їздів, конференцій і пленумів ЦК; відмова від соціалістичного демократизму і встановлення перманентного терору, спрямованого своїм вістрям проти народу і партії, а також цілковите нехтування загальнолюдськими цінностями; розкол міжнародного ко­муністичного руху і політика підпорядкування його цілям єдиновладдя.