- •Тема 1. Соціально-політичний розвиток світу наприкінці XIX - початку XX ст.
- •1. Історична обумовленість буржуазних перетворень в Європейській країнах.
- •2. Поясніть, яку роль відіграють буржуазні революції в перетвореннях суспільного життя.
- •3. Дайте пояснення, коли і за яких умов відбуваються буржуазні революції. Чому в різних країнах вони відбуваються не в один час і відрізняються одна від одної тривалістю розвитку?
- •4. Поясніть, чим обумовлена різноманітність форм буржуазних революцій.
- •1.2. Зародження робітничого руху на Заході, його еволюція й ідейні основи.
- •1.3. Становлення й розвиток соціал-демократичного руху на Заході, II Інтернаціонал.
- •1.6. Розкрийте суть народницького руху, покажіть його еволюцію наприкінці XIX - поч. XX ст.
- •5. Піднесення українського національного руху на початку XX ст. Утворення національних політичних партій.
- •10. Розкріпіте зміст поняття "Пробудження Азії".
- •Тема 3. Перша світова війна. Революційні процесії в світі /1914-1918/.
- •6. Лютнева буржуазно-демократична революція.
- •7.Двовладдя, його суть.
- •10. Охарактеризуйте розстановку політичних сил у Росії після липневої кризи 1917р.
- •11. Перемога жовтневого збройного повстання в Петрограді.
- •12. Іі Всеросійський з’їзд рад.
- •13.Завершення першої світової війни та її наслідки для світу.
- •Тема 4. Революційні події і громадянська війна в україні /1917-1920/
- •1.Політичне становище в Україні після перемоги Лютневої бурж.-демократичної революції в Росії.
- •2.Створення уцр, її соц. База і програма діяльності.
- •3.Універсали цр їх зміст та історичне значення.
- •8. Чи були альтернативи жовтневої революції? .
- •2. Початок першої св. Війни, причини і характер.
- •3. Відношення до першої св. Війни різних класів і партій.
- •4.Що слід розуміти під крахом іі Інтернаціоналу ?
- •5.Загострення внутрішніх суперечностей, визрівання революційної ситуації у воюючих країнах в умовах першої св. Війни.
- •Ііі Універсал. Ііі Універсал було прийнято 7 (20) листопада на засіданні Малої Ради уцр. Широко проголошений він був 9 листопада 1917р. На Софійському, майдані в Києві.
- •4.Перший Всеукраїнський з’їзд Рад. Створення другого центру влади в Україні.
- •5.Війна Радянської Росії проти унр(кінець 1917 – початок 1918 рр.).Причини поразок укр. Військ.
- •1.3.Проголошення зунр, її зовнішня і внутрішня політика.
- •1.4.Прихід до влади в Україні Директорії. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр.
- •1.5.Обставини і значення об’єднання унр і зунр у 1919р.
- •Тема 5. Соціально-політичні процеси в світі в 20-30рр.
- •1. Вкажіть найбільш характерні риси геополітичних змін в світі після 1-ї світової війни.
- •2. Паризька мирна конференція та її рішення.
- •3. Розкріпіте процес складання Версальсько-Вашингтонської системи договорів? в чому її особливості?
- •4.Чим обумовлювалось зростання ролі сша на світову політику після 1-ї світової війни? Вкажіть на особливості соціально-економічного та політичного розвитку сша у 20-ті роки.
- •1.6.Боротьба укр. Селянства проти політики “воєнного комунізму”.Н.Махно.
- •1.7.Вторгнення на територію України денікінської армії. Конфлікт між лідерами національних і великодержавних сил.
- •1.8.Варшавський договір Петлюри з Пілсудським та його наслідки.
- •1.9.Радянсько-Польська війна і Україна.
- •6.Брестський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу, його зміст та наслідки.
- •1.1.Державний переворот 1918 року в Україні. Становлення Гетьманського режиму.
- •1.2.Внутрішня і зовнішня політика укр.Держави п.Скоропадського.
- •5.Які риси характеризували процес соціально-економічної та політичної стабілізації західних країн у 20-ті роки?
- •6. Вкажіть на причини виникнення та поширення фашистського руху у Європі після 1-ї світової війни. Що обумовило встановлення в Італії у 1922 році фашистської диктатури?
- •1.5. Розкрийте суть "нового курсу" ф.Д. Рузвельта. Яку роль відіграло його здійснення для стабілізації американської економіки у після-кризовий період?
- •2.2. Нова економічна політика, її суть та історичне значення.
- •2.3.Політична система радянського суспільства періоду 20-х років.
- •2.6. Причини та умови виникнення культу особи Сталіна.
- •3.2. Розкрийте суперечливий характер соціально-економічного і політичного розвитку радянського суспільства в умовах сталінщини.
- •1.6.Назвіть причини встановлення фашистської диктатури в Німеччині в січні 1933 р.
- •1.7.Проаналізуйте реакційну суть доктрини та практики націонал-соціалізму.
- •1.8. Охарактеризуйте процес складання єдиного фашистського фронту в ряді країн Заходу у 30-ті роки, його мету і результати.
- •2.1. Суспільно-політична криза радянської системи в 1920-1921 рр.: пошуки виходу.
- •7. В чому слід вбачати причини економічного, політичного і воєнного співробітництва Радянської Росії та Німеччини у 20-х - поч. 30-х років?
- •8.Яку роль відіграла Рапальська угода Німеччини з Радянською Росією в процесі визнання останньої західним світом у 20-ті роки?
- •9.Проаналізуйте тенденції розвитку міжнародного робітничого руху у 20-ті роки. Що обумовлювало ідейний і організаційний розкол міжнародного робітничого руху у цей період?
- •1.1.Розкрійте причини і особливості світової економічної кризи 1929-1933 рр.
- •3.3.Політика насильницької колективізації як засіб зміцнення адміністративно-командної системи, її соціально-економічні наслідки.
- •3.4.Наростання деформацій політичної системи радянського суспільства в др. Половині 20-х в 30-ті роки.
- •3.5. Конституція срср 1936 р. Ілюзорний характер демократії і конституційних форм в умовах тоталітаризму.
- •Соціально-економічні і політичні підсумки соціалістичних перетворень в срср в 20-ті -30-ті роки: досягнення і прорахунки.
- •6. Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Початок Великої Вітчизняної війни, її характер і цілі.
- •7. Якими причинами пояснюються невдачі і поразки Червоної Армії на початковому періодіВеликої Вітчизняної війни?
- •4. Перевооружение шло крайне медленно. Новые танки и самолеты, другое виды вооружений были поставлены на серийное производство только в 1940—1941 гг.
- •13. Тегеранська конференція керівників трьох великих дерії..Їв та її рішення. Проблема відкриття другого фронту
- •14. Ялтинська /Кримська/ конференція голів урядів срср, сша і Англії, її рішення,значеня.
- •16. Вступ срср у війну проти Японії. Розгром радянськими військами Квантунської армії і його значення.
- •17. Розгром фашистської Німеччини і мілітаристської Японії. Закінчення другої світової війни.
- •9. Розкрийте процес створення і значення антигітлерівської коаліції в ході другої світової війни.
- •8. Яке значення розгрому німецько-фашистських військ під Москвою?
- •10. У чому полягає суть корінного перелому у ході Великої Вітчизняної і другої світової війни? з якими подіями на радянсько-німецькому фронті він зв'заний?
- •Тема 6. Друга світова війна. Велика вітчизняна війна /1939-1945/.
- •2. Радянсько-німецькі договори 1939 року,їх суть і сучасні оцінки.
- •5. Виникнення руху Опору народів країн, окупованих фашистською Німеччиною.
- •9. Вкажіть на причини утворення протиборствуючих воєно-політичних блоків, іх цілі. Назвіть їх.
- •10. Розпад світової колоніальної системи і утворення незалежних країн. Проблеми вибору шляхів незалежного розвитку.
- •11. "Рух неприєднання", його суть і значення.
- •12. Розкрийте причини розколу Німеччини на дві німецькі держави.
- •1.1.Вступ людства в епоху науково-технічної революції. Зміст і характерні особливості 1-го етапу нтр.
- •1.2 . На яких напрямках базувався перший етап нтр?
- •1.3.Вплив нтр на соціально-політичні процеси в країнах Заходу.
- •1.4.Суть соціальних проблем у країнах Заходу в умовах нтр.
- •1.5.Еволюція ідеологічних і політичних позицій провідних політичних партій в країнах Заходу.
- •1.6.Нтр і наростання ядерної загрози для людства.
- •1.7.Особливості розвитку нтр в країнах соціалізму. Нтр і соціальні проблеми в країнах соц. Співдружності.
- •1.9.Причини відставання соціалістичних країн від Західних держав у науково-технічній сфері.
- •Тема 8. Нові риси світового розвитку у 70-ті - середині 80-х рр.
- •1. Вкажіть на базові напрямки другого етапу нтр.
- •2. Розкрійте якісні зміни в економічній структурі та соціально-політичній сфері країн Заходу в умовах другого етапу нтр.
- •3. Причини економічних потрясінь 70-х - поч. 80-х рр. У провідних державах світу, їх особливості.
- •4. Посилення впливу держави на реалізацію соціальних програм у капіталістичному світі.
- •5. Ідеологія і практика лівих, ліберально-реформістських і консервативних партій в умовах розвитку нтр.
- •6. Світовий ліберальний рух 70-х - середини 80-х рр., його суть.
- •7. Глобальні екологічні проблеми в умовах нтр і перспективи їх вирішення.
- •8. Наростання кризових явищ в економічному і суспільно-політичному житті в країнах соціалізму.
- •13. Розкрийте соціально-політичні процеси в Радянському Сою і в відбудовчий період.
- •14. В чому знайшов своє вираження ідеологічний наступ сталінлщни в післявоєнний період.
- •15. Суть протиборства між двома соціально-політичними системами в післявоєнному світі.
- •16. Карибська криза, її причини і політичні уроки для світу.
- •Тема 7. Післявоєнний устрій світу. Протиборство двох світових систем. Вступ людства в епоху нтр /1945-1960 рр.
- •1. Охарактеризуйте, які геополітичні зміни у світі стали наслідком закінчення Другої світової війни.
- •2. 3 Якою метою було утворено Організацію Об'єднаних Націй? Покажіть роль і місце України в її утворенні.
- •6. Розкрийте політичний зміст "Доктрини Трумена".
- •Розкрийте суть і значення "Плану Маршалла".
- •8. Яку подію слід розцінювати як початок "холодної війни"?
3.Універсали цр їх зміст та історичне значення.
І-й Універсал. 10 червня, в умовах загальнонаціонального піднесення, на ІІ-ому Всеукраїнському з'їзді Рад було оприлюднено Універсал «До українського народу на Україні й поза Україною сущою», який дістав назву 1-го універсалу УЦР.
В ньому, всупереч волі Тимчасового уряду, самочинно проголошувалася автономія України (що охоплює 9 губерній) у складі Російської федеративної держави, право українців бути господарями на своїй землі; ЦР оголошувала себе органом, що має право приймати акти конституційного значення; визнавалося за необхідність скликання українського сейму; визнавалася рівність усіх національних меншин і висловлювалася надія, що вони будуть разом з українським народом будувати автономний устрій держави. Проголошенням 1-
8. Чи були альтернативи жовтневої революції? .
Слід відзначити, що дискусії про альтернативи, які були у Росії в 1917- му або 192'1-му рр., мають не лише наукове, але й велике практичне значення. Розробка проблеми історичних альтернатив орієнтує нас на пошук найсприятливіших форм і методів суспільних перетворень у сучасних умовах.
Серед суспільствознавців та істориків єдиної думки з питання чи була у 1917 р. альтернатива Жовтню, немає. Одні вважають, що не існувало і не могло існувати, тому що Жовтнева революція і перехід до соціалізму були історичною неминучістю. Інші стверджують, що альтерна тиви не виникло через реальне співвідношення суспільних сил — е осени 1917 р.вирішальна перевага була на боці більшовиків.
Треті виходять з того, що тільки повалення буржуазії і перехід до соціалізму відкривали вихід з глухого кута, в якому спинила Росія 1917 року внаслідок війни і розрухи, і дозволяли вирішити інтересах більшості народу проблеми миру, землі, національного визволення.
Якщо перша точка зору відтворює минулі догматичні стереотипи про «залізну» непорушність дії суспільних закономірностей, що виключають інші варіанти, крім революційного, то дві останні залежать від різного розуміння історичної альтернативи. За всіх обставин, категоричне твердження про відсутність у 1917 р. альтернативи Жовті не відповідає дійсності.
На нашу думку, альтернатива Жовтневій революції справді була
9. Боротьба класів і політичних партій за різні шляхи розвитку Росії після Лютневої революції.
Відомо, що після поразки першої російської революції 1905- 1907 рр. між класами і політичними партіями ціле десятиріччя точилася боротьба навколо двох можливостей буржуазного розвитку: . Росія шляхом реформ «зверху» перетвориться на конституційну буржуазну монархію, або нова революція «знизу» повалить царизм.
Ліберальна буржуазія, очолювана партією кадетів, прагнула спрямувати розвиток країни першим шляхом і тим запобігти революційним потрясінням. Своєї мети вона намагалася досягнути шляхом поділу влади з царизмом.
Проте Микола II і його оточення не бажали поступитися хоч би частиною влади, заблокували можливість проведення будь-яких реформ. Тому лютневий вибух був історично неминучим. А відтоді перед країною постала альтернатива: або реформістські перетворення, які очищали соціальні й економічні структури країни від залишків феодалізму і встановлювали демократичний суспільний лад, або соціалістична революція.Отже, чому ж Росія, не закінчивши ще еволюції до зрілого й вільного капіталізму, не закріпивши демократичного ладу, різко повернула в інший бік? Вибір шляху розвитку Росії у 1917 р. залежав значною мірою від розстановки класових та політичних сил. .
Треба відзначити, що з такої важливої проблеми, як особливості перегрупування класових і політичних сил після Лютневої революції, теж немає єдності думок. Частина істориків вважає, що боролися не три, а два політичні табори — пролетарський і буржуазний. Такий погляд суперечить історичній дійсності. Після Лютневої революції діяли три основні суспільні сили, три політичні табори: 1) буржуазія, 2) пролетаріат, 3) дрібна буржуазія, передусім селянство.
Ці сили та їхні політичні партії — далеко неоднозначне оцінювали підсумки Лютневої революції і по-різному уявляли собі перспективи розвитку Росії.
Головна партія буржуазії — кадети — з опозиційної партії, якою вона була до Лютневої революції, перетворилася на партію влади. До Тимчасового уряду ввійшли Г.ЕЛьвов (прем'єр-міністр і міністр внутрішніх справ), П.М.Мілюков (міністр іноземних справ), О.В.Гучков (воєнний і морський міністр) та ін. Ідеологи кадетів вважали, що попереду — тривалий період стабільного капіталістичного розвитку країни. Вони намагалися покінчити з двовладдям, встановити повновладну буржуазну диктатуру, рішуче виступали за продовження війни. Як ми вже відзначали, уряд не збирався вирішувати демократичні завдання Лютневої революції.
Прийшовши до влади, буржуазія щодо соціальних реформ зайняла цілком однозначну позицію: «спочатку заспокоєння, а потім реформи».
Тимчасовий уряд, названий так тому, що повинен був працювати тільки до скликання Установчих зборів, всіляко саботував Їх проведення, побоюючись, що в умовах демократичної революції вони стануть занадто лівими. Деякі кадети вже влітку 1917 р. вважали, що Установчі збори як засіб визначення майбутніх форм російської державності є безперспективними.
Після Лютневої революції змінилося і становище меншовиків та есерів, їхні лідери з початку виникнення Петроградської ради перебували в її виконкомі, що до червня 1917 р. фактично очолював всю систему рад. У травні видатні діячі партій меншовиків (М.І.Скобелєв, І.Г.Церетелі) та есерів (О.Ф.Керенський, В.М.Чернов) увійшли до складу Тимчасового уряду, тобто стали урядовими партіями. Відтоді ці дві партії були у Тимчасовому уряді аж до його повалення. Потрібно зазначити, що протягом всього періоду від лютого до жовтня цим партіям належало визначне місце у політичному житті країни, а з березня по серпень вони користувалися підтримкою значної частини трудящих.
Меншовики і есери, незважаючи на різні погляди щодо шляхів руху до соціалізму, у питанні про його перспективу в Росії були одностайні. їхньою метою було вирішення назрілих завдань реформаторськими методами, виведення країни з кризи і забезпечення її розвитку буржуазно-демократичним шляхом. Меншовики були переконані, ще Росія не дозріла до соціалізму і межею можливих завоювань може бути повна демократизація країни на базі буржуазних економічних відносин.
Меншовики й есери сподівалися на досвід, знання і творчо-ор ганізаторські здібності російської буржуазії. Але вона не виправдала не могла виправдати їхніх надій. Короткозора політична позиція буржуазії визначила і банкрутство політики есерів та меншовиків. Зрештою їхнім лідерам довелося відмовитися від програми соціальних ре форм, принести їх в жертву політиці співробітництва з буржуазією., ось маси, особливо селяни й солдати, протягом перших місяців революції довіряли есерам і меншовикам, сподівалися на можливе вирішення всіх питань саме шляхом реформ і угоди з буржуазією.
Гостра боротьба навколо оцінки історичної обстановки і питання про шляхи розвитку країни після Лютневої революції розгорнулася РСДРП. Вона виявилася у визначенні тактики партії з питань війни і миру, ставлення до Тимчасового уряду тощо. У більшовиків спочатку сформувалися такі альтернативні позиції: 1) ленінська, що викладена у «Листах здалека» і «Квітневих тезах», 2) позиція переважно більшості більшовиків, які працювали в Росії, сформульована у документах Російського бюро ЦК, Петербурзького та інших комітетів.
Російське-бюро ЦК вважало, що буржуазно-демократичну революцію ще не закінчено і не бачило перспективи переростання її у соціалістичну революцію, вважаючи таку передчасною. Бюро відповідно .сформулювало і політику щодо буржуазного Тимчасового уряду, намагаючись впливати на нього, щоб примусити здійснювати революційні заходи.
Платформа, розроблена Леніним, передбачала переростання буржуазно-демократичної революції у революцію соціалістичну, відмова від будь-якої підтримки Тимчасового уряду, створення республіки рад як політичної форми диктатури пролетаріату, негайне укладання демократичного миру, конфіскація поміщицьких земель і націоналізація всіх земель в країні, негайне злиття всіх банків країни в один загальнонаціональний банк і контроль рад робітничих і солдатських депутатів за його діяльністю, контроль рад за суспільним виробництвом і розподілом продуктів. У ході полеміки, що розгорнулася в РСДРП, було прийнято ленінську платформу.
Ситуація, що склалася в умовах двовладдя, давала можливість мирного розвитку революції. Така можливість обумовлювалась, по-перше, співвідношенням класових сил на користь пролетаріату, 'який не тільки залучив на свій бік солдатські й матроські маси, але й швидко почав створювати власну збройну силу — Червону гвардію. Народ був озброєний. Це стало вирішальним фактором.
По-друге, можливість мирного розвитку революції була зумовлена також наявністю рад, — готової форми нової державної влади.
По-третє, сприятливою була і міжнародна обстановка: два імперіалістичні угруповання воювали між собою. Все це разом узяте і створювало .об'єктивні можливості мирного розвитку революції.
Виходячи з принципового положення про те, що основною силою революційного процесу є трудящі маси і від того, на який бік стануть робітники й селяни, врешті-решт залежатиме вирішення основного питання революції — питання про владу, політичні партії в умовах двовладдя розгорнули боротьбу за маси.
Необхідно зазначити, що після перемоги Лютневої революції більшість робітників, солдатів і селян йшли не за більшовиками, а за меншовиками і есерами. У цих умовах більшовики головне завдання бачили у залученні мас на свій бік.
Не розкриваючи суті, назвемо лише основні напрями боротьби більшовиків за маси: 1) робота в радах, наймасовіших класових організаціях трудящих; 2) робота серед робітничого класу, в профспілках і фабрично-заводських комітетах; 3) робота серед селян, боротьба за залучення трудящих села і передусім селянської бідноти на бік революції; 4) діяльність у національних районах країни; 5) військова і бойова робота з метою створення власних збройних сил.Про швидкі темпи і глибину процесу політичного прозріння мас свідчили три політичні кризи в країні. Квітнева криза була викликана стихійними могутніми демонстраціями робітників і солдатів Петрограда (20—21 квітня 1917 р.), що протестували проти політики продовження війни. Це було пов'язане із зверненням 18 квітня міністра іноземних справ Тимчасового уряду Мілюкова до країн Антанти з нотою, в якій повідомлялося про вірність цього уряду союзницьким зобов'язанням і намірам «довести світову війну до вирішальної перемоги».
Нота Мілюкова викликала велике незадоволення робітників і солдатів. Тиск мас був настільки великий, що позиції Тимчасового уряду похитнулися, з його складу були виведені особливо ненависні народові міністри — Гучков і Мілюков. Сталась урядова криза. Щоб врятувати становище. Тимчасовий уряд вводить до свого складу 6 нових міністрів: есерів Керенського і Чернова, меншовиків Скобелєва і Церетелі, Народних соціалістів — Пешехонова і Переверзєва. Утворився перший коаліційний Тимчасовий уряд. Однак двовладдя не перестало існувати: маси ще довіряли меншовикам і есерам, які заявляли, що вони стоять на сторожі інтересів «революційної демократії».
Не минуло й двох" місяців після бурхливих квітневих подій, як столицю, а разом з нею і всю країну, вразила нова політ» на криза. Її причиною було нове невдоволення мас політикою Тимчасового уряду. 18 червня сотні тисяч робітників і солдатів Петрограда вийшли на вулиці під гаслами: “Вся влада радам!”, «Геть десять міністрів-капіталістів!», «Геть війну!» та ін. Це була грандіозна політична демонстрація революційних робітників і солдатів. Виступ робітників і солдатів Петрограда був підтриманий численними демонстраціями трудящих Москви, Києва, Харкова, Риги, Ростова, Воронежа, Володимира та інших промислових центрів. Проте Червнева криза також не привела до ліквідації Тимчасового уряду. Збереглося і двовладдя, отже, причини кризи не були усунуті.
До війни за переділ світу готувалися всі, але основними конкурентами у боротьбі за світове панування стали Англія і Німеччина, між якими виникли найгостріші суперечності. У своїх прагненнях до колоніальних загарбань Німеччина завжди натрапляла на протидію Англії.
Зростання політичної кризи у світі, загострення капіталістичних суперечностей в кінці XIX і особливо на початку XX ст. призвело до створення у Європі двох ворожих воєнно-політичних союзів — Антанти, що об'єднувала Англію, Францію і Росію, та Троїстого союзу, до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина й Італія.
Яку мету ставила перед собою кожна з цих країн, розв'язуючи війну?
Особливо активну боротьбу за світове панування і переділ колоній проводила Німеччина. Прагнучи до світового панування, вона ставила перед собою завдання загарбати англійські та французькі колонії, частину території Росії, а також підкорити своєму впливові країни Балканського півострова. Австро-Угорщина також домагалася встановлення свого панування на Балканах і відторгнення частини території Російської держави. Англія сподівалася відібрати колонії у Німеччини, захопити нафтові райони — Месопотамію і Палестину, закріпитися у Північній Африці; Франція — повернути Ельзас і Лотарингію, захопити Саарський вугільний басейн і німецькі колонії; Росія — оволодіти Константинополем, чорноморськими протоками, частиною Туреччини і Галичини; Італія — збільшити свої колоніальні володіння, загарбати значну територію на Балканах.
США до війни не підтримували жодного з європейських угруповань, але, безперечно, не були байдужими до європейської політики. Вступивши у 1918 р. у війну на боці Антанти, США забезпечили її перемогу в боротьбі з країнами німецького блоку.