
- •Походження, сутність і ф-ції політики.
- •1.Класифікація політ. Партій України.
- •Становлення політології як науки, об’єкт, предмет, методи дослідження і ф-ції.
- •2. Особливості політ. Думки Стародавнього світу.
- •Політична думка Античності (Платон, Арістотель).
- •3. Основні шляхи демократизації України.
- •Політична думка середньовіччя (Фома Аквінський, Марсилій Подуанський).
- •4. Характерні риси політ. Культури в Укр.
- •Політ. Думка епохи просвітництва (Монтеск’є і Руссо).
- •5. Легітимність політ. Влади та її види за Вебером.
- •Політ. Думка Нового часу (Гоббс і Локк).
- •6. Особливості партійної сис-ми Укр.
- •Політична думка України.
- •7. Якості політика за Вебером.
- •Сутність влади, види та ресурси влади.
- •8. Форма правління і територіального устрою України.
- •Сучасні теоретичні трактовки політичної влади.
- •9. Типи лідерства за Вебером.
- •Сутність, структура, ознаки політ. Влади.
- •10. Правила поведінки для державця (Макіавеллі «Державець»).
- •Сутність, структура, типологія і ф-ції політ. Еліт.
- •11. Типи політ. Сис-м.
- •Моделі політ. Сис-м Істона, Алмонда і Дойча.
- •12. Проблеми становлення соц.. Держави в Україні.
- •13. Формування і розвиток елітарних уявлень. Теорії політ. Еліт.
- •13. Типи політиків за Вебером.
- •Сутність, ф-ції і типологія політ. Лідерства.
- •14. Погляди Платона в його праці «Держава»
- •Сутність, структура, ф-ції і типи політичних сис-м.
- •15. Типи політ. Процесів.
- •16. Поняття, принципи та форми демократії.
- •16. Політичні погляди Конфуція.
- •17. Характеристика тоталітарного політ. Режиму.
- •17. Типи політ. Еліт.
- •18. Характеристика авторитарного політ. Режиму.
- •18. Групи інтересів. Ознаки та функції громадсько-політ. Рухів
- •19. Сутність, походження, ознаки, ф-ції і типи держав.
- •19. Пріоритети зовнішньополіт. Діяльності Укр.
- •20. Характеристика монархічної форми правління.
- •20. Особливості політ. Еліти Укр.
- •21. Характеристика республіканської форми правління.
- •21. Політичні конфлікти.
- •22. Форми територіального устрою.
- •22. Поняття громадянської культури у праці Алмонда «Громадянська культура».
- •23. Походження, сутність, ознаки і ф-ції політ. Партій.
- •23. Поняття і ознаки соц. Держави.
- •24. Сутність, структура, ф-ції та типи політ. Культури.
- •24. Глобалізація.
- •25. Поняття, зміст, основні етапи політ. Соціалізації.
- •25. Форми держави за Арістотелем
- •26. Сутність, ф-ції та рівні політ. Ідеології.
- •26. Характеристика мажоритарної виборчої сис-ми.
- •27. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •27. Характеристика пропорційної виборчої сис-ми.
- •28. Лібералізм і неолібералізм.
- •28. Характеристика змішаної виборчої сис-ми.
- •29. Соціал-демократія.
- •29. Правова держава.
- •30. Фашизм і неофашизм.
- •30. Порівняння поглядів Платона і Арістотеля.
- •31. Сутність і типи політ. Процесів, політична участь.
- •31. Види партійних систем.
- •32. Міжнародна політика.
- •32. Структура політики.
13. Формування і розвиток елітарних уявлень. Теорії політ. Еліт.
Політична еліта - це сукупність осіб, які виділяються з політичного середовища на основі більш вищого ступеня розвитку окремих політичних якостей. Політична еліта складається з правлячої еліти та контреліти (перебуває в опозиції до правлячої верхівки).Термін "еліта" введений на початку XX ст. французьким дослідником Ж. Сорелем та італійським ученим В. Парето. Термін "еліта" у перекладі з французького означає "кращий", "вибраний", "відбірний". Цим поняттям позначають провідні верстви суспільства, які здійснюють керівництво у певних галузях суспільного життя.
Найпоширенішими підходами до пояснення поняття політичних еліт у політології є ціннісний і функціональний. Ціннісний (В.Паретто) еліта вважається найціннішою частиною суспільства, що володіє особливо цінними для суспільства інтелектуальними, психологічними, моральними, організаторськими та ін. рисами, які забезпечують їм переважання над іншими людьми. Еліта – наслідок природнього відбору суспільством найцінніших представників. Функціональний (Г.Моска, Р.Міхельс) пояснює існування політ еліти важливістю функцій управління, що зумовлюють особливу роль людей, що їх виконують. Управлінська праця може бути ефективною тільки тоді, коли її виконують професіонали. Висока суспільна значущість управлінської праці зумовлює і особливий соціальний статус тих, хто її виконує. Макіавелістська школа (Г.Моска, В .Парето). будь-якому суспільству властива елітарність. В основі цього лежить факт природних відмінностей людей: фізичних, психологічних, розумових, моральних. Теорія елітної демократії (Р.Даль, С.Липсет) розуміння демократії як конкурентної боротьби претендентів на керівництво суспільством під час виборч кампаній. Концепції плюралізму(С.Келлер, О.Штаммер, Д.Рісмен) еліта неоднорідна, складається з кількох груп. Вплив кожної з них чітко обмежується певною галуззю діяльності. Поділ на еліту і масу носить умовний характер. Жодна група, що входить до неї не спроможна зробити вирішального впливу на всі сфери життя одночасно. Ліволіберальні концепції (Ч.Міллс). Еліта – прошарок людей, які займають стратегічні посади, складається з політиків, представників бізнесу і військових. суспільство управляється винятково однією пануючою елітою. Можливості демокр інститутів (вибори, референдуми) незначні.
В будь-якому політ організмі наявні 2 класи:панівна меншість-правлячий клас, політично-залежна більшість.-клас яким правлять.Право влади меншості над більшістю виходять з якостей, притаманних правлячій меншості. До цих якостей належать передовсім організованість. Теорія Парето:У політ житті є 2 типи еліт, які змін-ть при владі одна одну. Перший тип-леви, хар-ся стабільністю розвитку політ системи, силовими методами правління, консерватизмом,Другий тип-Лиси, для них хар-ні хитрість, обман та демагогія.
13. Типи політиків за Вебером.
Серед політиків Вебер виділяє політиків «з нагоди» (всі ми, коли голосуємо на виборах чи здійснюємо схоже волевиявлення) і політиків «за сумісництвом» (всі ті довірені особи і правління партійно-політичних союзів, які займаються цією діяльністю лише за необхідності). Згідно з Вебером існує 2 способи зробити політику своєю професією: або жити «для політики», або жити «за рахунок» політики і «політикою». Перетворення політики в професійну діяльність, для якої потрібні навички в боротьбі за владу і знання її методів, створених сучасною партійною системою, зумовило поділ суспільних діячів на 2 групи: чиновники-спеціалісти і «політичні» чиновники. Зайняття політикою як професією здійснюється партіями. Справжньою професією чиновника, на думку Вебера, має бути не політика. Він повинен керувати і не повинен робити того, що політик, а саме боротися.
БИЛЕТ 14