2. Контроль і регулювання фінансових операцій міжнародних компаній

Будь-яка компанія не зможе ефективно функціонувати в ринковій економіці, якщо вона не буде займатися плануванням, прогнозуванням і регулюванням своєї діяльності. Особлива роль тут належить системі планування і регулювання міжнародних грошових операцій.

Попередньою умовою формування такої системи є фінансовий аналіз діяльності міжнародної корпорації на основі показників фінансової звітності, збору й обробки даних бухгалтерського обліку для внутрішнього управління фінансами й інформування зовнішніх користувачів.

Розробляючи і проводячи у життя систему планування, контролю і регулювання міжнародних фінансових операцій, компанії переслідують певні цілі.

По-перше, міжнародні корпорації прагнуть оптимізувати вкладення наявних засобів, погоджуючи потреби і можливості всієї системи з більш конкретизованими вимогами діючих філій.

По-друге, вони прагнуть максимізувати фінансові витрати і трансакційні витрати на здійснення угоди. Зокрема, для досягнення цієї мети може знадобитися інтернаціоналізація основних операцій міжнародних корпорацій, пов’язаних із грошовими переказами і міжнародними розрахунками.

По-третє, вони намагаються уникнути валютних збитків; унаслідок цього мобілізація наявних засобів стає досить ризикованою формою операцій.

По-четверте, міжнародні корпорації враховують ефект впливу своєї діяльності з контроля і регулювання грошових операцій на свої податкові зобов'язання. Наприклад, за допомогою дивідендів виводяться засоби з інфляційного середовища, що характеризується високим рівнем валютного ризику; однак при цьому в деяких випадках виникають додаткові зобов'язання по податкових платежах.

По-п'яте, політичні і регулюючі умови постійно змінюються в кожній окремій країні, що робить необхідним переоцінку підходів і механізмів контролю і регулювання грошових операцій.

Цілі міжнародних корпорацій при здійсненні ними планування, контролю і регулювання фінансових операцій, у свою чергу, припускають визначені стратегії і механізми.

Такі стратегії і механізми зумовлюють двоякий підхід до здійснення контролю і регулювання фінансових операцій міжнародних корпорацій, і насамперед транснаціональних корпорацій.

Перший – системний підхід до контролю і регулювання фінансових операцій.

Другий – підхід окремих закордонних філій міжнародної корпорації.

У першому випадку міжнародна корпорація розглядається як організаційна сукупність, усередині якої можуть існувати різні складові, котрі функціонують по-різному. Задачі міжнародної корпорації як організаційної сукупності дуже прості. А саме: необхідним є одержання доходу на всіх рівнях системи. Сукупність припускає те, що материнська компанія міжнародної корпорації жадає від усіх своїх окремих підрозділів (філій) приношення в жертву своїх особистих прагнень заради одержання прибутку на благо загального цілого.

В другому випадку увага буде зосереджена в більшою мірою на діях і можливостях одержання асигнувань і на розробці плану по досягненню більш вузьких і конкретизованих цілей і задач.

Очевидним є те, що системні цілі і мети окремих філій будуть частково збігатися, включаючи оптимізації грошових авуарів, зниження фінансових витрат, а також зниження заборгованості по податкових платежах і валютних збитках. Розходження виявляються у визначенні і досягненні цих цілей.

Однієї з найважливіших функцій планування і регулювання грошових операцій міжнародних корпорацій є процес прийняття рішень, що являє собою складання кошторисів міжнародних капіталовкладень і їхньої окупності.

Домінуючою характеристикою цього процесу прийняття рішень є те, що ці рішення стосуються придбання фондів, які володіють тривалим терміном корисної служби і, отже, що роблять значний вплив на рух готівки компанії ще протягом багатьох літ.

Саме тому розумні і правильні рішення по складанню кошторисів капіталовкладень і їхньої окупності також несуть доброчинний вплив на позицію міжнародної корпорації, і, навпаки, результатом неправильних рішень стане довгостроковий негативний ефект.

Типові міжнародні корпорації характеризуються значними розмірами і капиталоемкостью. Саме для таких компаній складання кошторисів капіталовкладень і їхньої окупності стає вирішальною ланкою процесу прийняття рішень.

Складання кошторисів міжнародних капіталовкладень і їхньої окупності застосовується в тих випадках, коли досліджуваний проект географічно повинний розташовуватися і виповнюватися за межами держави, у якому знаходиться компанія-інвестор.

Такі міжнародні проекти неминуче попадають у залежність від коливань курсів закордонних валют і піддані впливові визначених факторів, до яких можна віднести розходження в рівнях інфляції між країнами, а також конкретні показники ризику, властиві тільки тим країнам, у яких передбачається реалізувати досліджуваний проект.

Вище керівництво корпорації і Рада директорів більшою мірою орієнтуються на глобальний розгляд кожного окремого проекту, що є лише одним з декількох потенційних альтернативних способів застосування корпоративних ресурсів. У даному випадку спектр альтернативних рішень може включати як нефінансові, так і фінансові інвестиції. І нарешті, увага групи стратегічного планування, що працює усередині материнської корпорації й орієнтованої, в основному, на точку зору вищого керівництва, буде зосереджено на ступені «відповідності» розглянутого проекту основним стратегічним цілям міжнародної корпорації. Іншими словами, персонал групи наголошує на прибуток і зовнішні ефекти (вигода або збиток від економічної діяльності для третіх осіб без оплати або відшкодування), що передбачуваний проект може принести іншим підрозділам і дочірнім компаніям багатонаціональної корпорації.

При складанні кошторисів капіталовкладень і їхньої окупності, що включають такі міжнародні потоки, необхідно розглядати не тільки зміни в курсах закордонних валют, але і диференціальні коефіцієнти інфляції в країнах, що входять у розглянуту конфігурацію, і різниці між номінальними і фактичними процентними ставками.

Планування і регулювання міжнародних фінансових операцій, особливе складання кошторисів міжнародних капіталовкладень і їхньої окупності безпосередньо пов’язане з проблемою фінансування діяльності міжнародної корпорації.

Як видно, доходи від продажів, зроблених дочірнім відділенням, що контролюється американською материнською корпорацією, можуть виникати як у будь-якій третій країні або США, так і на внутрішніх ринках країни, де дочірнє відділення робить свої операції (приймаюча сторона). Крім цього споживані дочірнім відділенням фактори виробництва можуть бути також отримані як зі США або з третьої країни, так і з внутрішніх джерел приймаючої країни.

Аналізуючи рух доходів, товарів факторів виробництва між підрозділами міжнародної корпорації, неминуче повинні враховуватися різні показники, пов’язані з валютними курсами. Розглянемо це на прикладі закордонних філій, які контролюються іноземними міжнародними компаніями. Так, обсяг знову доданої вартості, виробленої на цих філіях в обробній промисловості за поточним курсом американського долара зріс за 1989-1998 рр. на 46% (до 251 млрд. дол.), а за курсом 1993 р. – на 34% (до 214 млрд. дол.).