9. Роль і завдання соціології в соціальному реформуванні українського суспільства.

Перетворення, що здійснюються в Україні, зачіпають інтереси всього населення, змінюють його майновий і соц. стан, поведінку багатьох соц.груп..

Чинники, які пояснюють оволодіння С. в Україні:

1. зростає значимість соц.факторів у житті суспільства (раніше інтереси людей не враховувалися)

2. створюється правова держава, в якій має бути сформоване громадянське суспільство, зростає плюралізм ідей

3. виникло соціальне замовлення на об’єктивну соціологічну інформацію, яка дає можливість вчасно помітити тенденції та закономірності суспільного розвитку.

Соціологія вивчає думки і сподівання населення, їх потреби та інтереси, можливість впливу поведінки різних соц.груп на суспільні процеси. Вона забезпечує цією інформацією та відповідними рекомендаціями органи управління, різні політичні сили, громадські організації для її врахування при прийнятті управлінських рішень.

Останнім часом збільшується значення С. в житті суспільства. В 1990 р. створено інститут С., випускаються журнали з соціолог. питань, створено соціолог. асоціацію, С. стала обов’язковою для вивчення у ВищНавчЗакладах, з прийняттям у 2001 р. Указу Президента „Про розвиток соц.науки в Україні” започатковані держ наукові соціол.програми, створено соціол.служб в установах, поширюються знання серед населення.

Завданням С. є: відродження нац. історичного досвіду розбудови укр..суспільства. вивчення реального стану соц.явищ, зясування основних тенденцій розвитку суспільних відносин, знаходження оптимальних шляхів їх удосконалення, формування соц мислення в усіх верствах населення.

Особливо актуальним для соц. в Україні є формування соц. мислення в усіх верств населення - від робітника до керівника. Кожен член суспільства має бути певною мірою соц. освіченим, має розуміти значення і роль соц. знань у розбудові нового сусп. має вміти дати соц. оцінку виконанню своїх професійних ролей, передбачати соц. наслідки своїх втручань у суспільне життя. Зараз в Україні зростає значення формування нового соціологічного мислення, основними принципами якого мають стати відмова від ідеологізації, просування в напрямі до єдиного світового соц. знання з метою вирішення спільних завдань. Однак при цьому не повинні нівелюватися різноманітність і своєрідність різних соц. знань, багатоваріантність шляхів досягнення поставлених цілей.

Тема 2. Історія становлення і розвитку соціології.

1. Особливість протосоціологічного знання, його основні форми.

Виникнення С. не одномоментний акт, а тривалий процес накопичення знань про суспільство, котрий нараховує тисячі років. Протосоціологічний період тривав з часів Стародавнього світу до середини 19 ст (до виникнення соціології як науки). На стадіях раннього класового суспільства основними позанауковими формами відображення дійсності були міф (фантастичні пояснення суті природи і людини) і епос (оповідання про минуле народів).

Наступні періоди включали античну думку, наукові знання середньовіччя, епоху просвітництва. Кожен період демонстрував нові підходи до розвитку суспільства (колективістська, потім індивідуалістська концепції) Існувало два протилежні підходи до розуміння суспільства:

1. тлумачили суспільство як штучне утворення, вигадане правителями, монархами задля блага народу

Платон, Дж.Локк, Т.Гобс, Ж.Ж.Руссо

2. тлумачили суспільство як природне явище, а суспільний стан розглядав, як долюдський. Людина є соціальною за своєю природою, а держава як різновид суспільства - природним явищем.

Аристотель, Л.Сенека, Ж.Боден, Ш.Монтескє

У Новий час формувалися різноманіттні концепції, що пояснювали суспільне життя: ідея природних прав людини, ідея суспільного договору, ідея розподілу влад, ідея громадянського суспільства, ідея „держави права”

Початок 19 ст. ознаменувався діяльністю представників утопічного соціалізму, які обґрунтовували необхідність удосконалення суспільства, висунули ідею „ідеального” суспільства та намагалися втілити її в життя.

У межах протосоціології розивались ідеї соціального детермінізму (спричиненості соц.явищ), ідеї прогресу та регресу суспільства, а також наукового методу.