Тема 8. Соціологія праці та управління.

1. Предмет соціології праці та управління, його складові.

Соціологія праці – галузь соціології, що вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники, підвищення ефективності праці, вплив технічних, технологічних і соціальних умов на ставлення людини до праці.

Предметом соціології праці є всі її аспекти:

-соціальні закономірності й випадковості взаємодії людей у процесі виробництва через діяльність трудових колективів і особи,

-показники, що свідчать про ставлення людини і колективу до праці,

-соціальна організація підприємств та її функціонування.

Соціологія управління – галузь соціології, що вивчає соціальні наслідки механізму цілеспрямованого впливу на соціальні структури та процеси в суспільстві, а також соціальні відносини, що з ним зв’язані. Це стосується всіх без винятку сфер діяльності людини. Це міждисциплінарна наука, що вивчає проблеми управління поєднуючи економічні, політичні, соціальні, правові та психологічні підходи до управління.

Основні складові соціального управління:

- розробка й організація управлінських рішень

- збір, аналіз й використання інформації, різноманітних методів впливу на об’єкт соціального управління та стилів керівництва

- розвиток самоврядування в трудових колективах та виробничої демократії

- планування соціального розвитку об’єктів соціального управління, організація реалізації цих планів та контроль за їх виконанням.

2. Особливості соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини зумовлені поділом праці та кооперацією праці, виникають між працівником і соціальними групами колективу як відносини рівності й нерівності залежно від місця цих суб’єктів у процесі праці, їх досвіду, умінь та інтересів.

Суб’єкти праці: соціальні спільності та групи, до складу яких входять підприємці, менеджери, службові, робітники тощо. Вони різняться за своїм соціальним станом, становищем у трудових відносинах (мають різну кваліфікацію, досвід, досвід рівень і джерела прибутків).

Соціально-трудові відносини класифікуються за такими ознаками:

- за змістом діяльності – виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні, управлінсько-організаційні

- за суб’єктами відносин – між колективні і внутрішньо колективні

- за наявністю владних повноважень – по-горизонталі та по-вертикалі

- за способом розподілу результатів праці – за кількістю та якістю праці, грошовим внеском, майновим внеском, обсягом інтелектуальної власності

- за ступенем регламентованості – формальні і неформальні

- за характером спілкування – безпосередні, опосередковані, між особисті, безособові

3. Основні види соціальних процесів у трудовій сфері.

Формування та розвиток соціально-трудових відносин відбувається у вигляді соціальних процесів, що відбивають функціонування трудових колективів, груп та окремих працівників.

Розрізняють такі види соціальних процесів у трудовій сфері:

- базові: - праця що впливає на соціальний стан, інтереси, кваліфікаційний рівень виконавців трудових функцій, формування їхньої особистості

-інтегративні – формування, функціонування та розвиток трудових колективів, що забезпечують цілісність усієї трудової системи

-цілісно-орієнтаційні – мотивація, соціалізація, адаптація, що формують ціннісні, норми, орієнтації відповідного способу життя

-трудових переміщень – плинність кажрів та регульовані зміни місця працівника у системі суспільного поділу праці.