17. Сутність теорії соціальної стратифікації.

Соц. стратифікація = це процес, що безперервно триває у суспільстві та наявність результатів процесу. = існуюча в суспільстві, а також в спільнотах і групах нерівність, яка виявляється в неоднаковому доступі до соц.благ, ресурсів і володіння ними.

Ознаки нерівності: форма власності, розмір 1дозходу, 2обсяг влади, 3престиж, професія, Арівень освіти, стать, вік, національність, походження.

Тeopiя соціальної стратифікації = створена на початку 40-х років Парсонсом, Мертоном, Девісом та Муром.

Базується на уявленні, що старта є реальною спільнотою, що емпірично об’єднує людей на спільних позиціях. В основі – об’єднання людей у групи та протиставлення їх іншим групам за статусними ознаками.

Страти – великі сукупності людей, що вирізняються за своїм становищем у соц.ієрархії суспільства. Основою утворення страт є природна і соціальна нерівність.

Природна нерівність зумовлена різними фізіологічними та психологічними властивостями, що люди мають від природи та народження (етнічні, статево-вікові, родинні, фізичні, психологічні особливості). Вона є першою формою нерівності.

Соц. нерівність зв’язана з відмінностями, що зумовлені соц.чинниками: поділом праці (розумова і фізична), укладом життя (міське й сільське населення), соц.роллю (пенсіонер, політичний діяч)

В Україні виділяють 7 страт: 1.загальноукраїнська еліта, 2.регіональні та корпоративні еліти, 3.український верхній середній клас, 4.динамічний середній клас (соц.активні, змогли пристосуватися та мають легальні заробітки), 5.аутсайдери (з низьким рівнем достатку), 6.маргінали (антисоціальні

18. Історичні типи стратифікації.

Історично відомі 4 типи стратифікації: рабство, касти, стани або верстви (закриті форми), класи (відкритий тип)

Перша система = рабство – економічна, соціальна й правова форма поневолення людей з позбавленням їх будь-яких прав.

У деяких країнах (Індії, частково США) на руїнах рабовласницького устрою з’явився кастовий. Каста (від португальського рід, покоління) – замкнута спільнота людей, зв’язаних спільною успадкованою професією, спільним статусом. Соц.група, членом якої людина стає від народження, перейти до іншої вона не має права. В Індії є 4 основні касти: священників, воїнів, купців, робітників та селян, крім того є близько 5 тис. Неосновних каст та підкаст. Касту визначає фах, який переходить від батька до сина протягом життя.

Верстви – соціальні групи, котрі мають успадковані привілеї, права та обов’язки, закріплені звичаями та законами. Класичним взірцем були верстви в Європі на межі 14-15 ст., коли суспільство поділялося на вищі верстви дворян і священнослужителів і нижчі – ремісники, купці, селяни. Промислова революція ХVІІІ-ХІХ ст. зруйнувала цю систему і привела до формування класів.

Клас – головний елемент стратифікації капіталізму. Усе населення М.Вебер поділяв на 4 класи: =власників; =інтелектуалів (адміністраторів, менеджерів); =дрібну буржуазію (дрібні підприємці, комерсанти); =робітники.

В Україні після подій середини 80-х і початку 90-х рр. сформувався вищий клас, який становить 1-3% всього населення, і нижчій, рівень життя якого не досягає навіть до межі бідності (близько 70% населення). Середній клас в Україні ще не повністю сформований.