3. Характерні особливості сучасного (постіндустріального) суспільства.

Для вивчення сучасного суспільства америк.соціолог Д.Белл ввів термін „Постіндустріальне суспільство” – стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну індустріальному, в такому суспільстві у сфері послуг зайнято не менше 50% працюючого населення (інколи називають інформаційним). Особливості:

· глибокий поділ праці

· соціальна мобільність

· ринок, як механізм, що регулює і організовує поведінку в усіх сферах

· виділення багатьох соц.інститутів і зв’язана з цім формальна система регулювання відносин

· рольовий характер взаємодії (статуси і ролі)

· виділення інституту керування

· домінування раціоналізму, індивідуалізму та критицизму

· акцент робиться на меті дії і прагненні до перемоги

· відсутні конкретні розпорядження, що спричиняє ерозію моралі та права

· надвиробництво товарів

· велика роль наукових досліджень та освіти

· зміни в усіх системах та підсистемах (земля, праця, капітал, інформація...), виникнення нових систем (телекомунікаційні технології та освіта...)

· власність не є головною ознакою диференціації, боротьба за володіння знаннями та контролем за інформацією

· децентралізація політичної влади

4. Особливості розвитку сучасного українського суспільства.

В Україні набуття незалежності відбувається одночасно із соц.реформуванням, перетворенням суспільних структур з авторитарно-бюрократичних на демократичні, плюралістичні.

Глибока ек. криза, помилки у суспільному управлінні, зниження рівня життя людей, загострення соц.проблем, занепад моральності спричинили соціальну аномію (розпад системи цінностей в укр..суспільстві).

Особливостями укр. суспільства є :

перебування у стані посттоталітарного синдрому

формування різних форм власності (приватна, кооперативна, змішана тощо).

переважання ролі окремих інтересів (владної еліти) над загальним,

встановлення ідеологічного вакууму

посилення диференціації суспільства (в Україні ще не сформувався стабільний та потужній середній клас, який складає близько 20%, і який має бути гарантом нормального розвитку суспільства

активізація процесів маргіналізації

інформаційний плюралізм.

В контексті типологізацій, укр. суспільство = промислове, кероване, повне, складне, відкрите, демократичне (принаймні декларативно та юридично відповідно до Конституції України).

В укр.. суспільстві відсутня одностайність щодо сутності укр..суспільства та напряму його трансформації.

За словами А.Гальчинського Україна просувається до соціалізованого капіталізму, за іншими оцінками – до феодалізованого капіталізму

5. Основні теоретико-методологічні підходи до вивчення суспільства.

Сутність суспільства – основне питання соціології. Є різні теоретико - методологічні підходи, методологічні стратегії трактування сутності суспільства. Зокрема:

1) системний – суспільство – цілісна система елементів, що знаходяться в стані тісного взаємозв’язку, сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності, соціальні норми і характеризуються соціокультурною ідентичністю його членів. Суспільство складається з індивідів, що знаходяться в системі різноманітних зв’язків (кореляції, субординації), які мають об’єктивний характер

2) детерміністський – марсизм – суспільство складається з підсистем, які мають ієрархічну структуру і кожна з яких перебуває у причинно-наслідковій залежності від інших

3) функціональний – (Спенсер) – суспільство цілісний організм. Що складається з багатьох частин, кожна з яких може існувати лише в рамках цілісності, де виконує визначені функції (задоволення певної суспільної потреби)

Крім того, сучасні зах. соціологи досліджують суспільство на мікро- та макрорівні, (мікросоціологія і макросоціологія).

І. Попова пропонує виокремити 3-и пари методологічних опозиційних стратегій 1)Поведінкова та інституційна

2)Об’єктивно предметна та суб’єктивно цілісна.

3)Функціоналістська та конфліктна

Існують інші підходи: теорія соціального обміну, теорія етнометодології, теорія символічного інтеракціонізму, натуралістичні