19. Емпірична соціологія, зміст основних етапів її розвитку.

Емпіризм – напрям теорії пізнання, який визнає практичний досвід єдиним джерелом знань і вважає, що зміст знання можна подати як опис цього досвіду. Досліджує соц.життя на мікрорівні.

Найбільш поширена в США, це зумовлено: 1.бурхливим розвитком демократії та економіки США завдяки науковим технологіям та науковій організації праці 2. соц. дослідження були добре організовані, фінансовані, стали частиною уні-верситетської освіти і мали практичну (емпіричну) спрямованість.

Намагалися провести аналогію не між біологічними та соціальними, а між психічними та соціальними явищами та процесами

Основні етапи:

= 1 етап: кінець 19 -20 рр.. 20 ст. - самовизначення тематики досліджень, пошук засобів, спроби пов’язати теоретичні проблеми з реальним життям

= 2 етап: 20 – 30 рр.. 20 ст. – перенесення дослідних робіт з університетів у лабораторії, на підприємства.

= 3 етап: від 40-х р.. 20 ст. – бурхливий розвиток емпіричної соціології в усіх зарубіжних країнах. ЇЇ поєднання з системою управління. Залучення соціологів до вивчення державної діяльності, громадської думки, потреб населення тощо.

Основні наукові розробки американських соціологів: індустріальна соціологія, математична соціологія, соціологія управління. теорія людських відносин, теорія ієрархії потреб

20. П.Сорокін - видатний соціолог XX століття.

П.Сорокін (1889-1968) російсько-американський вчений, який став засновником американської школи соціології (та деканом факультету соціології Гарвардського Університету), він вважав, що:

= соціологія є наука, що вивчає поведінку людини в середовищі собі подібних

= природничі науки (хімія, фізика, біологія) є досоціальними науками, а соціологія над органічною наукою (оскільки вивчає світ суспільності, пов’язаний з мовою, наукою, релігією, політикою тощо)

= соц.знання можна поділити на – соц.аналітику, соц.механіку, соц.генетику, соц.політику.

= є автором теорії соціокультурної динаміки:

-розвиток суспільства визначає особа>суспільство>культура, прогрес цивілізації зумовлений зміною цінностей, вивчаючи які можна здобути знання про суспільство.

= створив теорію соціальної стратифікації та соціальної мобільності, критикував пролетарське розуміння рівності як знищення класів

= створив теорію соціальної любові та творчого альтруїзму, наголошував на перетворювальній силі любові як рушія суспільного прогресу, сили, що може протистояти хаосу.

= написав низьку робіт з соціології екстремальних ситуацій (війни, революції, бідності,голоду)

= вивчав теорію конвергенції двох соціальних систем: капіталізму та соціалізму в єдиний соціокультурний тип.

21. Структурний функціоналізм т.Парсонса.

Засновником структурного функціоналізму (серед. 20 ст.) є американський соціолог Т.Парсонс, який сприяв розумінню людської дії як самоорганізуючої системи.

Парсонс визначив принцип системної побудови суспільства, так для всіх соціальних систем характерні такі функції:

- адаптації – пристосування до внутрішньої адаптації та змін зовнішнього середовища

- ціледосягнення –визначення та досягнення поставлених цілей

- інтеграція – ув’язка всіх компонентів та інших функцій

- збереження зразка – будь-яка система створює, вдосконалює, зберігає, оновлює мотивацію індивідів, зразки їх поведінки, культурні прниципи

Цей структурно-функціональний принцип накладався Т.Парсонсом на всі соц. явища (на макро- та мікро- рівні.

Т.Парсонс визначав соціальну систему, як сукупність взаємодій чи ролей, якими суб’єкти об’єднані для досягнення певної мети. Постійна взаємодія суб’єктів у соц.групах передбачає наявність загальних правил, що дає можливість попередньо знати що і від кого можна очікувати.

В межах соц.системи діють моделі поведінки, завдяки чому задовольняються потреби. Така система перебуває у стані рівноваги і намагається цю рівновагу підтримувати.

Основними ідеями його напряму були:

= соціальна система – це система дій дійових осіб, при цьому: - соціальна дія можлива тільки за наявності іншої дійової особи; - взаємна орієнтація дійових осіб на ґрунті спільних цінностей, - соціальна система діє тоді, коли відбувається певна диференціація соціальних ролей