Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

Еллінізм. У 1915 році було знайдено і пізніше повністю розшифровано більше тисячі документів (так званий папірус Зе-нона — 256 рік до н.е.), що датуються III ст. до нашої ери. З за­писів стало відомо, що в господарстві існував і суворо регламе­нтувався документообіг. Всі види документів і правила їх запов­нення та зберігання передбачались завчасно. Облікові регістри велись за принципом систематичних записів. Виділялись рахун­ки матеріальні, особові і фінансові. Зенон суворо спеціалізував облік залежно від галузей господарства. Так, з'являються окре­мо облік землеробства, тваринництва, виноградарства тощо. Окремо виділявся складський облік (облік хлібних запасів). За кожним виду діяльності вимагалась самостійна звітність спеціа­льно на те уповноважених осіб.

У древньому Римі записи в обліку виконувались на лику, де­рев'яних дощечках, покритих воском, шкіри, полотна — перга­менті і папірусні. Вже велись не просто облікові книги, а існува­ла розвинена, взаємопов'язана їх система. В системі облікових регістрів древнього Риму першою книгою була Adversaria, яка призначалась для щоденних записів фактів господарського жит­тя, в подальшому цю книгу назвали пам'ятною або меморіалом. Значно був розвинений бюджетний облік. В масштабі держави і в окремих провінціях велась книга бреваріум (Brevarium), де ві­дображались як кошторисні витрати, так і їх виконання. Пізніше в літературі цей регістр одержав назву книги імперських рахун­ків, яку можна розглядати як перший баланс держави.

Використання рабської праці та недостатня товарність гос­подарства античного світу обумовили наступні особливості об­ліку: одночасні затрати не відокремлювались в умі від результа­тів (прибутку); поняття поточних затрат не було повним; не іс­нувало калькуляції; важко було визначити вартість продукції; неможливим було обрахування порівняльної економічної вигід­ності сільськогосподарських культур, продуктів тваринництва і окупності витрат.

22

Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

Із середньовіччя сучасна бухгалтерія унаслідувала інвента­ризацію. До IX ст. вона являла собою доволі хаотичний перелік майна. В подальшому інвентарні описи вміщують більш систе­матизовані записи. В середині XIII ст. система обліку поглиблю­ється. Відносини між платниками і одержувачами оформлюють­ся у вигляді биркового обліку. Бирка — це дощечка, на якій з двох сторін робились нарізи, що відповідали певній величині платежу. Дощечка розколювалась надвоє, одна половина була у одержувача, а друга у платника. Якщо половинки скласти, то можна перевірити ідентичність записів.

У середні віки виникла професія подорожуючих писців, які за плату складали звіти. Звіт мав рубрики: надходження по манору; інші надходження; всього надходжень; витрати по манору (англ. manor від лат. тапео — залишаюсь, мешкаю — феодальний має­ток у середньовіччі); витрати інші та здані власнику гроші; всього витрат; залишок коштів на кінець періоду. На початку звіту, в прибутковій частині перераховувались недоїмки минулих років. Зростає значення обліку в державному господарстві. На той час взірцевим був облік у Англії, в основу якого покладено інвентар­ний опис — Книга страшного суду (1086 р.). Тут були створені казначейство, палата шахової дошки, що відали фінансами краї­ни. В Англії зародився обліковий регістр у шахматній формі.

Подвійна бухгалтерія виникла, як вважав професор Кастел-лані в кінці XIII ст. — першого сторіччя епохи Відродження. Так, італійський історик Т. Зерби у 1391 році писав про наяв­ність подвійного запису, при якому сума кожної господарської операції записувалась двічі. Тому всі основні дослідники вва­жають, що вона зародилась в Італії. Широко відомою вона стала після виходу трактату математика Луки Пачолі (Пачіолі) (1445—1515 pp.) "Про рахунки і записи" у 1494 році. Це була книга "Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і від­носинах", яка включала названий трактат.

Подвійний запис далі розвивався під впливом обставин гос­подарського життя та законів внутрішньої логіки і в XV—XVIII

23