Тема 4. Раціоналізація праці та зниження затрат робочого часу в обліковому процесі

машин, які полегшують і скорочують роботу і дозволяють одній людині виконати роботу багатьох людей. Крім того вже сам су­спільний контакт викликає змагальність і своєрідне збудження, що збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб.

Поглиблення розподілу та кооперування в виробничих умо­вах пов'язане з зростанням персоналу, зайнятого у виробництві певного блага чи в управлінні. Слід зазначити, що рівень розпо­ділу і кооперування праці має для певних умов свої межі, до яких продуктивність праці підвищується і перевищення яких ве­де до її зниження.

Так В. Горшков пише, що якщо продуктивність праці серед­нього виконавця при виготовленні станків дев'ятьма виконав­цями прийняти за 100 %, то продуктивність для 2—х буде всьо­го 15,7 %. Водночас В.І. Громека та інші відмічають, що в США вважається, що якщо порівняно з оптимальною нормою штат збільшено втричі, то строк роботи збільшується вдвічі, а витрати у шість разів.

Розподіл і кооперація праці існують завжди поряд. Однак під кооперацією розуміють абстрактно групову діяльність лю­дей, а під розподілом — колективну, що передбачає спеціаліза­цію окремих виконавців чи їх груп при виконанні колективного завдання. Межі розподілу і кооперації праці залежать від конк­ретних умов виробництва.

Розрізняють три види розподілу праці: загальний, частковий, одиничний. Раціональний розподіл праці здійснюється за трьома основними напрямками: за операціями технологічного процесу; за кваліфікацією робіт; за видами робіт.

Перший напрямок дозволяє визначити та механізувати ручні роботи, спеціалізувати працівників на виконанні однієї чи кіль­кох певних операцій, розподілити операції за робочими місцями, закріпити їх за певними виконавцями.

Другий напрямок раціоналізації праці передбачає визначен­ня складності, точності й відповідальності у виконанні трудових операцій, доручення виконання кожної трудової операції вико-

60

Тема 4. Раціоналізація праці та зниження затрат робочого часу в обліковому процесі

навцю відповідної кваліфікації, досвіду роботи та виробничого напрямку.

Воно випливає з забезпечення чіткого розподілу обов'язків серед виконавців, безперервності та синхронності протікання трудових процесів в технологічному циклі чи окремому процесі (наприклад, у обліковому процесі).

Раціональний розподіл праці за видами робіт передбачає розподіл праці за роботами підготовчо-заключними, основними, допоміжними, управлінськими.

У межах відособлених трудових колективів виділяють на­ступні форми розподілу праці: технологічну, функціональну, професійно-кваліфікаційну.

В обліковому процесі застосовують всі форми розподілу праці, які повинні й можуть слугувати важливим чинником у зменшенні витрат праці в обліковому процесі.

Значні резерви підвищення продуктивності праці від раціо­налізації її розподілу та кооперування з'являються при викорис­танні ПЕОМ, впровадженні поточної системи організації праці.

Виробничі сили в обліковому процесі пройшли вже період ручної праці і рахівниць і знаходяться на різних підприємствах або в періоді часткової, або повної автоматизації бухгалтерської роботи, заснованої на використанні ПЕОМ. Розширення викори­стання ПЕОМ є новим і важливим щаблем у розвитку як вироб­ництва, так і його найважливішої складової — обліку.

Передача інформації від одного облікового працівника до іншого не повинна вносити елементів знеособлення. Кожна лан­ка обліку, прийнявши та обробивши певну інформацію повністю відповідає за її якість та достовірність. Виконувані на певних фазах одним чи групою працівників облікові роботи є складо­вою частиною єдиного процесу обліку. Цим досягається безпе­рервність, поточність і певний ритм в одержанні, обробці і вида­чі вихідної бухгалтерської інформації.

61