Облік платників податків

План

1. Платники податків, їх класифікація.

2. Права та обов”язки платників податків.

3. Організація роботи податкових органів з платниками податків.

4. Взяття платників на облік в органах податкової служби.

5. Порядок зняття платників з обліку.

6. Особливості зняття з обліку у зв”язку із зміною місця діяльності (проживання).

7. Облік відкритих платникам рахунків у фінансових установах

ПЛАТНИК ПОДАТКІВ:

-юридична особа або фізична особа, на яку згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

(Порядок обліку платників податків, ДПАУ)

-юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені для платників податків.

Представники платника податку Платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків  фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. Представник платника податків користується правами, встановленими для платників податків.

Права платників податків згідно з пку

• безоплатно отримувати в органах ДПС та в органах митної служби інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

• представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

• обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат;

• за наявності підстав користуватися податковими пільгами;

• одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит;

• бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, перед їх підписанням, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) підписувати із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення;

• оскаржувати дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз’яснення;

Обов”язки платників відповідно до пку

• стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; ввести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

• подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

• сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи;

• подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;

• подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг та напрями їх використання;

• подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

• виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

• не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

Основні напрями роботи податкових органів з населенням

• Пропаганда податкової грамотності.

• Формування необхідності сумлінної сплати податків.

• Опитування для визначення рівня податкової грамотності

• Розміщення на радіо і телебаченні навчальних програм.

• Підготовка та розміщення в засобах масової інформації статей на податкову тематику.

• Робота серед потенційних платників

Податкові консультації

• За зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

• За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі.

• Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

• Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Платника не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Тема 4. Визначення, декларування та погашення обсягу податкових зобов”язань 1. Податковий обов”язок та податковеи зобов”язання. Способи визначення податкових зобов"язань. 2. Визначення податкових зобов"язань платником податків. Податкові декларації, їх види та терміни подання. 3. Визначення податкових зобов"язань органом податкової служби. Непрямі методи визначення податкових зобов"язань. 4. Податкове повідомлення-рішення та податкова вимога. 5. Узгодження податкових зобов"язань та оскарження повідомлень-рішень контролюючих органів. 7. Терміни давності за податковими зобов"язаннями. 8. Подання податкової звітності. 10. Обробка податкових декларацій органом ДПС. 11. Терміни, джерела та способи погашення податкових зобов"язань. 12. Розстрочення та відстрочення податкових зобов”язань

Податковий обов”язок - обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Податковий обов'язок виникає у платника з моменту настання обставин, за якими закон пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов”язку є:

• виконання

• ліквідація юридичної особи;

• смерть фізичної особи, визнання її недієздатною чи безвісноезвісно відсутньою;

• . втрата особою ознак платника податку;

• скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Способи визначення податкових зобов”язань

• декларування об”єкта оподаткування та суми податку платником;

• визначення податкового зобов”язання податковим агентом;

• визначення податкового зобов”язання фіскальним органом.

На ранніх стадіях розвитку оподаткування для визначення зобов”язання платника податку використовувалися кадастри. Кадастри – це опис об”єктів майна, у якому за зовнішніми ознаками встановлювались тверді норми доходності кожного виду об”єкта (поземельні, подомові, промислові).

Податковим агентом визнається особа, інша ніж платник податків, на яку покладаються обов'язки нарахувати податок, утримати його з платника та перерахувати до бюджету. Податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені для платників податків. Платники податків, які самостійно обчислюють свої зобов”язання перед бюджетом та державними цільовими фондами, подають фіскальним органам декларації, в яких приводять відомості про об"єкт оподаткування та суму платежу. Податкова декларація – це документ, який подається платником податків до податкового органу в строки та за формою, встановленою законодавством і на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податків. У вітчизняній практиці оподаткування платники окремих платежів подають податковим органам не декларації, а розрахунки, які мають статус декларацій (розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів, розрахунок за спеціальне використання водних ресурсів, розрахунок земельного податку тощо).

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування або сплати податкових зобов’язань.

Класифікація податкових декларацій

• За видами платежів (ПДВ, прибуток, податок з доходів фізичних осіб тощо);

• За обсягом інформації (повні, скорочені);

• За податковими періодами ( місячні, квартальні, піврічні, річні);

• За формою подання (паперові, електронні)

Податковий період ( ст. 34 ПКУ)

• Календарний рік

• Календарне півріччя

• Календарний квартал

• Календарний місяць

• Календарний день

Терміни подання декларацій

Податковий період	Граничний термін подання декларацій
Календарний місяць	Упродовж 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця
Календарний квартал або календарне півріччя	Упродовж 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя)
Календарний рік	Упродовж 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року
Календарний рік для платників податків на доходи фізичних осіб	До 1 травня року, наступного за звітним
Податковий період законодавством не встановлений	В терміни, визначені для місячного податкового періоду

Відповідальні за складання податкової звітності

-юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, атакож їх посадові особи. - фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники; - податкові агенти.

Контролюючі органи в Україні визначають податкові зобов”язання у випадках:

• неподання платниками податкових декларацій;

• дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

• згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган;

• рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

Контролюючі органи в Україні визначають податкові зобов”язання у випадках:

• результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму.

• дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати податків і зборів;

Податкові зобов”язання за непрямими методами в Україні податкові органи визначали у таких випадках:

• якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв"язку із невстановленням його місця знаходження або ухилення від надання необхідних для цього відомостей;

• при неможливості обрахувати податкове зобов"язання у зв"язку із неведення платником податкового обліку або відсутністю первинних документів;

• за умови непідтвердження платником відповідно до встановленого порядку під час документальної перевірки наведених у деклараціях розрахунків.

Непрямі методи застосовувались відповідно до закону 2181 у разі, коли:

• 1) платник податків провадить підприємницьку діяльність

без державної реєстрації як суб’єкт підприємницької діяльності;

• 2) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і не

веде обліку або не подає визначені законодавством первинні документи;

• 3) у платника податків наявні активи, за якими платник податків не має доку-

ментального підтвердження джерел походження коштів або майна, викорис-

таних для придбання таких активів;

• 4) платником податків понесені витрати, за якими платник податків не має

документального підтвердження джерел походження активів, використаних

для здійснення таких витрат;

• 5) органом державної податкової служби виявлено факт недостовірності

даних, повідомлених платником податків, щодо джерел походження коштів,

майна або інших активів.

На заході до найбільш поширених методів визначення

податкових зобов”язань за непрямими способами

відносять:

-метод руху готівки (порівнюються готівкові надходження та витрати);

-метод банківського депозиту (порівнюється рух коштів на рахунках в

банках та дані декларацій про отримані доходи);

-метод походження та використання коштів

(порівнюються дані про надходження та витрачання активів);

-метод власного капіталу (збільшення активів спричиняє зростання

оподатковуваного доходу);

-процентний метод (порівнюються показники даного

підприємства з аналогічними за галузями і умовами роботи.

У разі коли сума грошового зобов’язання платника податків розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається підстава

Для нарахування платежу із посиланням на відповідну норму законодавства, граничні терміни погашення зобов”язання, можливі наслідки несплати та порядок оскарження дій податкового органу.

Податкові повідомлення-рішення складаються структурними підрозділами податкового органу, які здійснюють нарахування платежів, притому на кожен із нарахованих податків (зборів) складається окреме повідомлення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податкова вимога – це вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

• Податкова вимога надсилається платнику податків не пізніше п”ятого робочого дня від дати виникнення податкового боргу. У податковій вимозі міститься інформація про підстави для її надсилання, суму податкового боргу та заходи щодо забезпечення його сплати, факт виникнення податкової застави на активи платника та можливі наслідки непогашення боргу.

Платник має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд прийнітого стосовно ньгорішення. Скарга подається у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до органів ДПС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

• Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.